Справа № 1-15/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    05 лютого 2010 року Турківський районний суд Львівської області в

складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Трофімовій І.О., із уча стю прокурора Гошовського М.В., потерпілої  ОСОБА_1, розглянув ши в м.Турці кримінальну справу про обвинувачення

    ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, гр-на ОСОБА_3 ни, не працює, розлучений, дітей не має, інвалідності не має, депутатом не є, про

живає в с.Івашківці Турківського району Львівської області, раніше  судимий Турківським районним судом Львівської області по ст.ст. 296 ч. 4, 129 ч.1 КК України до чотирьох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК ОСОБА_3 ни,

    по ст. 125 ч.1 КК України,

встановив:

    03.08.2009 року об 11.00 год. підсудний ОСОБА_2 в с. Івашківці в хо ді конфлікту і сварки  із матір»ю своєї співмешканки, ОСОБА_1, умисно кинув у потерпілу каменем, який підняв із землі, спричинивши їй си нець та болючість в ділянці паху зліва, тобто легке тілесне ушкодження.

    Свою вину у вчиненому підсудний не визнав і пояснив, що конфлікт із потерпілою 03.08.2009 року мав, однак каменем у неї не кидав і тілесних уш коджень їй не спричиняв.

    Вина підсудного стверджується такими зібраними по справі доказами:

    -показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка на досудовому слід стві і в судовому засіданні пояснила, що 03.08.2009 року об 11.00 год в с.Іваш ківці у них із співмешканцем доньки виник конфлікт, в ході якого підсудний підняв із землі камінь і кинув у неї, спричинивши їй тілесні ушкодження;

    -показаннями  свідка ОСОБА_4, співмешканки підсудного та доньки потерпілої, яка в судовому засіданні пояснила, що 03.08.2009 року об 11.00 год. вона займалася будівництвом, а між її матір»ю та співмешканцем ОСОБА_2 виник конфлікт, в ході якого підсудний кинув каменем у потерпілу. Після цього мати плачучи пішла додому;

    -актом судово-медичного освідчення № 230 від 06.08.2009 року  та вис новком експерта № 293 від 12.10.2009 року щодо ОСОБА_1, із яких вбачається, що у  потерпілої малися синець та болючість при пальпації в ді лянці паху зліва, які могли утворитися від дії тупого предмету, можливо, при ударі каменем, могли утворитися 03.08.2009 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження ( а.с.14,23);

    -протоколом очної ставки потерпілої і підсудного від 27.10.2009 року, із якого вбачається, що потерпіла при провадженні даної слідчої дії підтвер

-2-

дила свої первісні показання у присутності підсудного, а підсудний підтвер див , що 03.08.2009 року мав сварку із потерпілою ( а.с.34).

    Наведені вище докази по суті співпадають, не суперечать один одному, а тому суд визнає їх достовірними і відповідаючими дійсності.

    Ними вину підсудного суд вважає доведеною.

    Оцінюючи показання підсудного про його невинуватість, суд вважає їх неправдивими, направленими на свій захист із метою уникнення криміналь ної відповідальності за вчинений ним злочин, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, не довіряти яким у суду немає підстав.

    Оцінюючи показання потерпілої, суд надає їм віри, оскільки потерпіла правдиво розповіла про обставини вчиненого злочину, надала відповіді на всі запитання учасників судового процесу, її показання підтверджуються іншими доказами, не довіряти яким у суду підстав немає.

    Дії підсудного вірно кваліфіковано по ст. 125 ч. 1 КК України, оскільки в судовому засіданні встановлено, що підсудний на грунті неприязних стосун ків в ході конфлікту умисно спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження.

    Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує, що ним вчинено злочин невеликої тяжкості.

    В якості обтяжуючих покарання підсудного обставин суд враховує те, що він вчинив злочин щодо особи похилого віку ( потерпілій 77 років), а та кож рецидив злочину.

    В якості пом»якшуючих покарання підсудного обставин суд враховує те, що підсудний позитивно характеризується по місцю проживання.

    В якості даних щодо особи підсудного суд враховує те, що він у скоєно му  не покаявся ані на досудовому слідстві, ані в судовому засіданні, намага ється уникнути кримінальної відповідальності за вчинений  ним злочин за допомогою неправди.

    Враховуючи всі наведені вище обставини у їх сукупності, суд вважає необхідним обрати підсудному покарання у межах санкції частини статті.

    В силу ст.ст. 23, 1167 ЦК України стягненню із підсудного в користь по терпілої підлягає понесена нею моральна шкода, яка полягає в тому, що вна слідок злочинних дій підсудного потерпіла в старшому віці терпіла біль і хви лювання, за захистом своїх прав змушена була звертатися до міліції, суду, проходити медичне освідчення та експертизу, надавати показання, виступати в суді, спокій і нормальний ритм її життя були порушені на тривалий період. Із врахуванням тяжкості спричинених потерпілій тілесних ушкоджень суд вважає необхідним стягнути із підсудного в її користь 2000 гривень в раху нок відшкодування спричиненої їй моральної шкоди.

    На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд

присудив:

-3-

    ОСОБА_2 визнати винним по ст. 125 ч. 1 КК ОСОБА_3 їни та засудити на 200 годин громадських робіт.

    Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишити без змін до часу звернення вироку до виконання.

    Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 Яро слави Орестівни 2000 грвн. в рахунок відшкодування спричиненої їй  його злочинними діями моральної шкоди.

    На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Львів ської області через районний суд протягом 15 діб із часу його проголошення.

Головуюча-