АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1869/2007                             Головуючий в 1 інстанції - Григоренко Л. М.

Доповідач - Мартинюк В. І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2007 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Мартинюка В. І.,

суддів - Темнікової В. І.,Сергєєвої С. В.,

секретаря-Форощук О. В., за участю :представника відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області /далі Фонд/- Олійник Вікторії Сергіївни, представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами Фонду та представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 20.03.2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1до /Фонду/ про стягнення недонарахованих та невиплачених щомісячних страхових виплат,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 20 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1були задоволені частково. Суд стягнув з Фонду на користь ОСОБА_1 не донараховані щомісячні страхові виплати за період з 01.03.2004 р. по 01.03.2007 р. у розмірі 4222 грн. 68 коп., зобов'язав Фонд у разі підвищення коефіцієнту зростання середньої зарплати за 2006 рік, починаючи з 01 березня 2007р. перераховувати розмір щомісячної суми страхових виплат ОСОБА_1, виходячи із розміру суми щомісячної страхової виплати за попередній період який дорівнює 610,98 грн., а в решті вимог відмовив за їх необґрунтованістю.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Фонд подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасува-ги і ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1. у задоволенні його позову. При цьому він в скарзі посилається на те, що суд порушив при цьому норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 15, 16, 17, 18, 29 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" та ст. ЗО, 33, 213 ЦПК України, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. Також посилається на те, що судом не прийнято до уваги статус та компетенція Фонду, те що Фонд не наділено повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише центральним органам Фонду. Також посилалися на те, що правління Фонду керується Методикою розрахунку індексів реальної заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 07.06.2002 р. №219, а застосування коефіцієнтів зростання реальної зарплати обумовлено також п. 1 ст. 5 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", згідно якого суми, одержані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків до сукупного оподаткованого доходу, одержаного громадянином в період, за який здійснюється оподаткування, не включається.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2. також звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Фонду на користь ОСОБА_1не донараховані щомісячні страхові виплати в сумі 5083 грн. 56 коп., вказуючи, що суд, встановивши наявність неправильного перерахунку страхових сум позивачу, задовольнив позов тільки в межах 3-річного строку позовної давності. Втім, на її думку позовна давність згідно п. З ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність, і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Фонду не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2. підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов  висновку  про  порушення  прав  позивача  ОСОБА_1

обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 01.11. 2001р. № 43 із змінами внесеними п. З постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 31.01.2002р. № 7, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 14.03.2002 р. № 15 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 01 березня 2002р., постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України від 04.03.2003р. № 3 "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим ( членам їх сімей) з 01 березня 2003 p., як такі, що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності".

З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд поспішно прийшов до необгрунтованого висновку, порушивши при цьому норми матеріального права, а саме ст. 15, 16, 17, 18, 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності", що перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу правильно проводився згідно постанов правління Фонду, які не скасовані та жодним іншим нормативно - правовим актом не врегульовано порядок перерахунку сум щомісячних страхових виплат, його механізм та не визнано на який саме коефіцієнт повинні перераховуватися вказані суми, а також про те, що при вирішенні питання про те, які саме коефіцієнти слід застосовувати для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки, слід керуватися Методикою розрахунку індексів реальної заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 07.06.2002р. № 219, а також п. 1 ст. 5 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", бо ці нормативні акти регулюють інші правовідносини.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не взяв до уваги статус та компетенцію відділення ВД Фонду ССНВ України у Попаснянському районі, те що відділення виконавчої дирекції Фонду є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду і не наділене повноваженнями щодо вирішення проблемних питань, які належить вирішувати на централізованому рівні лише органам Фонду, тому відділення Фонду не може бути відповідачем по цій справі, оскільки перерахунок щомісячних страхових виплат позивачу проводився згідно постанов правління Фонду, також не заслуговують на увагу, так як позивач перебуває на обліку саме у

Даниловича     стосовно     застосування     коефіцієнтів     для     перерахунку щомісячних страхових виплат.

Приймаючи рішення по справі суд виходив з того, що предметом спору по даній справі є коефіцієнти, застосовані відповідачем для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, передбаченого ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності". В період з 14.03.2002 р. по 06.03.2006 р. Правління Фонду щорічно виносило постанови "Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей)", згідно яких з 01 березня поточного року проводилися перерахунки сум щомісячних виплат потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати "в галузях економіки. Судом було встановлено, що така практика суперечить принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок пошкодження здоров'я, що цим фактично були внесені зміни в ч. 2 СТ.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині терміну, так як ця норма права не містить в собі такого терміну як реальні заробітна плата.

Законодавство в спірних правовідносинах не передбачає використання показника реальної середньої заробітної плати. Також суд виходив з того, що належним відповідачем по справі є саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області, бо саме у нього знаходиться особиста справа позивача і безпосередньо ним проводиться перерахунок належних позивачеві страхових виплат і їх виплата, а позивач просив стягнути на його користь страхові виплати у встановленому законом розмірі.

Тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача не донарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2004 р. по 01.03.2007 р. у розмірі 4222 грн. 68 коп. з урахуванням коефіцієнтів зростання номінальної середньої заробітної плати в галузях економіки за зазначений період.

Висновки суду першої інстанції щодо невірного застосування розміру коефіцієнтів під час перерахунку позивачу страхових виплат підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р., залишеною без змін ухвалою Вищого Адміністративного Суду України   від   06.09.2006р.,   визнано   недійсними:   п.   4   Положення   про

відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області, у нього ж знаходиться особова справа позивача, призначення, перерахунок та виплата належних йому страхових виплат здійснюється на підставі постанов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області, а не безпосередньо на підставі постанов виконавчої дирекції чи правління Фонду ССНВ України. Предметом спору по даній справі є належні позивачу страхові виплати, які призначалися і перераховувалися йому згідно постанов саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області. Таким чином, належним відповідачем по справі є саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області, бо саме за результатами його діяльності виник спір по даній справі. Крім того, згідно ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності" безпосереднє управління Фондом ССНВ дійсно здійснюють його правління та виконавча дирекція. Згідно ст. 18 цього ж Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. При цьому Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Однак, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду.

Суд застосовуючи до позовних вимог за період з 01.03.2002 р. по 01.03.2004 р. строк позовної давності, не врахував того, що згідно ч. 7 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності", якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату

праці". В даному ж випадку позивачу суми страхові виплати в належному розмірі своєчасно не були визначені та виплачені саме з вини відділення Фонду , бо відповідні відділення повинні робити належні перерахунки без додаткового звернення до них з таким проханням осіб, які отримують дані виплати. Крім того, на момент вступу в дію ЦК України в новій редакції ( 01.01.2004р.) строк позовної давності на звернення до суду з зазначеними вимогами ще не сплинув.

Згідно ж п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в новій редакції правила цього Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 268 ЦК України в новій редакції позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Неправильне застосування положень про позовну давність призвело також і до неправильного обчислення розміру належних стягнень з відповідача на користь позивача.

Так, суд першої інстанції помилково взяв за основу підрахунків суму страхових виплат станом на 01.03.2004 p., тоді як треба було брати за основу страхові виплати станом на 01.03.2002 р.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини по справі, дійшов помилкового висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача не донарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002 р. по 01.03.2004 р. через збіг строку позовної давності та невірно встановив суми недовиплачених страхових виплат позивачу за період з 01.03.2002р. по 01.02.2007р.

Зазначене свідчить про те, що доводи апеляційної скарги позивача є обгрунтованими, а тому рішення суду слід скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в межах позовних вимог, викладених позивачем в позовній заяві, тобто необхідно стягнути недонарахованих та невиплачених щомісячних страхових виплат з Фонду на користь позивача в сумі 5083,56 грн.

Зобов'язати Фонд у разі підвищення коефіцієнту зростання середньої зарплати за 2006рік, починаючи з 01 березня 2007р. перераховувати розмір щомісячної суми страхових виплат ОСОБА_1, виходячи із розміру суми щомісячної страхової виплати за попередній період який дорівнює 610,98 грн. та стягнути судові витрати.

Керуючись ст. 303, 307,309, 314,315, 316 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області.- відхилити.

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 20.03.2007 р. - скасувати.

Позов ОСОБА_1-задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському районі Луганської області на користь ОСОБА_1не донараховані щомісячні страхові виплати за період з 01 березня 2002р. по 01 лютого 2007р. в сумі 5083 грн. 56 коп.

Зобов'язати Фонд у разі підвищення коефіцієнту зростання середньої зарплати за 2006 рік, починаючи з 01 березня 2007р. перераховувати розмір щомісячної суми страхових виплат ОСОБА_1, виходячи із розміру суми щомісячної страхової виплати за попередній період який дорівнює 610, 98 грн.,

Стягнути з відділення виконавчої  дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Попаснянському  районі Луганської області на витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1,50 грн. шляхом перерахунку на спеціальний реєстраційний рахунок апеляційного суду Луганської області за такими реквізитами: одержувач: УДК м. Луганськ, р/рахунок 31211259700006, код рахунку 22050000, банк- ГУ ДКУ у Луганській області, код ОКПО-24046582, МФО-804013.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту його проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.