права № 2а-238
2009 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2010 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
судді – Озерянської Ж.М.,
при секретарі – Гармаш Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Ювілейному адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС відділу Попаснянського ДАІ в Луганській області ОСОБА_2 про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС відділу Попаснянського ДАІ в Луганській області ОСОБА_2 про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 27.05.2009 року серія АА №581343, закриття провадження в адміністративній справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1П . підтримав позовні вимоги і пояснив, що 27 травня 2009 року інспектором ДПС відділу Попаснянського ДАІ в Луганській області ОСОБА_2 щодо нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 1 КУпАП. Із зазначеною постановою він не згідний, вважає її незаконною, яка підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків інспектора обставинам справи, а саме: по-перше: при зміні руху знаходячись на головній дорозі при повороті праворуч включив сигнал повороту і рухався із включеним сигналом. Вказаний факт (включений сигнал повороту) був також зафіксований інспектором Миргородським Д.І. засобом відео спостереження, проте на його заперечення інспектор уваги не звертав, посилаючись на те, що (він своїми очима бачив, що сигнал повороту не включений). Проте, такі висновки інспектора заперечуються відеозаписом, який був зроблений самим інспектором та був наданий йому на огляд.
По-друге: Згідно п.9.2 ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, перед перебуванням, поворотом або розворотом. Сигнали покажчиками повороту обов’язково повинні подаватися завчасно й незалежно від наявності інших учасників дорожнього руху, місця виконання маневру і плавності виконання маневру. Не подаються попереджуючі сигнали при руху без зміни смуги руху на кривих у плані. Не зважаючи на те, що він все ж таки включив покажчик повороту, перед зміною напрямку руху, не міняючи смугу руху, вважає, що головна дорога по якій він рухався є крива у плані і тому міг не включати покажчик повороту.
По-третє: В постанові по справі інспектором ДАІ зазначено, що адміністративне стягнення накладається у відповідності до ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно ч.1 ст. 122 КУпАП встановлено відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
В той час як в постанові інспектор зазначив, що при зміні напрямку руху на перехресті не вказав світловими приладами поворот.
Таким чином, сам інспектор при складанні оскаржуваної постанови не визначився із правопорушенням, за яке притягнув до відповідальності.
По-четверте: Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
В постанові відсутня інформація про найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, при опису обставин не вказано взагалі яким транспортом керував, також які саме ПДР України було порушено.
Таким чином, він вважає, що винність в скоєнні правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП окрім постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 581343 від 27.05.2009 року нічім не підтверджується.
Відповідач по справі, у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, про що свідчить надпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення .
Заслухавши пояснення позивача, д ослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Так, у постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що 27.05.2009 року посадовою особою – інспектор ДПС відділу Попаснянського ДАІ в Луганській області ОСОБА_2 винесено постанову серії АА №581343 у відношенні ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КпАП України та накладено штраф у розмірі 430 (чотириста тридцять) гривень(а.с.5).
Однак в судовому засіданні позивач заперечив порушення ПДР України.
Згідно ст.9 КУпАП Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зазначена постанова винесена з порушенням ст.33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують Відповідальність. При винесені оскаржуваної постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.
Відповідно до ст.256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Однак інспектором в постанові не вказано інформацію про найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, при опису обставин не вказано взагалі яким транспортом керував, які саме ПДР України було порушено, а також пояснення позивача щодо відмови.
В постанові по справі інспектором ДАІ зазначено, що адміністративне стягнення накладається у відповідності до ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно ч.1 ст. 122 КУпАП встановлено відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
В той час як в постанові інспектор зазначив, що при зміні напрямку руху на перехресті не вказав світловими приладами поворот.
Таким чином, сам інспектор при складанні оскаржуваної постанови не визначився із правопорушенням, за яке притягнув до відповідальності.
Згідно ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами
Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченої особи.
Згідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте відповідачем в ході попереднього та судового розгляду не надано заперечень проти позову і не доведено правомірність постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП.
За відсутності достатніх даних про вчинення порушення у відповідача були відсутні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1П . складу правопорушення, передбаченого за ст.122 ч.1 КУпАП. Як наслідок, постанова по справі про адміністративне правопорушення була винесена відповідачем в порушення вимог ст.ст.33,278,280 КУпАП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення за таких умов підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Таким чином суд вважає адміністративний позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а постанова по справі про адміністративне правопорушення - скасуванню.
Суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, тому є підстави для його поновлення відповідно до ст. 100, 102 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.9,252,287,251 КупАП, ст.102, 106 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Поновити строк звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом до суду.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АА №581343 від 27.05.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 430 гривень, винесену інспектором ДПС відділу Попаснянського ДАІ в Луганській області ОСОБА_2
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КУпАП закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови суду у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя Озерянська Ж.М.