АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської
області в складі:
Журавльова О.Г., Оверіної О.В., Мартинової К.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Одесі справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 липня 2004 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою,
встановила:
ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2004 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 липня 2004 року, яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визначений порядок користування земельною ділянкою при будинковолодінні АДРЕСА_1 відповідно до фактичного землекористування, згідно схематичного плану висновку судово-технічної експертизи ЗМБТІ від 29 квітня 2002 року:
1) на 3\10 частин будинку виділено ОСОБА_2 земельну ділянку S 1, площею 1344 кв.м.;
2) на 7\10 частин будинку виділено ОСОБА_1 земельну ділянку S 2, площею 1489 кв.м.;
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 90 гривень - витрати по оплаті юридичних послуг.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія судів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_1 загальною площею 43,5 кв.м. перебував у комунальній власності. Згідно з рішенням виконкому Запорізької ради НОМЕР_1 (а.с 13) 7\10 частин будинку продано наймачу - ОСОБА_3, житловою площею 20,5 кв.м. До проданої частини будинку виділена присадибна ділянка 300 кв.м., в тимчасове користування виділена земельна ділянка площею 1102 кв. м.
Головуючий у першої інстанції Матяш О.В. Справа № ЗЗц-82/2007
Доповідач Журавльов О.Г. Категорія ЦП: 33
2
За договором дарування від 27 жовтня 2000 року позивачка - ОСОБА_1 набула право власності на 7\10 частин житлового будинку АДРЕСА_1.
Рішенням виконкому Ленінської районної Ради НОМЕР_2 (а.с 20) продано 3\10 частин будинку ОСОБА_2, житловою площею 23 кв.м., виділена присадибна ділянка площею 300 кв.м., в тимчасове користування виділена земельна ділянка площею 1102 кв.м.
Згідно ст. 42 ЗК України (в редакції Закону 1991 року) - угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частину в спільній власності на будинок.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що між колишніми співвласниками будинку АДРЕСА_1з 70-х років склався певний порядок користування земельною ділянкою, при якому розміри земельних ділянок, якими користувалися співвласники відповідали зазначеним рішенням райвиконкому і обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволені позову про визначення порядку користування земельною ділянкою пропорційно до належних часток в будинковолодінні та задовольнив позов ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою по фактичному землекористуванню.
Доводи позивачки про те, що відповідач переніс паркан на її земельну ділянку, чим зменшив розмір її земельної ділянки, якою користувався колишній власник 7\10 частин будинку, необгрунтовані, оскільки вона не надала суду доказів в підтвердження своїх доводів.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановити або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення. Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 липня 2004 року, залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає.