ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
"13" червня 2006 р. Справа № АС-51/103-06
вх. № 6234/1-51
Суддя господарського суду Харківської області Буряк Л.В.
при секретарі судового засідання Мартиновій В.Г.
за участю представників сторін:
позивача - Кірєєва І.І., дов. № 06-134/1097 від 17.05.2006р.;
відповідача - не з"явився;
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Харків
до Приватного підприємства фірми „Ахтамар”, м.Харків
про стягнення 2750,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2750,28 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інваліда, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005р. середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить - 0 осіб, тобто відповідачем не виконаний норматив 1 робоче місце. У зв’язку з чим, відповідач повинен сплатити позивачеві суму 2750,28 грн. за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.
У судове засідання представник позивача надав заяву про відмову від адміністративного позову узв"язку з тим, що відповідачем перераховано штрафні санкції в повному обсязі. До заяви представник позивача додав копії витягів з рахунку Держказначейства, довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ.
Розглянувши заяву позивача про відмову від адміністративного позову, суд знаходить її обгрунтованою, такою, що не суперечить нормам діючого законодавства, тому вважає за необхідне прийняти її.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а якщо на них працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні). У відповідній установі, організації. Згідно ч. 3 ст. 20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до ч. 3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці) середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача на одного працівника склала у 2005р. 5442,86 грн.
Згідно звіту відповідача за 2005р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів, кількість робочих місць, які необхідно було створити для працевлаштування інвалідів склала 1 місце, що є вірним розрахунком, при встановлені 4% нормативу виходячи з 14 осіб середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Однак, фактично протягом дванадцяти місяців 2005р. середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить - 0 осіб.
Згідно наведеної норми, суми яки просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов’язку, покладеного законом.
У даному випадку сума штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році, за розрахунком позивача склала 2721,43 грн. Пеня станом на 19.05.2006р. становить 28,85 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 2750,28 грн.
Відповідно до ст. 18 вищенаведеного закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідач сплатив суму штрафних санкцій у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем витягами з рахунку Держказначейства.
Керуючись статтями 95,136, пунктом 2 частини 1 статті 157, статтями 158, 160, 165, частиною 2 статті 185, статтями186, 254, розділом VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі.
На ухвалу через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом п’яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Буряк Л.В.