Справа №22-1036/2007 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.
Категорія: 34 Доповідач: Бакус В.Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2007 року колегія судців Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Кота І.Н.,
суддів: Бакуса В.Я., Богонюка М.Я.,
при секретарі: Жовнір О.З.,
з участю: ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та виділ його в натурі,
встановила:
оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 січня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною вартістю 134 643 грн., як із спільного подружнього майна.
Поділено між сторонами спільно нажите майно: комплект меблів житлової кімнати вартістю 1 540 грн., кухонні меблі вартістю 1 710 грн. та меблі прихожої вартістю 795 грн. Виділено ОСОБА_1 меблі житлової кімнати вартістю 1 540 грн. та меблі прихожої вартістю 795 грн.60 коп., а ОСОБА_3 виділено кухонні меблі вартістю 1 710 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частину всього його майна в сумі 67 009 грн. та сплачене державне мито в сумі 306 грн.50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1 039 грн. 93 коп. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в користь ТУ ДСА у Львівській області.
Рішення оскаржила відповідачка, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог позивача, посилаючись на те, що суд не виконав всіх вимог процесуального законодавства, не перевірив всебічно обставини справи та не вирішив справу у відповідності до вимог матеріального права.
Зокрема, апелянт покликається на те, що суд прийшов до невірного висновку, що спірна квартира придбана ними за їх спільні кошти, а відтак є їх спільною власністю, оскільки квартира куплена за кошти її матері, які остання їх передала. Крім того, апелянта зазначає, що суд в порушення вимог ч.2 ст. 364 ЦК України стягнув з неї компенсацію за частку позивача, хоча згоди на таку вона не давала та не врахував вимоги ч.З ст.70 СК України - що на її утримані мається двоє дітей, а відтак її частка може бути збільшена, а суд збільшив частку позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового
задоволення, оскільки судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом на підставі аналізу матеріалів справи, доказів, представлених сторонами, вірно визнано спірну однокімнатну квартиру спільною сумісною власністю сторін, яка набута під час перебування в шлюбі та сумісного проживання з оформленням такої на ім'я апелянта.
Крім того, суд правомірно зробив висновок про рівне право кожного із подружжя на майно, набуте ними під час шлюбу, оскільки відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Законного режиму рівності часток сторони добровільно не змінили та можливість відступу від засади рівності часток не обумовили у шлюбному договорі. Вимог про збільшення частки майна, у відповідності до ст. 70 СК України, сторони не заявляли.
Обставин, що мають істотне значення для відступу від засади рівності часток подружжя, судом не було здобуто, а сторонами не наводилось.
В той же час, як вбачається з позовної заяви та уточнених позовних вимог (а.с.3-5, 46,47) позивач просив визнати за ним право власності на 1\2 частину спірної квартири та виділити його частку йому у натурі та комплект меблів житлової кімнати вартістю 1 540 грн. Суд же, визнавши за відповідачем право власності на 1\2 частину спірної квартири, стягнув її вартість з відповідачки в користь позивача, хоча останній не заявляв вимог про присудження йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, а такі дії суду суперечать вимогам ст. 11 ЦПК України та ч. 4 ст. 71 СК України.
Крім того, суд виділив позивачу не тільки меблі житлової кімнати, як він просив, а ще й меблі прихожої вартістю 795 грн. 60 коп. та й стягнув їх вартість з відповідачки, присудивши грошову компенсацію позивачу замість них.
За таких обставин рішення суду слід змінити виключивши з резолютивної частини рішення про присудження позивачу грошової компенсації за його частку квартири, виділити позивачу лише меблі житлової кімнати вартістю 1 540 грн., а позивачці комплект кухонних меблів вартістю 1 710 грн. та комплект меблів для передпокою вартістю 795 грн. 60 коп., стягнувши з позивачки 483 грн.60 коп. в користь позивача за частину належного йому майна у рівності часток подружжя та відмовити позивачу у реальному виділені в натурі половини однокімнатної квартири, оскільки така реальному поділу не підлягає. А відтак слід змінити і розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідачки.
Керуючись ст.ст.70,71 СК України, ст.303, п.З ч.І ст.307, ст.309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 січня 2007 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.
Виділити ОСОБА_1 із спільного нажитого майна меблі житлової кімнати вартістю 1 540 грн., а ОСОБА_3 - меблі прихожої вартістю 795 грн. та кухонні меблі вартістю 1710 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 483 грн. 60 коп. за частину належного йому майна, 51 грн. судових витрат та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на користь ТУ ДСА у Львівській області.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення вступає в законну силу з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2-х місяців з дня вступу його в законну силу шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.