Справа № 2 – 9/10                                                                                                      

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    28  січня 2010 року Барвінківський районний суд Харківської області.

                        головуючого – Черних Є.А.

                              секретарі – Пінєга  Я.О.

                              адвоката     ОСОБА_1              

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_2   до ОСОБА_3  про визнання права  власності, третя  особа  без  самостійних  вимог    ОСОБА_4, ОСОБА_5,  відділ  державної  виконавчої служби  Барвінківського  районного у правління  юстиції   Харківської  області,

    В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_2  звернувся  до  суду з  зазначеним  позовом,  посилаючись  на  те, що  7  березня  2008  року між  ним  та  відповідачем  по  справі   ОСОБА_3   було  укладено  угоду  про   купівлю  автомобіля  ВАЗ  - 21063, 1988 року  випуску, кузов  № НОМЕР_2, номерний  знак   НОМЕР_1 за  3500 доларів  США. В  підтвердження  наміру   в  послідуючому  належного  оформлення  договору  купівлі – продажу, в  цей  же  день  між  сторонами  було  укладено  угоду   про  завдаток. Позивачем   відповідачеві  було  передано    в  рахунок  повної  оплати  вартості  автомобіля вказана  сума  грошей, про  що   останнім  було    видано  розписку  про  отримання  3500  доларів  США. 7  березня   2008  року  за  актом   прийому – передачі   автомобіль  було  передано    ОСОБА_2. В підтвердження   виконання  обов’язків продати  автомобіль,  відповідач  видав  позивачеві  довіреність    управляти  та  розпоряджатися   автомобілем. Вказана  довіреність  посвідчена  приватним  нотаріусом   ОСОБА_6. Через  місяць  після  купівлі  автомобіля, позивач,  впевнившись  у  задовільному  технічному  стані   автомобіля, зажадав  від  відповідача   укладення  договору його  купівлі – продажу. Відповідач, посилаючись  на   відсутність  вільного  часу,  просив  укласти  договір  пізніше.    У  подальшому  на  неодноразові  звернення, ОСОБА_3  відмовлявся   про  укладення  договору  купівлі – продажу автомобіля.

Посилаючись  на  те, що   сторони   домовилися  щодо усіх   істотних  умов  договору, що   підтверджується  письмовими  доказами, відбулося  повне   виконання  договору, але відповідач  ухилявся  від   нотаріального  посвідчення  договору, позивач просив   визнати  договір  купівлі – продажу автомобіля, укладеного    7  березня   2008  року   дійсним  та  визнати  за  ним  право  власності на  автомобіль.

У судовому  засіданні  позивач  підтримав  позов.

Відповідач  проти  задоволення  позову  не  заперечує.

Треті  особи  ОСОБА_4, ОСОБА_5  та  представник  ВДВС Барвінківського  РУЮ  проти  задоволення  позову  заперечують.

Суд,  заслухавши  пояснення  сторін, представників  сторін, третьої  особи, думку прокурора,  вивчивши  матеріали  справи, прийшов  до  наступного.

Судом  встановлено  такі   факти  на  відповідні  їм  правовідносини.

Згідно  з  угодою  про  завдаток  від   7  березня  2008  року,  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3   дійшли  згоди  про    здійснення  договору  купівлі – продажу  автомобіля   ВАЗ 21063, номерний  знак    НОМЕР_1, який  належав  останньому  за  3500  доларів  США. За  розпискою    від  7  березня  2008  року   ОСОБА_3  отримав  від   ОСОБА_2   вказану  суму  грошей  за  продаж автомобіля (а.с.  4).

Згідно  з  актом   прийому – передачі   від   7  березня 2008  року,  ОСОБА_3  передав, а  ОСОБА_2  прийняв  автомобіль ВАЗ 21063, номерний  знак    НОМЕР_1, який  належав  ОСОБА_3  на праві   приватної  власності  (а.с. 5).

Згідно  з  копією  довіреності,  посвідченої  приватним  нотаріусом  ОСОБА_6 7 березня  2008  року, реєстровий  номер   383,  ОСОБА_3  уповноважував ОСОБА_2  управляти  та  розпоряджатися  належним  йому автомобілем  ВАЗ 21063, номерний  знак    НОМЕР_1. Довіреність  видана  з  правом:  продажу   автомобіля   за  встановленим  законом  порядку, обміну, страхування (цивільна  відповідальність, повне   АВТО-КАСКО тощо), здачі  в  оренду, передачі в   позичку, заставу, тощо, зміни  номерних  агрегатів і  узлів,  поїздок  за  кордон, догляду  на  митницях (а.с. 6).

Згідно  з ч. 2  ст.   220  ЦК України, якщо  сторони  домовилися  щодо   усіх  істотних умов  договору, що     підтверджується  письмовими  доказами, і  відбулося  повне або  часткове виконання  договору, але  одна із сторін ухилилася  від його  нотаріального   посвідчення, суд  може  визнати  такий  договір  дійсним.

Приймаючи  до  уваги  наведене, суд  приходить  до  висновку, що   при  домовленості  сторін,  сторони  домовилися  щодо  усіх    істотних  умов  договору, що  підтверджується  угодою  про  завдаток,  розпискою   про  отримання  відповідачем  3500  доларів  США, як  суми  вартості  автомобіля, довіреністю, за  якою   ОСОБА_3  уповноважував   ОСОБА_2 управляти  та  розпоряджатися   автомобілем, і сторонами умови  договору повністю  було  виконано,  проте відповідач   ухилявся  від  його  нотаріального  посвідчення.

Таким  чином, зібрані  у  справі    докази та  їх  належна   оцінка  вказують на   наявність  підстав  для   задоволення  позову.

Керуючись   ст. 220  ЦК України,  ст.  ст.   ст. ст. 10,11,209,212,214-215  ЦПК України,  ст. 220  ЦК України,  суд    

        В И Р І Ш И В:

             Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про  визнання  договору  купівлі – продажу  дійсним  та  визнання  права  власності, третя  особа  ОСОБА_4,  ОСОБА_5, відділ державної  виконавчої  служби  Барвінківського  районного  управління  юстиції  Харківської  області - задовольнити.

 Визнати  договір  купівлі -  продажу, укладеного    7 березня  2008  року між   ОСОБА_2  та  ОСОБА_3 автомобіля   ВАЗ 21063, 1988  року  випуску, кузов  № НОМЕР_2, реєстраційний   номер НОМЕР_1 від  7  березня   2008  року   -  дійсним.

 Визнати  за  ОСОБА_2  право  власності  на автомобіль   ВАЗ 21063, 1988  року  випуску, кузов  № НОМЕР_2, реєстраційний   номер НОМЕР_1.

Стягнути  з  ОСОБА_3  на  користь   ОСОБА_2 сплачені  ним   270  грн.  суми  судового  збору та  30 грн.  суми  витрат  на  інформаційно – технічне  забезпечення  розгляду  цивільних справ.  

            Рішення   може  бути  оскаржене  в  апеляційному  порядку до  Харківського  апеляційного  суду через  суд  першої  інстанції шляхом  подачі в 10 – денний  строк з  дня  проголошення рішення  заяви  про  апеляційне  оскарження і  поданням  після цього   протягом 20  днів апеляційної  скарги, з  подачею її копії  до  апеляційної інстанції або  в  порядку  ч.  4  ст.  295 ЦПК України.

Повне  рішення  суду    виготовлено   2   лютого    2010  року.

            Суддя                                                                  Є.А. Черних