справа № 2-а-38 / 10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2010 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого – судді Шиповича В.В.
при секретарі Гордус О.В.
за участі представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, як представника позивача ОСОБА_3 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману суму допомоги до 5 травня, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, як представник позивача ОСОБА_3 у грудні 2009 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману суму допомоги до 5 травня, зазначивши, що ОСОБА_3 є інвалідом війни 3 групи з 04.11.1998 року, перебуває на обліку в УПСЗН та відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Натомість відповідач порушуючи його права за 2000-2009 роки сплатив йому вказану допомогу у заниженому розмірі. Сума недоплати за 2000-2009 року складає 23534 гривень. Просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 вказану суму недоплаченої допомоги та визнати дії і бездіяльність УПСЗН щодо відмови виплачувати йому допомогу до 5 травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком протиправними.
Судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області.
Позивач у судове засідання не з’явився. Подав письмову заяву у якій просив розглянути справу без його участі наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представники позивача наполягали на задоволенні позову, підтвердили обставини викладені у позовній заяві. Крім того просили поновити строк звернення до суду, який відповідач вважає пропущеним, пояснюючи це тим, що ОСОБА_3 звернувся до суду тільки у грудні 2009 року зважаючи на свій стан здоров’я та правову необізнаність.
Відповідачем надані письмові заперечення проти позову, у зв’язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду та підстав для поновлення цього строку не має. Крім того УПСЗН посилалося на те, що мінімальний розмір пенсії за віком законодавчо не врегульований. Допомога до 5 травня виплачувалася позивачу у розмірах встановлених Законами України Про державний бюджет України на 2000-2009 роки, Постановою КМУ від 12.03.2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Представник відповідача просив розглянути справу без його участі.
Представники третьої особи у судове засідання не з’явилися, надали письмове клопотання розглянути справу без їх участі.
Суд вислухавши пояснення представників позивача, оголосивши письмові заперечення проти позову, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_3 має статус інваліда війни 3 групи з 04.11.1998 року, перебуває на обліку в Калінінському УПСЗН, що підтверджується посвідченням серії Б № 106779 (а.с. 6), довідкою УПСЗН (а.с. 39) та відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня як інвалід війни 3 групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.
Фінансування витрат пов’язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до ст. 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах передбачених статтями 12-16 цього Закону відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення, а отже Калінінське УПСЗН Горлівської міської ради є належним відповідачем за розглядуваним позовом.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За довідками УПСЗН (а.с. 11, 24) ОСОБА_3 у 2000-2009 роках виплачена допомога до 5 травня, у наступних розмірах:
за 2000 рік – 40 гривень 10.04.2000 року;
за 2001 рік – 40 гривень 11.04.2001 року;
за 2002 рік – 100 гривень 23.04.2002 року;
за 2003 рік – 100 гривень 10.04.2003 року;
за 2004 рік – 130 гривень 15.04.2004 року;
за 2005 рік – 270 гривень 12.04.2005 року;
за 2006 рік – 270 гривень 21.04.2006 року;
за 2007 рік – 300 гривень 25.04.2007 року;
за 2008 рік – 350 гривень 18.04.2008 року;
за 2009 рік – 380 гривень 13.04.2009 року.
ОСОБА_3 20 листопада 2009 року звернувся до УПСЗН із заявою про перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня за 2002-2009 роки (а.с. 9).
УПСЗН 30 листопада 2009 року було відмовлено ОСОБА_3 у перерахунку допомоги до 5 травня за 2002-2009 роки (а.с. 10).
Статтею 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» від 17.02.2000 року встановлено, що у 2000 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 40 гривень.
Статтею 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» від 07.12.2000 року встановлено, що у 2001 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 40 гривень.
Статтею 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» від 20.12.2001 року встановлено, що у 2002 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 100 гривень.
Статтею 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» від 20.12.2002 року встановлено, що у 2003 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 100 гривень.
Статтею 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 року встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 130 гривень.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 року встановлено, що у 2005 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 270 гривень.
Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 270 гривень. Крім того цим законом була зупинена дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 300 гривень.
Відповідно до п.20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладена у такій редакції «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 12.03.2008 року № 183 було визначено розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни 3 групи – 350 гривень.
Таким чином у 2000-2008 роках на період виникнення спірних правовідносин , які є предметом спору у розглядуваній справі були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу (закони), але по різному встановлювали розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Отже для вирішення спору необхідно визначити, яких з цих законів (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чи Закони України про Державний бюджет на відповідний рік) є пріоритетним та підлягав застосуванню на момент проведення виплати разової грошової допомоги до 5 травня.
Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив:
«Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють кокретну сферу суспільних відносин, необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріорітету тієї норми, яка прийнята пізніше.
За змістом ч.3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Згідно із ст. 152 ч.2 Конституції України закони, інші нормативно-правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року були визнані неконституційними положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» в частині визначення розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року визнані неконституційними положення п.13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані неконституційними положення п.п. «б» п.п.2 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Таким чином доводи позивача та його представників щодо неправомірності дій відповідача при нарахуванні та виплаті допомоги до 5 травня у 2004, 2007, 2008 роках з посиланням на наявність відповідних Рішень Конституційного Суду України є безпідставними, оскільки на момент здійснення вказаних виплат – 15.04.2004 року, 25.04.2007 року, 18.04.2008 року були чинними положення Законів України про державний бюджет України на 2004, 2007, 2008 роки, які визначали конкретні розміри допомоги до 5 травня інвалідам війни 3 групи та УПСЗН правомірно керувалося положеннями цих Законів.
За таких обставин, виходячи із пріорітету норми прийнятої пізніше та перспективної дії рішень Конституційного Суду України, до спірних правовідносин в частині визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни 3 групи підлягають застосуванню вищезазначені положення Законів України про Державний бюджет України на 2000-2008 роки, а не положення ч.5 ст. ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а отже дії УПСЗН на момент виникнення спірних правовідносин були правомірними.
Щодо відмови УПСЗН у перерахунку допомоги до 5 травня за 2002-2008 роки за заявою ОСОБА_3 від 20.11.2009 року то суд також вважає, що відмовляючі у задоволенні заяви ОСОБА_3 УПСЗН діяло правомірно.
Так, згідно ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися до неї та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
ОСОБА_3 у 2002-2008 році щорічно у квітні місяці отримував разову грошову допомогу до 5 травня, однак із заявою про здійснення перерахунку звернувся до УПСЗН тільки 20 листопада 2009 року.
З приводу перерахунку допомоги до 5 травня за 2000-2001 роки ОСОБА_3 до УПСЗН взагалі не звертався.
Щодо виплати допомоги до 5 травня у 2009 році суд вважає необхідним зазначити наступне.
УПСЗН обґрунтовуючи правомірність виплати ОСОБА_3 допомоги до 5 травня у 2009 році у сумі 380 гривень посилалося на Постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 18.03.2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», а також на ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року якою передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, виходячи з того що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінет Міністрів України у 2009 році не наділений виключним правом визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня, та враховуючи принцип пріоритетності законів над нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, суд вважає, що при визначенні розміру разової допомоги до 5 травня повинні застосовуватися положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 18.03.2009 року.
Крім того суд вважає, що положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року якими Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами не поширюються на разову грошову допомогу до 5 травня інвалідам війни 3 групи, оскільки розмір такої допомоги залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Станом на 13.04.2009 року мінімальний розмір пенсії за віком (який дорівнює розміру прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність) становив 498 гривень, а отже у 2009 році розмір грошової допомоги до 5 травня позивачу повинен був становити 498 х 7= 3486 гривень.
Сума недоплати допомоги за 2009 рік складає 3486 – 380 = 3106 гривень.
Таким чином відповідач вчинив протиправні дії здійснивши нарахування ОСОБА_3 разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік у розмірі 380 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік», ст. 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік», ст. 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік», ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст. ст. 158-161 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2009 згідно вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов’язати Калінінське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради нарахувати та виплатити за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_3 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у сумі 3106 (три тисячі сто шість) гривень.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шипович В.В.