Справа №22-1035/07 Головуючий у 1-й інстанції: Гірник Т.А.
Категорія: 32 Доповідач: Бакус В.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Кота І.Н.,суддів: Бакус В.Я., Богонюка М.Я.,при секретарі: Жовнір О.З.,
з участю: ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її адвоката ОСОБА_5, ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про вселення, визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення її разом із ОСОБА_6 та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за адресою спірної квартири, -
встановила:
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 01 лютого 2007 року вказані позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та постановлено вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1. В решті позовні вимоги залишено без задоволення за безпідставністю.
Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення за безпідставністю вимог.
Рішення оскаржили ОСОБА_8 та ОСОБА_1.
ОСОБА_1. зазначає, що рішення суду є незаконним, не обґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом не правильно застосовані норми матеріального права.
Апелянт, зокрема, зазначає, що незважаючи на те, що судом було встановлено факт не проживання відповідачки ОСОБА_4 без поважних причин у спірній квартирі понад встановлені законом строки, суд не задовольнив вимоги про визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням та зняття її з реєстрації за адресою спірної квартири. Крім того, апелянт зазначає, що суд відхилив інші його позовні вимоги без жодних мотивів. А відтак просить рішення суду скасувати та ухвалити нове задовольнивши всі його позовні вимоги.
Апелянт ОСОБА_8 зазначає, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки постановлене з порушенням вимог чинного законодавства, допущена однобічність та рішення суперечить обставинам справи.
Зокрема, апелянт посилаючись на обставини справи, зазначає, що згоди на вселення відповідачів не давав та суд безпідставно залучив до розгляду справи відділення громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Личаківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області. Просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши обставини та матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволені апеляційних скарг слід відмовити.
Встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1, належить до комунальної власності, складається із трьох житлових кімнат площею 67,4 кв. м., кухні. Загальна площа квартири - 90,1 кв. м.
У спірній квартирі значаться зареєстрованими ОСОБА_8, ОСОБА_1. та ОСОБА_4.
Крім того, у квартирі були зареєстровані ОСОБА_9, що була основним квартиронаймачем, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Договір найму спірної квартири на іншу особу не переоформлявся.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно правил ст.ст.71,72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Відмовляючи позивачам у їх вимогах щодо визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, районний суд вірно виходив з того, що відповідно до ст. 71 ЖК України особа втрачає право на користування житловою площею у випадках відсутності у квартирі понад шість місяців без поважних причин. Перевіряючи вимоги позивачів суд на підставі ретельної перевірки всіх обставин справи та доказів встановив, що ОСОБА_4. понад встановлені строки була відсутньою у спірній квартирі з поважних причин, в тому числі із-за неприязних відносин із ОСОБА_10. Іншого житла немає.
Крім того суд, відмовляючи у виселені ОСОБА_6 із спірної квартири, вірно виходив з того, що такий був знятий з реєстрації за адресою спірної квартири лише у зв'язку з його засудженням до позбавлення волі. Відповідач вживав заходи для відновлення реєстрації за цією адресою. Іншого житла немає.
Крім того, як встановлено, що не заперечили сторони в апеляційній інстанції, при вселені відповідачів у спірну квартиру,позивачі в ній не проживали.
Твердження апелянта ОСОБА_1 про те, що суд без жодних мотивів відхилив його інші позовні вимоги не відповідають обставинам та матеріалам справи, оскільки інші його вимоги виділені в окреме провадження (а.с.71). А вимог щодо виселення ОСОБА_6 із спірної квартири не заявляв (а.с.34,35,66,67).
Безпідставними також є твердження апелянта ОСОБА_1 про неправомірне притягнення судом до участі в розгляді справи відділення громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Личаківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області, оскільки позивачі ставили вимоги про зобов'язання відділення зняти з реєстрації ОСОБА_4 за адресою спірної квартири.
Суд повно і всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку зібраним доказам.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального та процесуального закону. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.303, п.1 ч.І ст.307, ст.308, п.1 ч.І ст. 314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_1 відхилити, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.