1-369/08
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2008 р. Ужгородський міськрайонний суд в особі:
судці - Домніцького В.В.
при секретарі - Єфремовій М. Й.
з участю прокурора - Дьоміної І.Ю,
та адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу про обвинувачення:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Латвія, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4 «а», українця, громадянина України, не одруженого, працюючого верстатником фірми «Самвер», раніше не судимого,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, не одруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого,
за ч. 2 cm. 289 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2 15.01.2008 року, близько 16 год., перебуваючи в м. Ужгород на вул. Промисловій, незаконно заволоділи належним ОСОБА_4 автомобілем НОМЕР_1, в якому знаходилися мобільний телефон марки «Нокія», документи на автомобіль та гроші в сумі 250 грн., При цьому ОСОБА_2 сидячи на передньому сидінні автомобіля тримав потерпілу ОСОБА_4 за руку, а ОСОБА_5 з заднього сидіння автомобіля схопив потерпілу руками за шию, приклавши при цього до шиї металеву викрутку, примусивши її покинути автомобіль.
Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав та показав, що 15.01.2008 року він в м. Перечни зустрівся з ОСОБА_3 з яким вони домовилися про викрадення автомобіля. На виконання домовленості вони поїхали в м. Ужгород, де ходили по місту та шукали який автомобіль можна б було викрасти. Знайшовши автомобіль марки «Дейво Ланос» за кермом якого сиділа жінка вони підійшли до нього та попросили підвести їх до інституту МАУП. Приїхавши на місце, під час розрахунку за поїздку ОСОБА_3, який сидів на задньому сидінні автомобіля, схопив водія за шию та приставив до шиї металеву викрутку, а він побачивши це схопив ОСОБА_4 за руку. Однак жінка вирвалася від них та покинула автомобіль. ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля, а він поруч і вони разом виїхавши на автомобілі на об»їздну дорогу поїхали в м. Перечни. Того ж дня автомобіль вони залишили, а 17.01.2008 року були затримані працівниками міліції. Показав також, що автомобіль викрали для того щоб покататися, після цього вони мали намір десь залишити автомобіль. Заявлений потерпілою цивільний позов визнає повністю.
ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину визнав повністю та дав аналогічні з ОСОБА_2 покази щодо обстановки, часу та місця скоєння злочину. Показав також, що у нього з ОСОБА_2 була домовленість про вчинення злочину. Заявлений потерпілою цивільний позов визнає повністю.
Потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що вона є приватним підприємцем і працює водієм таксі. 15.01.2008 року вона знаходилася на роботі, коли до неї підійшли підсудні та попросили підвести їх до інституту МАУП. Однак оскільки була не її черга їхати, то вона їм відмовила. Через деякий час підсудні знову підійшли до неї з проханням підвести. Так як підійшла її черга вона згодилася. ОСОБА_2 сів на переднє сидіння автомобіля, а ОСОБА_3 на заднє. Під'їхавши до інституту, вона сказала підсудним, що за проїзд вони повинні заплатити 20 грн. Не сперечаючись про суму, ОСОБА_2 вийшов з автомобіля та почав шукати в карманах гроші. В той час ОСОБА_3, знаходячись на задньому сидінні автомобіля схопив її руками за шию, приставивши до шиї металеву викрутку. Побачивши це ОСОБА_2 підбіг до неї та схопив її за руку. Однак вона скориставшись тим, що у ОСОБА_3 випала з рук викрутка і він нагнувся щоб її підняти відкрила двері у автомобіля та вийшла. Після того, підсудні заволодівши автомобілем поїхали в напрямку вул. Промислової. Просила суд задоволити заявлений нею цивільний позов та стягнути з підсудних 3300 грн. матеріальної шкоди та 25 000 грн. моральної шкода.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка мати ОСОБА_3 - ОСОБА_6 показала суду, що не змогла приділяти належної уваги у вихованні сина, оскільки разом з чоловіком змушена була виїжджати на заробітки, а він виховувався бабусею. В дитинстві ОСОБА_3 пережив тяжку хворобу. В його поведінці не помічала агресивності і причиною того, що сталося могли бути проблеми у стосунках її сина з його дівчиною.
Суд обмежив встановлення фактичних обставин справи допитом підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, показанням свідка ОСОБА_6 та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу підсудних.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст. 186 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілої.
При визначенні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини скоєного, особу підсудних.
Обставинами, що пом»якшують покарання підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є визнання підсудними своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_2 позитивно характеризується за місце проживання та роботи (Т.2 а.с. 96, 97), являється сиротою, ОСОБА_3 по місцю навчання характеризується позитивно.
Враховуючи вищенаведене та те, що обставин, які пом»якшують покарання є декілька, а також приймаючи до уваги позицію потерпілої яка просила суд суворо не карати підсудних, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можливе шляхом застосування ст. 75 КК України.
Заявлений по справі потерпілою ОСОБА_4 цивільний позов на суму 28300 грн.. з яких 3300 грн. матеріальна шкода та 25 000 грн. моральна шкода є обґрунтованим і підлягає до задоволення в межах суми не відшкодованої в добровільному порядку.
Судові витрати по справі складають 2758, 01 грн. за проведення експертиз, які підлягають стягненню з підсудних порівну.
Керуючись ст. ст. 321, 323, 324, КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п»яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки передбачені ст. 76 п.3, 4 КК України - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися в цей орган для реєстрації.
ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п»яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання засудженого ОСОБА_3 з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки передбачені ст. 76 п.3, 4 КК України - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися в цей орган для реєстрації.
Міру запобіжного заходу відносно засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши їх з під варти негайно в залі суду.
Цивільний позов по праві задовольнити.
Стягнути солідарно з підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 23300 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди..
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області по 1379, 005 грн. за проведення експертиз.
Речові докази по справі:
• • 2 сдп з мікрочастинками волокон, 1 сдп зі слідом низу взуття, 9 сдп із слідами папілярних ліній рук - зберігати при матеріалах справи,
• • викрутку, пластикову та скляну пляшку, полімерні стакани, склянки, жувальну гусмку, чіпси, сигарети, цукерки, упаковку від стартового пакету, ганчірки -знищити, а решту речових доказів по справі повернути власникам.
• • автомобіль НОМЕР_1 - залишити у розпорядженні потерпілої.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.