Справа № 22ас-172/2007 Головуюча у 1 -ій інстанції: Луців-Шумська Н.Л.
Категорія: 37 Доповідач в апеляційній інстанції: Богонюк М.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Кота І.Н.,
суддів Богонюка М.Я. і Бакуса В.Я.,
при секретарі Жовнір О.З.
та за участю позивача ОСОБА_1 і третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її позову до виконкому Львівської міської ради, треті особи - Львівське міське управління земельних ресурсів, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, Муха Олеся Володимирівна, про визнання частково нечинним рішення виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 року № 51 „Про інвентаризацію земель м. Львова" в частині закріплення за ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,052 га на АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити її позовні вимоги, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи і на порушення норм процесуального права.
Апелянт стверджує, що Львівська міська рада, як неналежний відповідач за позовом, була замінена належним відповідачем (виконавчим комітетом Львівської міської ради), однак сама Львівська міська рада була залучена до участі у справі як третя особа, але в подальшому до участі у справі вона не залучалась і її участь у справі не відображена в оскаржуваній постанові суду.
Вважає, що відповідач та треті особи не надали жодних підтверджуючих документів про те, що інвентаризація земель провадилась згідно з встановленої процедури та в межах компетенції даних органів.
Апелянт стверджує, що після смерті у ІНФОРМАЦІЯ_1 матері вона разом з батьком (який помер у ІНФОРМАЦІЯ_2) з 1976 року користувалася будівлями і земельними ділянками за адресою АДРЕСА_1 і жодного разу її брат ОСОБА_3 не звертався до неї з будь-якими питаннями щодо визначення порядку користування земельними ділянками, які були навколо будииків, жодних домовленостей у них щодо цього не було, а тому вважає, що суд не перевірив достовірність показань третьої особи ОСОБА_2 щодо вище наведеного.
Зазначаючи у мотивувальній частині оскаржуваної постанови про те, що позивач не має жодних документів, які б підтвердили її право на користування спірною земельною ділянкою, суд не врахував того, що жодних документів, які б підтвердили право на користування земельною ділянкою площею 291,8 кв.м, (відведеної для будинковолодіння НОМЕР_1), не було ні у ОСОБА_3, ні у її сина ОСОБА_4, не має і тепер у ОСОБА_2
Відповідачем по справі не було надано доказів того, що саме виконком Львівської міської ради був уповноважений здійснювати затвердження матеріалів інвентаризації.
Інформація по аерознімках методом геометричних фігур, на підставі якої визначалися площі земельних ділянок по кожному землекористувачу, не була доведена ні до апелянта, ні до членів її сім'ї, а перевірити достовірність даних про площі земельних ділянок не має можливості, оскільки такі не збереглися.
Також вважає, що суд не надав жодного значення тому, що на даний час будинок АДРЕСА_1 є не придатним для проживання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача на підтримання апеляційної скарги, заперечення її доводів зі сторони третьої особи ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, а також оглянувши в судовому засіданні матеріали інвентаризаційної справи по будинковолодінню АДРЕСА_1, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 19.10.2006 року, суд за згодою позивача допустив заміну первинного відповідача (Львівської міської ради) належним відповідачем - виконавчим комітетом Львівської міської ради, але після заміни сторони відповідача саму Львівську міську раду до участі у справі у будь-якій якості не залучав (а. с. 34) - зауваження на згаданий протокол судового засідання сторона позивача не подавала.
За таких обставин є необгрунтованим покликання апелянта на тет що Львівська міська рада не залучалася у подальшому до участі у справі.
Матеріалами справи встановлено, що позивач (апелянт) до 2005 року була зареєстрованою у будинку АДРЕСА_1, а з 2005 року вона є зареєстрованою в будинку НОМЕР_2 на вул. Акацієвій.
В свою чергу, лише рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11.03.2005 року було встановлено факт завершення будівництвом вище згаданого будинку НОМЕР_2 на вул. Акацієвій у м. Львові (а.с. 61-62), якому лише 20.05.2005 року розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 521 було присвоєно НОМЕР_2 на вул. Акацієвій (а.с. 16).
Тобто, станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (06.02.1998 року) і до набрання вище згаданим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11.03.2005 року законної сили будівництво будинку за адресою вул. Акаційна, НОМЕР_2 у м. Львові мало статус незавершеного будівництва, якому не була присвоєна поштова адреса, власник якого після смерті у ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (батька позивачки) був не визначений і у якому ніхто не був та не міг бути зареєстрований.
За вище наведених обставин є необгрунтованим та безпідставним покликання апелянта на те, що інформація по аерознімках, на підставі якої визначалися площі земельних ділянок по кожному землекористувачу, не була доведена ні до неї, ні до членів її сім'ї, оскільки на той час (1998 рік) і до набрання вище згаданим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11.03.2005 року законної сили вона не була ні власником будинку за адресою вул. Акаційна, НОМЕР_2 у м. Львові, ні (відповідно) землекористувачем земельної ділянки, яку оуло виділено для його будівництва
ОСОБА_5 рішенням Шевченківського райвиконкому м. Львова від 10.07.1956 року №402(а.с. 19).
Щодо будинковолодіння НОМЕР_2, то після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (власника згаданого будинковолодіння і матері позивачки) його власником згідно заповіту померлої став ОСОБА_4 (а.с. 9, 55), якому, як власнику згаданого будинковолодіння та (відповідно) землекористувачу, не потрібно було узгоджувати з будь-ким питання щодо „визначення порядку користування земельними ділянками які були навколо будинків" - з урахуванням того, що будинку за адресою вул. Акаційна, НОМЕР_2, як об'єкта права власності, ще не існувало, а після смерті у ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 і до набрання згаданим вже рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11.03.2005 року законної сили також не було у встановленому законом порядку визначено власника об'єкта незавершеного будівництва за згаданою адресою і, відповідно, землекористувача земельної ділянки, яка була виділена під його будівництво.
З урахуванням вище наведеного, не може прийматись до уваги, як необгрунтоване, покликання апелянта на відсутності будь-яких домовленостей між нею та ОСОБА_4 (власником з 1976 року будинковолодіння НОМЕР_2) щодо порядку користування земельними ділянками за адресами НОМЕР_2, НОМЕР_1, АДРЕСА_1, оскільки до набрання вище згаданим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11.03.2005 року законної сили такі домовленості не були потрібні, так як не породжували юридичних наслідків.
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення (06.02.1998 року) позивач не була суб'єктом спірних правовідносин (власником або співвласником суміжних будинковолодінь НОМЕР_2 та НОМЕР_2 та (або) офіційним землекористувачем земельних ділянок за згаданими адресами), а відтак вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що жодні права, свободи чи інтереси позивачки на час прийняття згаданого рішення порушені не були; дав при цьому вірну оцінку доказам по справі і матеріалам справи в цілому та прийняв постанову по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків постанови суду, а тому підстави для її скасування відсутні і апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195,198 ч.І п.1,200,205 ч.І п.1,206 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2006 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.