КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                              Справа № 2-1 /10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

4 січня 2010 року                                                                                           селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

    головуючої                   судді Варакіної Н.Б.

    при секретарі                Степановій Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Компаніївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої злочином,

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином. В обґрунтування вимог зазначає, що 10 грудня 2008 року відповідач в приміщенні Компаніївського технікуму ветеринарної медицини нанесла тілесне ушкодження її дочці ОСОБА_2 В зв’язку з чим дочка зверталась за медичною допомогою до Компаніївської ЦРЛ, та витратила на  лікування 200 грн. Тілесне ушкодження  відповідач завдала дочці в присутності студентів технікуму, що стало приниженням для неї та викликало сильне душевне хвилювання. Для організації свого звичайного життя дочці необхідно було докладати додаткових зусиль. Просить стягнути з відповідача 200 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 230 грн. за надання правової допомоги.

    В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги підтримала. Суду пояснила, що ОСОБА_3 працює прибиральницею в Компаніївському технікумі ветеринарної медицини, де навчається її дочка ОСОБА_2 10 грудня 2008 року відповідач нанесла удар долонею руки в ділянку шиї ОСОБА_2, вважаючи, що остання виразилася в її адресу нецензурною лайкою. Подія відбулась у присутності декількох студентів технікуму. З’ясувавши, що це не ОСОБА_2 її образила нецензурною лайкою, вибачилась перед нею.

З приводу завдання тілесного ушкодження донька звернулась до Компаніївскьої ЦРЛ, де їй був встановлений діагноз «забій шиї, травматична цервікалгія» та призначене амбулаторне лікування. На придбання ліків витратила 200 грн., але доказів сплати цих коштів не зберегла. Зазначає, що в 2006 році донька знаходилась в реанімаційному відділенні Кіровоградської дитячої обласної лікарні з діагнозом «неспецефична реакція головного мозку, отек головного мозку». Вважає, що спричинене тілесне ушкодження могло викликати негативні наслідки -  міг погіршитися стан здоров’я дівчини, враховуючи хворобу, перенесену у 2006 році. Зверталась до суду зі скаргою приватного обвинувачення по обвинуваченню відповідача у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України. Постановою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2009 року ОСОБА_3 звільнена від кримінальної відповідальності  на підставі ЗУ «Про амністію».

    Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Суду пояснила, що працює прибиральницею у  Компаніївському технікумі ветеринарної медицини. 10 грудня 2008 року в приміщенні технікуму нанесла удар долонею руки в ділянку шиї ОСОБА_2, оскільки  помилково вважала, що вона висловилася в її адресу нецензурною лайкою. При цьому були присутніми декілька студентів технікуму. Зрозумівши, що нанесла тілесне ушкодження не тій дівчині - вибачилась перед ОСОБА_2 Позовні вимоги вважає необґрунтованими і безпідставними, а тому просить в їх задоволенні  відмовити.  

    ОСОБА_2 суду пояснила, що 10 грудня 2008 року в приміщенні Компаніївського технікуму ветеринарної медицини  ОСОБА_3 нанесла їй удар долонею руки в ділянку шиї, помилково вважаючи, що вона висловилась в адресу останньої нецензурною лайкою. Внаслідок удару відчула фізичний біль та погіршення стану здоров’я. 11 грудня 2008 року звернулась за медичною допомогою в Компаніївську ЦРЛ. Призначене лікування проходила амбулаторно. Подія сталася у присутності декількох студентів технікуму, що є для неї приниженням, в зв’язку з чим морально страждала. Зазначила, що ОСОБА_3 вибачилась перед нею, але на одинці.

    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4  суду показав, що є сином відповідача. Навчається в Компаніївському технікумі ветеринарної медицини разом із ОСОБА_2 10 грудня 2008 року його мати в приміщенні технікуму нанесла удар долонею руки в ділянку шиї ОСОБА_2, оскільки помилково вважала, що та висловилася в її адресу нецензурною лайкою. Крім нього це бачила ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Зазначив, що відповідач вибачилася перед потерпілою, яка після події плакала в аудиторії.

    Свідок ОСОБА_5 показала, що 10 грудня 2008 року вона, разом із ОСОБА_2, знаходилась в приміщенні Компаніївського технікуму ветеринарної медицини, коли до них підійшла ОСОБА_3 і нанесла удар долонею руки в ділянку шиї ОСОБА_2, помилково вважаючи, що потерпіла висловилася в її адресу нецензурною лайкою. ОСОБА_2 розхвилювалась та плакала в аудиторії, на її шиї залишився червоний слід від удару.

    Свідок ОСОБА_6 показала, що 10 грудня 2008 року в приміщенні Компаніївського технікуму ветеринарної медицини відповідач нанесла удар долонею руки в ділянку шиї ОСОБА_2, вважаючи, що потерпіла висловилась в її адресу нецензурною лайкою. Після зазначеної події ОСОБА_2 плакала в аудиторії, а ОСОБА_3 вибачилась перед нею.

    Свідок ОСОБА_7 суду показав, що працює терапевтом Компаніївської ЦРЛ. 11 грудня 2008 року за медичною допомогою звернулась ОСОБА_2 зі скаргами на головний біль, запаморочення та біль у шиї на місці забою, який, з її слів, нанесла прибиральниця Компаніївського технікуму ветеринарної медицини, де вона навчається. Після обстеження встановлений діагноз «забій шиї, травматична цервікалгія» та призначене амбулаторне лікування. Зазначив, що за результатами рентгенографії з’ясувалось, що ОСОБА_2 має неспецифічний для її віку діагноз - «острохондротопія», в зв’язку з чим будь-яка травма шийного відділу може бути для неї небезпечна, а хвороба, на яку вона хворіла у 2006 році, збільшує вірогідність настання негативних наслідків.  

    Заслухавши пояснення  сторін, ОСОБА_2, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що 10 грудня 2008 року ОСОБА_3 в приміщенні Компаніївського технікуму ветеринарної медицини нанесла удар долонею руки в ділянку шиї неповнолітній ОСОБА_2 Факт нанесення удару підтверджує як сама відповідач так і потерпіла, і свідки, допитані в судовому засіданні.

    Конституцією України закріплено право людини на життя (ст. 27). Кожен має право захищати своє життя і здоров’я від протиправних посягань.  Крім того кримінально-правова охорона здоров’я людини закріплена положеннями ст. 126 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне нанесення удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень. З цього виходить, що дії відповідача, щодо нанесення удару неповнолітній були протиправними.    

    Внаслідок нанесення удару у ОСОБА_2 погіршився стан здоров’я, що змусило звернутися за медичною допомогою до  Компаніївськї ЦРЛ, де їй був поставлений діагноз «забій шиї, травматична цервікалгія» та призначено амбулаторне лікування (а.с. 31).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала, якщо вона не доведе, що шкода завдана не з її вини.

    В судовому засіданні позивач зазначила, що на придбання ліків, призначених лікарем її дочці, витратила 200 грн., але доказів сплати цих коштів не зберегла.

    Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач не надала суду доказів сплати коштів, за придбання медичних препаратів призначених лікарем, тому в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 200 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.  

    Згідно ст. 1167 ЦК України  моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Внаслідок нанесеного удару ОСОБА_2 відчула фізичний біль, змушена була звернутися за медичною допомогою та лікуватися, тобто прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того вона зазнала страждань внаслідок приниження, оскільки подія відбувалась у присутності інших студентів Компаніївського технікуму ветеринарної медицини. Відповідач вибачилась перед потерпілою, але це відбувалось вже на одинці. В інтересах потерпілої позивач звернулась до суду зі скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України. Постановою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2009 року ОСОБА_3 звільнена від кримінальної відповідальності  на підставі ЗУ «Про амністію».  

    В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що винне, протиправне діяння ОСОБА_3, заподіяло шкоду потерпілій ОСОБА_2, а тому вимога щодо відшкодування моральної шкоди, підлягають задоволенню, але в меншому розмірі ніж розмір визначений позивачем.

    Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує, обсяг фізичних та моральних страждань, а саме, що удар спричинив ОСОБА_2 фізичний біль, але не спричинив тілесних ушкоджень, лікування проходила амбулаторно. Враховує, що вимушені зміни в  житті були не тяжкими, потерпіла не переривала навчання, приймала участь у суспільному житті. Крім того, відповідач одразу вибачилась перед нею.

    Також, суд враховує, матеріальний стан відповідача. Згідно довідки Компаніївського технікуму ветеринарної медицини заробітна плата ОСОБА_3 за червень-листопад 2009 року становить 4 514 грн. 91 коп. На утриманні має трьох дітей та знаходиться на обліку в лікарні в зв’язку із вагітністю.

    Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що з ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 200 грн.

      Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.  

    Тому з відповідача в дохід держави необхідно стягнути 51 грн.  судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

    Статтею 79 ЦПК України до судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, відносяться витрати на правову допомогу, тому на користь позивача з ОСОБА_3 підлягає стягненню витрати за складання позовної заяви в розмірі 150 грн. Витрати за складання скарги приватного обвинувачення в розмірі 200 грн. та усної консультації в розмірі 30 грн. стягненню не підлягають.  

    За захистом прав неповнолітньої звернулась її мати, це не суперечить вимогам ч. 2 ст. 3 та ст. 39 ЦПК України, а тому з відповідача стягнення підлягають на користь ОСОБА_1  

    На підставі  ст.ст.  1166, 1167 ЦК України, керуючись  ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 200 (двісті) грн. у відшкодування моральної шкоди.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 150 грн., а в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 120 грн.

     В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_8 - відмовити.

      Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний  строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Компаніївського

районного суду

Кіровоградської області                                       ОСОБА_9