Справа № 2-241/2010 р.

          Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 січня  2009 р. Ленінський районний суд м. Кіровограда

у складі головуючого ....................... Льон С.М.

при секретарі ....................................  Гуменюк С.А.                                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді  справу за позовом  ОСОБА_3   до Кіровоградської Філії ЗАТ КБ «Приватбанк» про  визнання не дійсною  додаткової угоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Кіровоградської Філії ЗАТ КБ «Приватбанк» про  визнання не дійсною  додаткової угоди посилаючись на те, що 20 лютого 2008 р. між нею та відповідачем по справі був укладений  іпотечний договір № KGKWG0000004741 паралельно з іпотечним договором укладено і договір про іпотечний кредит № KGKWG0000004741 за умовами вказаних договорів нею отримано кредит під заставу нерухомого майна - 2 кімнатної квартири. Наприкінці 2008 р. нею отримано лист від  ЗАТ КБ «Приватбанк»  про підвищення  процентної ставки з 15% на 25,08%. Вказане вмотивовано тим, що Державна Іпотечна Установа України, яка є однією із сторін договору  не виконує свої зобов’язання. Такі дії банку суперечать  не тільки умовам Договору, а і інтересам позивача. На заперечення щодо зміни  процентної ставки банком було запропоновано укласти додаткову угоду про переведення боргу з гривневого еквіваленту в  іноземну валюту з процентною ставкою 14,04% з роз’ясненням того, що відсоткова ставка  за кредитними договорами в іноземній валюті не змінюється., тому вирішення даного конфлікту задовольнить обидві сторони, тому позивачем 20.08.2008 р. було підписано додаткову угоду про переведення кредиту в іноземній валюті. Однак з жовтня 2008 р. курс долара відносно гривні став різко зростати і  в той час коли  з лютого по серпень позивачем сплачувався розмір кредиту в сумі 2403,6 грн., то з грудня 2008 р. доводиться сплачувати  600 дол. США, що еквівалентно 4727,28 грн.. Вважає, що банком при укладенні договору  не були роз’яснені   недоліки запропонованих схем кредитування, чим порушено вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів» та її права, як споживача, тому просить суд визнати не дійсною додаткову угоду від 20.08.2008 р.  про іпотечний кредит №KGKWG0000004741, зобов’язати  ЗАТ КБ «Приватбанк» зарахувати здійснені позивачем, в рамках додаткової угоди. від 20.08.2008 р. до договору  про іпотечний кредит № KGKWG0000004741 від 20.02.2008 р. платежі  в дол. США на погашення зобов’язань за договором про іпотечний кредит № KGKWG0000004741 від 20.02.2008 р.

В судовому засіданні  представник позивача вимоги підтримав в посилаючись на обставини викладені в позові та пояснив, що  між позивачем та відповідачем було укладено договір  про іпотечний кредит № KGKWG0000004741 від 20.02.2008 р. за яким позивачу надано кредит в гривневому еквіваленті з нарахуванням 15%  річних, банком в односторонньому порядку було прийнято рішення про підвищення відсоткової ставки до 25,08%, що стало підставою для внесення змін в частині валюти кредиту, тобто було прийнято та підписано додаткову угоду відповідно до якої  борг переведено в доларовий еквівалент, банком не було повідомлено позивача про наслідки укладання угоди в іноземній валюті, що є порушенням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів». Крім того,  Постановою Національного Банку України № 413 від 04.12.2008 р. рекомендовано банкам  переглянути  відсоткові ставки в бік зменшення, однак всупереч вказаній Постанові банком 31.12.2008р. підвищується ставка по кредиту позивача, що суттєво впливає на його права, тому вважає вимоги обґрунтованими та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно між банком та позивачем було укладено договір  про іпотечний кредит № KGKWG0000004741 від 20.02.2008 р. та додаткова угода до нього № KGKWG0000004741 від 20.08.2008 р. відповідно до якої кредитна заборгованість  позивача переведена в доларовий еквівалент, однак посилання позивача та його представника щодо збільшення розміру відсоткової ставки не відповідає дійсності, так як по вказаній угоді направлялися лише листи з пропозицією про підвищення відсоткової ставки, а не повідомлення про реальне підвищення відсотків. По додатковій же угоді будь-яких підвищень процентної ставки не було. Тобто як була встановлена процентна ставка в розмірі 14% річних така є і до тепер. Також зазначив, що п.8-9 Договору  дозволяє   банку  підвищити відсоткову ставку  і вказане не забороняється Законом. При укладанні Додаткової угоди жодним чином банк не порушив вимоги ст. 203 ЦК України, а тому вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 20 лютого 2008 р. між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено  іпотечний договір № KGKWG0000004741 паралельно з яким укладено і договір про іпотечний кредит № KGKWG0000004741 за умовами вказаних договорів позивачем отримано кредит під заставу нерухомого майна (а.с.6-12). Листом від 26.06.2008 № 20.1.3.2/6-10459 Банком направлено інформацію про зміну процентної ставки та запропоновано  Кредитору в разі незгоди зі змінами відсоткової ставки  в строк не пізніш ніж за 7 календарних днів повідомити Банк про свою незгоду (а.с.14). Внаслідок незгоди позивача з вимогами Банку щодо зміни процентної  ставки за кредитом між сторонами 20.08.2008 р. було укладено додаткову угоду до  договору про іпотечний кредит № KGKWG0000004741  від 20.02.2008 р. (а.с.15-18) та подано ОСОБА_3 заяву про продаж іноземної валюти (а.с.19) відповідно до якої позивач  доручила Приватбанку продати за українські гривні 36728,04 дол. США  за договірним курсом ( USD/ UAH)  1./4,61 вказана заява підписана  сторонами. Таким чином в судовому засіданні встановлено те, що додаткова угода була підписана сторонами в добровільному порядку вказане не спростовується і поясненнями позивача та відповідача по справі.

Згідно п.3 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися  при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не випливає із  суті зобов’язання.

Як вбачається з  матеріалів справи та пояснень сторін Додаткова угода між сторонами була укладена за згодою сторін не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам Договору про іпотечний кредит, за таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись:  ст. 652  ЦК України, ст.ст. 214-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3   до Кіровоградської Філії ЗАТ КБ «Приватбанк» про  визнання не дійсною  додаткової угоди в повному об’ємі.

             Стягнути з ОСОБА_3   на користь держави судовий збір в розмірі 1685,50 грн. ( одна тисяча шістсот вісімдесят п’ять грн.). та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. (сто двадцять грн..)

На рішення  може бути оскаржена заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ленінського районного                                                                                      Льон С.М.

суду м. Кіровограда