Справа № 2-418

           2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м  У к р а ї н и

01  лютого  2010р.              Краснолуцький міський суд Луганської області

у складі: головуючого – судді БОЙКО С.Л.

                при секретарі ВОЛКОВОЇ С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красний Луч справу за позовом

ОСОБА_1 до КП “Управління водопровідно-каналізаційного господарства Петровської міської Ради” про стягнення  заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з дійсним позовом і в його обґрунтуванні пояснила, що згідно наказу № 38-к від 12.06.2007р. вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді кладовщика, і була звільнена з підприємства з 02.06.2008р. згідно наказу № 36-к від 30.05.2008р. за ст.40 п.1 КЗпП України. При звільненні з позивачем не був проведений повний розрахунок, тобто не була виплачена заборгованість по заробітній платі. Позивач неодноразово зверталася до керівництва відповідача з проханням виплатити заборгованість по заробітній платі. У зв'язку з тим, що позивачу при розрахунку не була виплачена заробітна плата і розрахункові суми, вона змушена звернутися до суду з дійсним позовом і просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 2583,27грн., компенсацію втрати частини зарплати, середній заробіток за затримку розрахунку та моральну шкоду у розмірі 3000грн., яку вона обґрунтовує тим, що діями відповідача  їй заподіяні моральні страждання, викликані тим, що вона позбавлена джерела існування, був порушений її нормальний образ життя. Крім того, вона є одинокою матір’ю і має неповнолітню дочку ОСОБА_2, 24.03.1998р.народження. З 06.11.2007р. по 14.12.2007р. позивач перебувала на лікуванні з переломом правої руки і вимушена була кошти на лікування позичати, оскільки відповідач їй не сплачував заробітну плату.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги частково і просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 1973,30грн., вихідну допомогу у сумі 609,93грн. Також вона просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку у сумі 8216,34грн., виходячи із розрахунку: вона звільнилась з підприємства 30.05.2008р., затримка виплати складає 20 місяців на час розгляду справи, середня дена ставка складає 19,47грн.: 20міс. = 422 дня х 19,47грн. = 8216,34грн. Крім того, вона просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000грн., оскільки вважає, що діями відповідача їй заподіяні моральні страждання, що виразилися в тім, що вона позбавлена джерела існування, був порушений її нормальний образ життя, вона є одинокою матір’ю і має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_2, 24.03.1998р.народження. З 06.11.2007р. по 14.12.2007р. вона перебувала на лікуванні з переломом правої руки і вимушена була кошти на лікування позичати, оскільки відповідач їй не сплачував заробітну плату. В частині стягнення  з відповідача компенсації втрати частини заробітку вона відмовляється від своїх позовних вимог.

        Представник відповідача позовні вимоги визнала частково і згодна на стягнення з підприємства на користь позивача  заборгованості по заробітній платі у сумі 1973,30грн., вихідної допомоги у сумі 609,93грн. В частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди просить відмовити позивачу за необґрунтованістю.  

        Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

        Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголосила право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.

Як видно з матеріалів справи, згідно наказу № 37-к від 12.06.2007р. позивач була прийнята на посаду кладовщика УВКГ Петровської міськради.

    Згідно наказу № 28-к від 06.05.2008р. позивач була звільнена з КП “УВКГ Петровської міської Ради” за ст.40 п.1 КЗпП України з 30.05.2008р.

Згідно ст.47 КЗпП України власник чи уповноважений їм орган зобов'язаний у день звільнення зробити з працівником розрахунок у терміни, встановлені в ст.116 даного кодексу.

Цю саму вимогу містить і ст.2 Конвенції  № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Борг по заробітній платі позивача складає за період з червня 2007р. по червень 2008р. у сумі 1973,30грн., вихідна допомога складає 609,93грн., що підтверджується довідкою № 15 від 22.01.2010р., виданою КП “УВКГ Петровської міської Ради”.

Заробітна плата та вихідна допомога позивачу на день розгляду справи не виплачені.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 1973,30грн. та вихідну допомогу у сумі 609,93грн.

Згідно ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначених у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, якщо при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільнені, судом буде встановлено, що в день звільнення працівнику не виплачена заробітна плата, то на підставі ст.117   КЗпП України суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день винесення рішення.

Як вбачається із розрахунку середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, наданого суду позивачем, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача перед позивачем складає 8216,34грн.

У відповідності до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” під час визначення розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середньомісячної зарплата за затримку розрахунку підлягають задоволенню у сумі 5000грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 3000грн., посилаючись на те, що їй були заподіяні моральні страждання, що виразилися в тім, що вона позбавлена джерела існування, був порушений її нормальний образ життя, вона є одинокою матір’ю і має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_2, 24.03.1998р.народження. З 06.11.2007р. по 14.12.2007р. вона перебувала на лікуванні з переломом правої руки і вимушена була кошти на лікування позичати, оскільки відповідач їй не сплачував заробітну плату.

        Стаття 237-1 КЗпП України закріплює право працівника вимагати відшкодування  моральної шкоди якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз’яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди”, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного  зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювачата вини останнього в її заподіянні.  

Відповідач не довів відсутності вини в несвоєчасні виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі, що є його обов’язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз’яснив відповідачеві його права та обов’язки.

Суд вважає, що в частині стягнення моральної шкоди вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі 1000грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.3, 10 ЦПК Україна, ст.23 Загальної декларації прав людини, ст.ст.47, 117, 237-1 КЗпП України, Конвенцією № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди”, постановою Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, с у д

В И Р І Ш И В :

        Позовні вимоги ОСОБА_1 до КП “Управління водопровідно-каналізаційного господарства Петровської міської Ради” про стягнення  заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

        Стягнути з КП “Управління водопровідно-каналізаційного господарства Петровської міської Ради” на користь ОСОБА_1:

-   -     заборгованість по зарплаті у сумі 1973,30грн.;

-   -     вихідну допомогу у сумі 609,93грн.;

-   -     середній заробіток за затримку розрахунку у сумі 5000грн.;

-   -     моральну шкоду у розмірі 1000грн.

        В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

        Стягнути з КП “УВКГ Петровської міської Ради” судовий збір на користь держави у розмірі 51грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.

        Рішення може бути оскаржене до  апеляційного суду Луганської області через Краснолуцький суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий: