Справа № 22ц-1048/2010 Головуючий 1 інстанції Биліна Т.І.
Категорія – 26 Доповідач Папоян В.В.
УХВАЛА
Іменем України
5 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого – Кондратьєвої О.М..
Суддів – Папоян В.В., Дем’яносова М.В.
При секретарі – Шуляк Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Вугледар на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 26 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Вугледар про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 26 листопада 2009 року було частково задоволено позовні вимоги та на користь позивача з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Вугледар просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» змінено Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині виплати моральної шкоди, тому у суду не було законних підстав для стягнення моральної шкоди. Посилаються на те, що відповідальним у виникненні страхового випадку є підприємство з яким позивач перебував у трудових правовідносинах.
Крім того, вважають, що позивачем не доведений факт спричинення йому моральної шкоди, оскільки не наданий висновок медичних органів про наявність факту заподіяння моральної шкоди та її характер. Висновок МСЕК про встановлення стійкої втрати професійної працездатності є підставою для відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; інших доказів спричинення моральної шкоди позивач не надав.
Також апелянт посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Вважає, що до вимог про стягнення моральної шкоди у випадку заподіяння працівнику моральної шкоди внаслідок небезпечних та шкідливих умов праці, необхідно керуватися ст. 257 ЦК України, якою встановлений трирічний строк для звернення до суду.
Суд 1 інстанції встановив, що позивач тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості. Під час праці у шкідливих умовах він отримав професійне захворювання – хронічний обструктивний бронхіт пильової етіології. Внаслідок чого висновком МСЕК від 16 липня 2003 року йому вперше встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, безстроково. Ушкодженням здоров’я, яке заподіяне позивачу внаслідок виконання ним трудових обов’язків, що спричинило йому моральні та фізичні страждання, обмежило його можливість вести активний спосіб життя, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Судова колегія, заслухавши доповідача, представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, та постановити нове, якім відмовити у задоволенні позовних вимог, представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду підлягає залишенню без змін, з таких підстав.
Судом І інстанції правильно встановлено, що позивач працював на підприємстві і під час виконання трудових обов’язків отримав професійне захворювання внаслідок якого з 2003 року висновком МСЕК йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності. За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві» право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду виникає в особи з дня встановлення їй висновком МСЕК стійкої втрати працездатності вперше. Таким чином, право у позивача на відшкодування моральної шкоди виникло ще до набрання чинності законів на які посилається апелянт.
Судом І інстанції обґрунтовано зроблено висновок акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, та якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Доводи відповідача про те, що не надано суду доказів отримання позивачем моральних страждань та необґрунтовано визначено суму відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважає безпідставними. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди є справедливою та такою, що відповідає характеру та ступеню моральних страждань, стану здоров’я позивача.
Доводи відповідача про те, що відповідно до ст.1167 ЦК України та ст.. 237№ КЗпП України моральна шкода завдана позивачу повинна відшкодовуватися роботодавцем, з яким потерпілий перебував у трудових відносинах, не приймаються до уваги, оскільки позивачем відшкодування моральної шкоди пов’язувалось з ушкодженням здоров’я внаслідок виконанням ним трудових обов’язків. Відповідно до 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Порядок та види відшкодування такої шкоди врегульовані Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та обов’язок по відшкодуванню покладається на відповідне відділення Фонду. Таким чином, на спірні правовідносини ст. 1167 ЦК та 237№ КЗпП України не розповсюджується.
Посилання апелянта на пропуск позивачем строку для звернення до суду встановленого ст. 257 ЦК України не ґрунтуються на законі.
Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. За таких обставин апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись вимогами ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Вугледар відхилити.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 26 листопада 2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді:
Справа № 22ц-1048/2010 Головуючий 1 інстанції Биліна Т.І.
Категорія – 26 Доповідач Папоян В.В.
УХВАЛА
Іменем України
Вступна та резолютивна частина
5 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого – Кондратьєвої О.М..
Суддів – Папоян В.В., Дем’яносова М.В.
При секретарі – Шуляк Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Вугледар на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 26 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Вугледар про відшкодування моральної шкоди, -
Керуючись вимогами ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Вугледар відхилити.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 26 листопада 2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: