Щ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2009 року №2а-158/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Дадим Ю.М., Семененко Я.В.
при секретарі: Мартиросян М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рога від 25 червня 2009 року у справі № 2а-158/09 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради про стягнення боргу з виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік. у сумі – 409,35 грн., за 2008 р. – 4 923 грн, за січень, лютий, 2009 р. – 854 грн., зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рога від 25 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано дії відповідача неправомірними у грудні 2007 р., зобов’язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за грудень 2007 року у сумі 373,42 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка має дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (надалі Закон № 2811-ХІІ).
Згідно частини 1 статті 15 вищезазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811-ХІІ розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Дію частини 1 статті 15 Закону України №2811-ХІІ та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про державний бюджет України на 2007" (надалі Закон №489-V).
Статтею 56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України №2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивачка отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.12.2007 року і відповідач повинен був провести нарахування сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Щодо вимог позивачки про стягнення на її користь сум недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік колегія суддів зазначає про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року N 107-VІ було зупинено на 2008 рік дію частини 15 Закону № 2811-ХІІ в частині встановлення розміру вказаної допомоги.
У відповідності зі статтями 1, 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.
Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Відносно вимог по виплатам за січень, лютий 2009 року, колегія суддів виходила з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2008 року, зокрема положення частини 1ст. 15 Закону № 2811-ХІІ в частині встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не визнавалась не конституційною, і тому має юридичну силу до визнання її неконституційною окремим рішенням органу конституційного контролю. Отже, позовні вимоги за січень 2009 року задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивачки зобов’язати відповідача здійснювати нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» до рівня не менш прожиткового мінімуму на місяць для дітей віком до 6 років, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому судова колегія зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
З огляду на викладене, постанова Довгинцівського районного суду м. Кривого Рога від 25 червня 2009 року у даній справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 195, п. 1 ст. 198, п.1 ст. 200, п. 2 ст. 201 ст. 207 КАС України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради – залишити без задоволення.
Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рога від 25 червня 2009 у справі №2а-158/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця
Головуючий: Л.А. Божко
Судді: Ю.М. Дадим
Я.В. Семененко