УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА Іменем України
„ 5 " червня 2007 року м. Житомир
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду
Житомирської області у складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів: Ляшука В.В.
Заліщука М.С.
з участю: прокурора Селюченко І.І.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, прокурора який затвердив обвинувальний висновок на вирок Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2007 року, яким засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого ,-
за ст. 121 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено-підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:
- Новоград-Волинського міськрайонного ТМО 1059 грн. 60 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого,
- потерпілого ОСОБА_3 17225 грн. матеріальної шкоди, 13000 грн. моральної шкоди,
Справа №11 -368 Головуючий у суді 1 -ї інстанції
Гичко М.Г.
Категорія ст. 121 ч. 1 Суддя-доповідач Ляшук В.В.
Речові докази по справі, які знаходяться на зберіганні в Новоград-Волинському МРВ - знищити.
Як визнав суд 18.06.2006 року близько 1 години 50 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи біля лівого крайнього кута магазину „Карамелька", що знаходиться по вулиці АДРЕСА_2, умисно правою ногою наніс удар ОСОБА_3 в область грудної клітини від якого останній впав на бордюр тротуару правою частиною тіла вдарившись головою і втратив свідомість.
Внаслідок умисних дій потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, розриву правої барабанної перетинки, перелому тім'яної кістки справа з переходом лінії перелому у середню черепну ямку справа, забою головного мозку.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 оспорює фактичні обставини справи та зазначає, що удару ногою потерпілому не наносив, а лише відштовхнув його, що стверджується висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого у потерпілого тілесних ушкоджень в області грудної клітини не виявлено, а тому вважає, що його дії слід кваліфікувати як необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Суд безпідставно стягнув з нього на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 17225 грн. на придбання слухового апарата, оскільки у суді не було встановлено причинний зв'язок між отриманою потерпілим травмою внаслідок його дій та втратою слуху.
Просить вирок суду скасувати.
Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок просить змінити вирок та перекваліфікувати дії засудженого на необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Посилається на те, що у суді було встановлено, що удар ногою, який засуджений завдав потерпілому був незначної сили, тяжкі тілесні ушкодження потерпілий отримав не від удару, а при падінні. ОСОБА_2 передбачав можливість настання таких наслідків, але легковажно розраховував на їх відвернення. Просить визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та засудити на два роки обмеження волі звільнивши засудженого від відбування покарання на підставі ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 2 роки.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора який підтримав свою апеляцію та частково апеляцію ОСОБА_2, засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 365 КПК України, судова колегія вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню в повному об'ємі, а апеляція засудженого частково з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини заподіяння засудженим тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3
Висновки суду про нанесення ОСОБА_2 удару ногою в груди ОСОБА_3 та як наслідок падіння останнього на бордюр тротуару за
обставин наведених у вироку стверджуються дослідженими у суді доказами в своїй сукупності.
З показань потерпілого ОСОБА_3 О.Р., свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 /а.с 154-155/ вбачається, що ОСОБА_2, перебуваючи в стані сп'яніння вів себе протиправно та був ініціатором бійки в кафе „Карамелька", а охоронець ОСОБА_3 намагався припинити його дії. В послідуючому вони бачили як він лежав без свідомості на тротуарі і у нього з вуха та рота йшла кров.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили у суді, що бачили як засуджений наніс удар потерпілому ногою у груди в результаті чого потерпілий впав на тротуар, вдарився головою та втратив свідомість.
Обставини за яких засуджений ОСОБА_2 наніс удар ногою потерпілому свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 показали при проведенні з ними відтворення обстановки та обставин події, /а.с. а.с. 187-190, 200-205, 206-210/
Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав невірну юридичну оцінку діям засудженого ОСОБА_2 кваліфікувавши їх за ст. 121 ч. 1 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.
З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що тілесні ушкодження у ОСОБА_3, які віднесенні до категорії тяжких у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, розриву правої барабанної перетинки, перелому тім'яної кістки справа, забою головного мозку утворились від однократної дії тупого предмета, при цьому не виключена можливість утворення цих ушкоджень при падінні від удару ногою в грудну клітину та ударі правою частиною голови об бордюр, тротуарну плитку та асфальтове покриття/а.с. 178/
Факт отримання вказаних тілесних ушкоджень при ударі головою об бордюр тротуару об'єктивно стверджується вищенаведеними доказами та ніким не оспорюється.
Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.02.2003 р. № 2 „Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи" у випадку коли особа, яка заподіяла тяжке тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення ( злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як заподіяння тяжкого тілесного ушкодження через необережність.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому засудженим ОСОБА_2 при падінні від удару не можна розглядати як умисне, оскільки заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_3 не охоплювалось його умислом, оскільки наносячи удар ногою в груди він не передбачав настання наслідків у
вигляді тяжких тілесних ушкоджень, але повинен був і міг передбачити, що потерпілий може впасти і одержати травму внаслідок удару головою об бордюр, а тому його дії слід перекваліфікувати на ст. 128 КК України.
Обираючи покарання ОСОБА_3 колегія суддів враховує те, що він вчинив злочин в стані сп'яніння, а тому призначає його в межах санкції інкримінованого йому злочину у вигляді обмеження волі строком на два роки.
Враховуючи, що засуджений вчинив необережний злочин, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, раніше не судимий, позитивно характеризується колегія суддів вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на два роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Доводи засудженого про необгрунтоване покладення на нього судом обов'язку по відшкодуванню потерпілому матеріальної шкоди у розмірі 17225 грн. на придбання слухового апарата, оскільки як він вважає в справі відсутні докази, що свідчать про наявність причинного зв'язку між отриманою потерпілим травмою та втратою слуху, колегія суддів вважає безпідставними та їх відхиляє з наступних підстав.
З висновку судово - медичної експертизи /а.с. 178/, (даних судово-медичного обстеження а.с. 61) вбачається, що ОСОБА_3 було заподіяно відкриту черепно-мозкову травму, розрив правої барабанної перетинки. Після заподіяння цих тілесних ушкоджень, лікарями було зафіксовано зниження у потерпілого слуху, дзвін у вухах. З досліджених у суді медичних документів наданих потерпілим на підтвердження позовних вимог /а.с. 260-271/ вбачається, що він обстежувався та проходив лікування в Академії Медичних Наук України, Новоград-Волинському ТМО де йому було встановлено остаточний діагноз двостороння глухуватість внаслідок ЧМТ та рекомендовано слухопротезування апаратом, вартість якого складає 16810 грн. 40 коп., а тому суд обгрунтовано задовольнив цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди з врахуванням витрат на придбання ліків на суму 17225 грн.
Враховуючи, що внаслідок злочинних дій засудженого потерпілому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою наслідки у вигляді часткової втрати слуху, він був вимушений тривалий час лікуватись, внаслідок глухоти змушений відчувати постійний дискомфорт, змінити звичний спосіб життя та користуватися слуховим апаратом колегія суддів не знаходить підстав для зменшення розміру моральної шкоди визначеної судом першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок задовольнити повністю, апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2007 року щодо ОСОБА_2 змінити:
перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 та ст. 128 КК України і призначити йому покарання за цим законом у виді 2 (двох) років обмеження волі;
на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2(два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки;
відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
В решті вирок залишити без змін.