Справа № 2-560/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 лютого 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

                при секретарі  Лугинець К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Красноармійську  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

  В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 16 жовтня 2001 року по 21 березня 2007 року він працював на шахті «Краснолиманська» прохідником 5 розряду.

Під час роботи він отримав професійне захворювання, а саме: хронічна вертеброгенна попереково-крижива радікулопатія у стадії загострення з больовим, м»язово-тонічним, правостороннім корінцевим синдромом. . Після проходження медичного обстеження відповідач по цьому випадку склав акт за формою П-4 від 15.08.2008 року.

Згідно виписці з акту огляду МСЕК обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії від 29.09.2008 року йому встановлено 50 відсотків втрати працездатності та третя група інвалідності безстроково.

В результаті професійного захворювання відбулося ушкодження його здоров»я, в зв»язку з чим йому нанесений моральний збиток, який полягає в тому, що він протягом тривалого часу постійно перебуває у хворобливому стані у зв»язку з захворюванням.

На теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його фізичний та моральний стан не дозволяє йому відчувати себе повноцінною людино. Його постійно турбують сильні болі в легенях, тривале лікування позначилося на його загальному стані, він знаходиться в подавленому стані, відносини в його родині погіршилися, він став інвалідом.

У відповідності до ст. 237-1  Кодексу законів про працю України:  Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Порядок відшкодування шкоди викладений у Цивільному Кодексі України. А саме, згідно ст. 16 ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України: Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру, правопорушення, глибини фізичних та душевних  страждань,   погіршення  здібностей  потерпілого  або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування,а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості.

Моральну шкоду, яка була йому завдана професійним захворюванням, позивач оцінює в  50 000 грн.

           В судове засідання позивач  ОСОБА_1 не з»явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність за участю його представника ОСОБА_2.

Представник позивач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

    Представник відповідача - ДП «Вугільна компанія «Шахта «Краснолиманська» позовні вимоги не визнав у повному обсязі.

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.    

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі  ДП «Вугільна компанія «Шахта «Краснолиманська» з 16.10.2001 року по 21.03.2007 року, був звільнений з роботи за власним бажанням в зв»язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 15-21).

Під час роботи позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, а саме: хронічна вертеброгенна попереково-крижива радікулопатія у стадії загострення з больовим, м»язово-тонічним, правостороннім корінцевим синдромом. . Після проходження медичного обстеження відповідач по цьому випадку склав акт за формою П-4 від 15.08.2008 року (а.с. 5-6).

Згідно виписці з акту огляду МСЕК обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії від 29.09.2008 року йому встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності з 18.09.2008 року та третя група інвалідності безстроково (а.с. 7).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки  статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв”язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50 % працездатності в зв»язку з професійним захворюванням. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, яке виникло в зв»язку з тривалим періодом праці в шкідливих умовах, пов»язаних з важкою фізичною працею (а.с. 6), за показниками факторів виробничої середи, важкості та напруженості праці робоче місце необхідно вважати з особливо шкідливими та особливо тяжкими умовами праці, що підтверджується санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці ОСОБА_1 (а.с. 8-12).

Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001  року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого,  зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з професійним захворюванням втрачена на 50% позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

 Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Краснолиманська» на користь позивача в рахунок  відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров»я, пов»язаного з професійним захворюванням, то заперечення відповідача ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Краснолиманська» являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Краснолиманська» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору – в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в розмірі 15,00 грн.

    На підставі викладеного , керуючись  ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЕДРПОУ 31599557 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 15000 (п»ятнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

    Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЕДРПОУ 31599557 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1  до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» відмовити.    

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: