Справа № 2-1129/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі : головуючого судді Панченко О.І.
при секретарі: Воробйовій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Київської міської дирекції НАСК «Оранта» до ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування,
В С Т А Н О В И В :
19 березня 2007 року Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Київської міської дирекції НАСК «Оранта» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, третій особі Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 29 955 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 5 вересня 2003 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: «Опель Астра» державний номер НОМЕР_1, що належить ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн», та ГАЗ 3110, державний номер 140-88, яким керував ОСОБА_2 Дана дружньо-транспортна пригода відповідно до постанови Феодосійського міського суду від 08.10.2003р. сталася з вини відповідача ОСОБА_2, внаслідок чого був ушкоджений автомобіль «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1. За договором страхування № 578 від 29 жовтня 2002 року автомобіль «Опель Астра » д.н. НОМЕР_1, застраховано в Старокиївському відділенні Київської міської дирекції ВАТ НАСК «Оранта». Оскільки страховиком ВАТ НАСК «Оранта» страхувальнику ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн» платіжним дорученням № 772 від 11 грудня 2003 року та № 154 від 10 березня 2004 року відшкодовано матеріальні збитки в розмірі 29 845 грн., на відновлювальний ремонт, а також 110 грн. вартості авто товарознавчого дослідження, які завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на статтю 993 Цивільного кодексу України, позивач як особа, яка фактично сплатила страхове відшкодування, просить стягнути в порядку регресу з ОСОБА_2 як особи, відповідальної за завдані збитку, виплачену суму у розмірі 29 955 грн. та судові витрати по справі.
11 листопада 2009 року Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Київської міської дирекції НАСК «Оранта» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування з ОСОБА_2 – 4855 грв., а з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - 24990 грв.. Вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_3 застрахував свою цивільну відповідальність в АТ «УПСК», ліміт відповідальності якої 25000 грв. за мінусом франшизи 510 грв. Оскільки в відшкодування шкоди позивачем було виплачено 29945 грв., то просили стягнути з відповідача АТ « УПСК» в межах ліміту відповідальності 24990 грв., а залишкову суму 4965 грв. для повного відшкодування шкоди стягнути з ОСОБА_2.
У судовому засіданні представник позивача, діючий по належному дорученню, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просить у задоволенні позовних вимог відмовити, як такі, що не ґрунтуються на нормах матеріального права та застосувати строк пропуску позивачем позовної давності більш як три роки для звернення до суду.
Представник АТ « УПСК» в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності і застосування строку позовної давності.
Вислухавши пояснення сторін, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 5 вересня 2003 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів: «Опель Астра» державний номер НОМЕР_1, що належить ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн», та ГАЗ 3110, державний номер 140-88, яким керував ОСОБА_2 Дана дружньо-транспортна пригода відповідно до постанови Феодосійського міського суду від 08.10.2003 р. сталася з вини відповідача ОСОБА_2, внаслідок чого був ушкоджений автомобіль «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1. (а.с.62).
Судом також встановлено, що між ВАТ НАСК «Оранта» в особі Київської дирекції ВАТ НАСК «Оранта» та ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн» 29 жовтня 2002 року був укладений договір страхування транспортного засобу № 578, страхову суму визначено в розмірі 47 679 грн. (а.с.27-31).
Розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн», складає 29 845 грн. (а.с. 58). Страхове відшкодування страховиком виплачене страховиком ВАТ НАСК «Оранта» страхувальнику ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн» платіжним дорученням № 772 від 11 грудня 2003 року та № 154 від 10 березня 2004 року в сумі 29 845 грн., (а.с.60; 61).
Судом також встановлено, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами застрахована АТ «Українська пожежно-страхова компанія» 4 вересня 2003 року страхова сума за шкоду,заподіяну майну третіх осіб визначена 25000 грв. за мінусом 510 грв., що підтверджується полісом № 9/4160942 ( а.с.79).
Згідно ст.27 Закону України “Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР, вимог ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно вимог ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. обов’язковий ліміт відповідальності страховика – це сума, у межах якої страховик зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування ( ст.91 Закону); обов’язків ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 грн. на одного потерпілого (ст.9.2 Закону); відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну (ст.22.2 Закону).
Згідно наданих сторонами доказів по справі встановлено, що сторонами не дотримано порядок здійснення страхового відшкодування, передбаченого ст.ст. 33-37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач не довів суду, що у договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є обов’язок в кожної зі сторін за договором сплатити страхове відшкодування страховику, який виплатив страхове відшкодування, яка підлягає стягненню з кожної зі сторін.
Відповідно до положень ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно матеріалів справи, Рішенням господарського суду м. Києва від 21.12.2024 року, Постановою ВГС України від 01.06.2005 року у справі за позовом НАСК «Оранта» до АТ «УПСК» позивачу було відмовлено у задоволенні позову. (а.с.12-14).
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 матеріальної шкоди, то дані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Потерпілим є ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн», якому повністю була відшкодована шкода.
Крім того, згідно заяви відповідача ОСОБА_2, окрім у відмові у задоволенні позовних вимог по суті, які не відповідають нормам матеріального права, він просить суд застосувати вимоги статті ст.257 Цивільного кодексу України, згідно якої позивач пропустив загальний строк позовної давності, який встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст.261 ч.1 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права про особу, яка його порушила.
Матеріалами справи встановлено, що початком перебігу позовної давності у позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» в особі Київської міської дирекції НАСК «ОРАНТА» є дата фактичної сплати страхового відшкодування 10 березня 2004 р., (а.с.60-61), а кінець строку позовної давності 10 березня 2007 р. (а.с.1; 86).
На підставі вищенаведеного і керуючись ст.ст.4,10,11,57,61,88,212-215,294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.257,261, 993, 1194 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України “Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР, ст.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, суд. –
ВИРІШИВ :
В задоволення позову ОСОБА_1 акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Київської міської дирекції НАСК «Оранта» до ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі в десятиденний термін, із дня проголошення рішення, зави про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Панченко О.І