Щ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 грудня  2009 року                                       №2а-115/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду   у складі:

головуючого судді:   Божко Л.А.

суддів:                        Дадим Ю.М., Семененко Я.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 травня 2009 року, у справі № 2а-115/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська про стягнення боргу з виплати грошової  допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2009 року ОСОБА_1  звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська, в якому просила визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача призначити допомогу при народженні дитини у розмірі кратному 22,6  розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, стягнути суму недоотриманої одноразової допомоги в розмірі 1963,80 грн. зобов’язати відповідача призначити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.10.2007 року по 01.12.2008 року в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, стягнути  з відповідача недоплачену суму  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 5813,79 грн, сягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3000 грн.  

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 травня 2009 року  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернулась  до суду з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити її вимоги в повному обсязі.  

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування  судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла  висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка має дитину ОСОБА_2  ІНФОРМАЦІЯ_1  та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (надалі Закон № 2811-ХІІ).

Згідно частини 1 статті 15 вищезазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811-ХІІ  розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Дію частини 1 статті 15 Закону України №2811-ХІІ та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про державний бюджет України на 2007" (надалі Закон №489-V).

Статтею 56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України №2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Позивачка перебуває на обліку в Управлінні  праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська по догляду за дитиною ОСОБА_2 з 17.10.2007 року  (а.с. 12)

Тому з 17.10.2007 року по 31.12.2007 року відповідач повинен був провести нарахування  сум  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».  

У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачка звернулась до суду з пропуском річного строку.

  В позовній заяві позивач не зазначає, коли дізналась про порушення свого права.

 Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

 З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про  необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з 17 жовтня 2007 року по 31.12.2007 року за пропуском строку.

Щодо вимог позивачки про стягнення на її користь сум недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік колегія суддів зазначає про те,  що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року N 107-VІ було зупинено на 2008 рік дію частини 15 Закону № 2811-ХІІ в частині  встановлення розміру вказаної допомоги.

У відповідності зі статтями 1, 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який  приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.

    Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.  У 2008 році дані положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» не конституційними не визнавались. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо  зобов’язання відповідача призначити, нарахувати і виплатити позивачу відповідно до порядку встановленому ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомогу при народжені дитини, у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленого на день народження дитини.

 Відповідно до статті  56 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлена  допомога при народженні дитини  - в розмір 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.    

Відповідач здійснював виплати державної допомоги при народженні дитини (ОСОБА_2) згідно до вищезазначеного порядку та розмірів, що підтверджується довідкою (а.с 13)

Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Оскільки рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 56 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік" в цій частині не визнавались неконституційними і тому діяли в часі на час виникнення таких спірних правовідносин, враховуючи те, що Закон України " Про Державний бюджет України на 2007 рік" за часом прийнятий пізніше Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми",  колегія суддів вважає, що при визначенні розміру державної одноразової допомоги при народженні дитини та порядку її виплати слід керуватись саме положеннями, зазначеними абзацом 2 частини 2 статті 56 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік", і тому в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо вимог позивачки стосовно стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська 3000 грн. моральної шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає необхідним відмовити ОСОБА_3 в задоволенні цієї частини позовних вимог.

З огляду на викладене, постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 травня 2009 року у даній справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись  ст. 195, п. 1 ст. 198,  п.1 ст. 200, ст. 207 КАС України  колегія суддів, -                                      

                                                               у х в а л и л а  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 травня 2009 року у справі №2а-115/09 залишити  без змін.

  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця

            Головуючий:                                                                                                         Л.А. Божко

Судді:                                             Ю.М. Дадим  

                                             Я.В. Семененко