АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 82 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Міщенко Т.М.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„16” січня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Мануйлова Ю.С.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3
на рішення Мелітопольського міськрайнного суду Запорізької області від 14 жовтня 2009 року у справі за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) до ОСОБА_3, Приватної фірми ?линок”, третя особа: ОСОБА_4, про визнання недійсним правочину і стягнення суми боргу за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року АК Промінвестбанк в особі філії „Відділення Промінвестбанку” у м. Мелітополі звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3”, третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину і повернення коштів.
В позові зазначав, що 02 серпня 2004 року між АК ПІБ (ЗАТ) в особі філії „Відділення Промінвестбанку у м. Мелітополі Запорізької області” та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір та наданий кредит у сумі 24000,00 грн. зі сплатою 19% річних з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 01 серпня 2006 року. Протягом дії договору відповідач не сплачував вчасно кредит та відсотки, в результаті чого станом на 02 серпня 2006 року утворилась заборгованість у сум 15770,90 грн. у тому числі: заборгованість по кредиту - 14000,00 грн., заборгованість по відсоткам за кредит - 1770,90 грн.. На підставі вироку було встановлено, що ОСОБА_4, використовуючи своє посадове становище, під загрозою звільнення з підприємства понудив ОСОБА_3 отримати споживчий кредит. Оскільки при укладенні кредитного договору волевиявлення відповідача не було вільним, просив суд визнати кредитний договорі недійсним та стягнути з відповідача залишок боргу у розмірі 14000,00 грн. та судові витрати.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2009 року позов задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір № 22д-04 від 02.08.2004 року, укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) та ОСОБА_3.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії „Відділення Промінвестбанку у м. Мелітополі” суму заборгованості в розмірі 14000,00 грн., а також судові витрати в сумі 140 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн., в всього 14170, 00 грн..
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позиву.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
За змістом ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 02 серпня 2004 року між сторонами було укладено кредитний договір № 22Д-04, відповідно до якого Банк надав, а ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 24000 грн. зі сплатою 19% річних на споживчі цілі з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 01.08.2006 року згідно з графіком погашення.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним правочину і стягнення суми боргу за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення ОСОБА_3 на укладання кредитного договору було не вільним, не відповідало її внутрішній волі, було здійснено під психічним тиском керівника ПФ „Клинок” ОСОБА_4, тому за правилами п.2 ч.1 ст. 216 ЦК України суд стягнув з відповідача на користь Банка суму заборгованості у розмірі 14000 грн., одержані нею за кредитним договором.
Зазначені обставини підтверджуються вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.11.2008 року, із якого видно, що директора ПФ „Клинок” ОСОБА_4 було визнано винним та засуджено за умисне використання свого посадового становища, який під загрозою звільнення з підприємства своїх підлеглих працівників, в тому числі ОСОБА_3, примушував отримувати у Мелітопольському відділені „Промінвестбанк” споживчий кредит у сумі 24000 грн., який потім передавався йому для особистого використання.
Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним(ст..231 ЦК України).
За правилами ст.. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрундовано дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за кредитним договором.
Частиною 2 статті 231 ЦК України передбачено, що винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов’язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.
Зазначена норма закону надає ОСОБА_3 права регресної вимоги до ОСОБА_4, як до особи винної у заподіянні збитків у зв’язку з вчиненням цього правочину.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального чи процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст..ст. 308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайнного суду Запорізької області від 14 жовтня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: