Категорія 2.11.17
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 лютого 2010 року справа № 2а-22932/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Солоніченко О.В.
при секретарі судового засідання Псоміаді С.І.,
за участю
представників сторін:
від позивача: Шушняк Н.О. за довіреністю № 26/24 від 04.01.2010,
від відповідача: Цуцков І.В. за довіреністю № 47205/10 від 11.01.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Підприємства Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про зняття податкової застави з майна, -
В С Т А Н О В И В:
25 травня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про зняття податкової застави з майна. В обґрунтування позову позивачем зазначено наступне.
Згідно витягу, наданому реєстратором Інформаційного центру Міністерства юстиції м. Луганська про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна було внесено запис про податкову заставу всього рухомого майна, майнових прав, у т.ч. автозасоби УЛ 314/15 (з 29.11.1999 року згідно наказу ДДУПВП № 165 перейменовано в Перевальську виправну колонію № 15).
14.07.2003 року до Державного реєстру застав рухомого майна внесено зміни до запису про податкову заставу. Згідно внесених змін перелік застави було доповнено всім нерухомим майном.
На підставі викладеного, позивач просив зобов’язати Алчевську ОДПІ зняти заставу з усього рухомого, нерухомого майна та автозасобів.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення щодо суті позовних вимог та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, надавши заперечення, пояснив наступне.
Стаття 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою керується позивач в обґрунтування позову, не надає права платникам податків та встановлює обов’язку органу державної податкової служби звільняти активи платника податків з податкової застави.
Статутні документи Підприємства Перевальської виправної колонії № 15 суперечать вимогам Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України».
Відповідно до Статуту Підприємство засновано на державній власності, майно закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання і не може бути об’єктом застави, крім товарів, що знаходяться в обороті або у переробці.
Згідно з п. 4.3 Статуту джерелами формування майна, разом з іншими, є доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності.
Пунктом 7.1 Статуту передбачено, що основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток (доход), чистий прибуток підприємства після внесення обов’язкових платежів та податків до бюджетів, відрахувань у фонди згідно іззконодавством і Статутомпідприємства залишається у повному його озпорядженні.
До набуття Підприємства Перевальської виправної колонії № 15 в передбаченому законом порядку статусу казенного підприємства правові підстави для зняття податкової застави з усього рухомого, нерухомого майна та авто засобів відсутні.
Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Підприємство Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області зареєстровано Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області 29.03.2000 року за № 1 373 120 0000 000228.
Позивач є структурним підрозділом Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Відповідно до витягу, що наданий реєстратором Інформаційного центру Міністерства юстиції м. Луганська про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна було внесено запис про податкову заставу всього рухомого майна, майнових прав, у т.ч. автозасоби УЛ 314/15 (з 29.11.1999 року згідно наказу ДДУПВП № 165 перейменовано в Перевальську виправну колонію № 15).
На підставі пп.в п.п. 18.2.1 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.
Під терміном “безнадійний” слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.
Оскільки дата виникнення податкової застави 13.08.1998 року, то зазначене є обставиною списання як безнадійного податкового боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Керуючись ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», п ідприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці.
Відповідно до ч. 2 цього Закону підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей:
1) засновником підприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який затверджує їх статути;
2) створення, реорганізація і ліквідація підприємств установ виконання покарань, розпорядження їх майном здійснюються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;
3) підприємства установ виконання покарань визначають структуру управління і штати в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;
4) керівниками підприємств установ виконання покарань є за посадами заступники начальників установ виконання покарань;
5) порядок призначення і звільнення з посад, права, обов’язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;
6) трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства;
7) свою діяльність підприємства установ виконання покарань планують з урахуванням можливості організації професійно-технічного навчання, формування трудових навичок у засуджених;
8) засуджені залучаються до праці з урахуванням наявних виробничих потужностей підприємств установ виконання покарань;
9) підприємствам установ виконання покарань створюються сприятливі умови в залученні до виготовлення продукції (виконання окремих видів робіт, надання послуг) для регіональних потреб;
10) підприємства установ виконання покарань мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів з питань оподаткування;
11) підприємства установ виконання покарань не можуть бути засновниками (учасниками) суб’єктів господарювання, щодо них не може бути порушено провадження у справі про банкрутство.
Частина 1 статті 26 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.
На підставі ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об’єктом застави.
Таким чином, оскільки все майно підприємства позивача є державною власністю, то воно не може бути об’єктом застави.
Враховуючи, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Підприємства Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про зняття податкової застави з майна задовольнити повністю.
Зобов’язати Алчевську об’єднану державну податкову інспекцію в Луганській області зняти заставу з усього рухомого, нерухомого майна та автозасобів Підприємства Перевальської виправної колонії № 15.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 15 лютого 2010 року.
Суддя О.В. Солоніченко