РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Беркій О.Ю.,
суддів Соколовського В.М., Пнівчук О.В.,
секретаря Пилипчук Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ " Русич" про стягнення невиплаченої заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 березня 2007 року, -з участю: апелянтки ОСОБА_1., представника ТзОВ " Русич" Цюпяк В.І.
встановила:
В січні 2007 року ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до ТзОВ " Русич" про стягнення 27 362 грн. невиплаченої заробітної плати.
Позовні вимоги мотивувала тим, що з червня 1997 року вона працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. Наказом № 14 від 2 листопада 2005 року її звільнено з роботи за ст. 36 п.1 КЗпП України. Після звільнення з роботи їй не була виплачена заробітна платав із розрахунку 1500 грн. на місяць за період з квітня 2004 року по жовтень 2005 року в сумі 27 362 грн. Просила позов задовільнити
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 березня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ТзОВ "Русич" про стягнення невиплаченої заробітної плати відмовлено у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
На дане рішення ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу у якій посилається на те, що рішення суду постановлено з порушенням вимог трудового законодавства. Зокрема, судом не враховано, що починаючи з квітня 2004 року вона не отримувала заробітної плати і їй не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2004-2005 роки. Згідно усної домовленості з директором підприємства розмір її посадового окладу становив 1500 грн. В січні, лютому та березні 2004 року їй було виплачено по 250 грн. за кожний місяць. Починаючи з квітня 2004 року заробітна плата їй взагалі не виплачувалася. Посилання суду на касовий ордер, яким їй виплачено 11 586грн.94 коп. є безпідставним, оскільки виплачена сума є заборгованість по заробітній платі за 2000 рік. Зазначає, що нею дійсно подавалася звітність про відсутність заборгованості, оскільки у підприємства на той час не було обігових коштів. При цьому з директором підприємства існувала домовленість про виплату таких коштів. Просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1. доводи апеляційної скарги підтримала по вищенаведених мотивах.
Представник ТзОВ "Русич" доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на те,
Справа № 22-ц-656/2007р. Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Категорія 41 Доповідач Беркій О.Ю.
що заборгованості по заробітній платі перед позивачкою немає.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулася в суд із позовом з пропуском строку звернення до суду, оскільки між сторонами існує трудовий спір щодо оплати праці, а ч.1 ст.233 КЗпП України встановлено тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, як загальний строк для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Згідно із ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про практику розгляду судами трудових спорів " встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.
Судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера на підставі наказу № 37 від 20 червня 1997 року, а наказом № 14 від 2 листопада 2005 року її звільнено з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП України.
Згідно представлених сторонами доказів, зокрема розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі та звітностей до Пенсійного фонду, заборгованість по заробітній платі у ОСОБА_1. відсутня.
Жодних доказів про те, що розмір середньомісячної заробітної плати позивачки становив 1500 грн., у зв'язку з чим відповідач не виплачув їй заробітну плату із даної суми, суду не представлено.
Як пояснила в засіданні апеляційного суду ОСОБА_1. про розмір середньомісячної заробітної плати їй було відомо, оскільки вона, як головний бухгалтер, сама собі її нараховувала і заробітна плата із розрахунку 1500 грн. нею не нараховувалася, при поданні звітності до податкової інспекції та Пенсійного фонду нею вносилися дані про відсутність заборгованості у підприємства по заробітній платі.
Доводи апелянтки на те, що розмір її заробітної плати був встановлений по усній домовленості з директором підприємства і при поступленні обігових коштів відповідач зобов'язувався виплатити заробітну плату є голослівними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким в позові ОСОБА_1. про стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі в сумі 27 362 грн. слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На підставі ст. ст. 116, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 307, 309, 313- 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 21 березня 2007 року скасувати та постановити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ТзОВ " Русич" про стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 27 362 грн. відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання ним законної сили.