Справа № 2- 40 2007 рік
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2007 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Дузінкевича І.М.
секретаря Кукули О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Лисецької селищної ради про визнання незаконним рішення селищної ради, -
встановив:
Позивачі звернулися в суд з позовом до відповідача про визнання незаконним рішення селищної ради від 25.07.2006р. та передачу у приватну власність земельних ділянок. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що згідно договорів дарування від 5.05.2004р. та 2.08.2005р. кожному було подаровано будинковолодіння НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. У 2006р. вони звернулися до Лисецької селищної ради із заявою про передачу їм у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться відповідно по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 та по АДРЕСА_1 НОМЕР_2 в смт. Лисець. 25.07.2006р. сесія Лисецької селищної ради прийняли рішення, яким закріпили за їхньою сім"єю земельну ділянку площею 0,10га для обслуговування житлових будинків, а решту земельної ділянки переведено в землі запасу селищної ради. Однак вважають, що дане рішення є незаконним та порушує їх законне право землекористувачів, оскільки заяви подавали кожен окремо, по двох різних земельних ділянках.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, зменшивши свої позовні вимоги, просила визнати нечинним рішення відповідача від 25.07.2006р. про закріплення земельної ділянки площею 0,10га за її сім"єю, з переведенням решти земельної ділянки в землі запасу селищної ради.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав, зменшивши позовні вимоги, просив визнати нечинним рішення відповідача від 25.07.2006р. про закріплення земельної ділянки площею 0,10га за сім"єю ОСОБА_1,ОСОБА_2, з переведенням решти земельної ділянки в землі запасу селищної ради.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що рішення сесії селищної ради є законним, оскільки позивачі є однією сім"єю і для них достатньо 0,10га земельної ділянки.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 згідно договору дарування від 5.05.2004р. являється власником будинковолодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_2 згідно договору дарування від 2.08.2005р. являється власником будинковолодіння НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. Згідно обмірів проведених ТзОВ "ВААР" за будинковолодінням НОМЕР_1 закріплено земельну ділянку площею 0,1188га, за будинковолодінням НОМЕР_2-площею 0,0812га. У 2006р. позивачі, реалізуючи своє право на отримання земельних ділянок, які закріплені за вищевказаними будинковолодіннями у приватну власність, звернулися в Лисецьку селищну раду із відповідними заявами. Однак 25.07.2006р. 3-я сесія 5 скликання Лисецької селищної ради прийняла рішення, яким закріпила за сім"єю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10га по АДРЕСА_1 НОМЕР_2, НОМЕР_1 для обслуговування житлових будинків, а решту земельної ділянки перевести в землі запасу селищної ради.
Відповідно до вимог ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько- побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також згідно ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка) у селах-не більше 0,25га, в селищах-не більше 0,15га, в містах-не більше 0,10га.
За таких обставин оспорюване позивачами рішення відповідача не можна вважати законним. Вказане рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень слід визнати нечинним.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, ст.381 ЦК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд -
вирішив
Позов задоволити.
Визнати нечинним рішення Лисецької селищної ради Тисменицького району від 25 липня 2006 р. "Про розгляд заяв громадян" в частині закріплення земельної ділянки площею 0,10га за сім"єю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 НОМЕР_2 та НОМЕР_1 для обслуговування житлових будинків, а решту земельної ділянки перевести в землі запасу селищної ради.
Зобов"язати Лисецьку селищну раду вирішити питання щодо приватизації земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Уразі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються через Тисменицький районний суд.
Головуючий
Копія вірна: Голова райсуду
І.М. Дузінкевич
І.М. Дузінкевич