ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів: Димерлія О.О. та Домусчі С.Д.,
при секретарі Руденко І.Ю.,
за участю представника відповідача Чабанюка В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської області від 19 червня 2007 року по справі за адміністративним позовом акціонерного товариства закритого типу Миколаївське обласне підприємство «Втормет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2007 року АТЗТ МОП «Втормет» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00001136/0 від 20 листопада 2006 року.
В обґрунтування позову зазначалося, що 20 листопада 2006 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким АТЗТ МОП «Втормет» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий-березень 2005 року на 1504157 грн. 06 коп. та зобов’язано сплатити штрафні санкції в розмірі 243243 грн. 66 коп.. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки № 54/36-000/00193128 від 17 листопада 2006 року, в якому необґрунтовано зазначено про порушення АТЗТ МОП «Втормет» п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення товариством ПДВ, який підлягає відшкодуванню з бюджету.
Заявою від 23 травня 2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві за № 00001136/0 від 20 листопада 2006 року.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 19 червня 2007 року позовні вимоги АТЗТ МОП «Втормет» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00001136/0 від 20 листопада 2006 року.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права. На думку апелянта, судом при розгляді справи порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість», а саме ст. 7 названого Закону. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Судом встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві в період з 08 листопада 2006 року по 17 листопада 2006 року проведено невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість АТЗТ МОП «Втормет» під час відображення операцій з ТОВ «Південний регіональний центр» за період з 01 лютого 2005 року по 31 березня 2005 року.
За результатами перевірки складено акт за № 54/36-000/00193128 від 17 листопада 2006 року, в якому зазначено про порушення АТЗТ МОП «Втормет» п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення позивачем від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту в сумі 1504157 грн. 06 коп., в тому числі за лютий 2005 року – 603206 грн. 50 коп. та за березень 2005 року – 900950 грн. 56 коп..
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001136/0 від 20 листопада 2006 року, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2005 року на 603206 грн. 50 коп. та за березень 2005 року - на 900950 грн. 56 коп. (всього на суму 1504157 грн. 06 коп.), визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 486487 грн. 32 коп., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 243243 грн. 66 коп..
Причиною зменшення товариству «Втормет» бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 1504157 грн. 06 коп. стали такі претензії СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві до учасників ланцюга господарських відносин ТОВ «Раут-С», ПП «Енергопромлюкс», ПП «Делія», ТОВ «Долоніт», ТОВ виробнича компанія «Стім», встановлені перевірками інших органів державної податкової служби:
- ТОВ «Раут-С» - рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 червня 2005 року визнано недійсним статут та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру, тобто з 29 березня 2004 року;
- ПП «Енергопромлюкс» - рішенням господарського суду Луганської області від 11 квітня 2006 року припинено юридичну особу;
- ПП «Делія» - за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місцезнаходження не встановлено, остання декларація з податку на додану вартість подана за березень 2004 року з показниками, які свідчать про відсутність діяльності;
- ТОВ «Долоніт» - рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2005 року визнано недійсним з моменту реєстрації статут та установчий договір, а також свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту видачі;
- ТОВ виробнича компанія «Стім» - згідно листа від 26 грудня 2006 року ДПІ у Солом’янському районі м. Києва останню податкову декларацію з ПДВ підприємством було подано за грудень 2003 року.
Задовольняючи позовні вимоги АТЗТ МОП «Втормет» по визнанню протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення № 00001136/0, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий-березень 2005 року до податкового кредиту податок в загальній сумі 1504157 грн. 06 коп. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Південний регіональний центр» на поставку металобрухту, сплачений у ціні придбання на розрахунковий рахунок постачальника. Як наслідок правомірного включення податку у вказаній сумі до податкового кредиту, за висновком суду, у позивача за даними податкових декларацій за вказані звітні податкові періоди виникло право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, у сумі 1504157 грн. 06 коп., щодо якої відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Проте, вказаний висновок зроблений без дотримання судом першої інстанції вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з’ясування всіх обставин у справі.
Згідно з частинами четвертою та п’ятою цієї статті суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 року № 2505-ІV, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
З огляду на це встановлення обставин щодо правильності визначення платником податку на додану вартість в податковій декларації суми податкового кредиту входить до предмету доказування в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно права платника податку на бюджетне відшкодування з цього податку.
Правила податкового обліку сум податкового кредиту, встановлені пунктом 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з підпунктом 7.4.1 якого (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За визначенням пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва і обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Обґрунтовуючи довід про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 1504157 грн. 06 коп., відповідач посилався, зокрема, на такі обставини, як скасування рішеннями судів державної реєстрації, визнання недійсними статутних документів або ліквідацію ТОВ «Раут-С», ПП «Енергопромлюкс», ПП «Делія», ТОВ «Долоніт», ТОВ виробнича компанія «Стім», постачальників у ланцюгу поставки металобрухту до позивача, відсутність вказаних підприємств за юридичною адресою, неподання податкової та іншої звітності до контролюючих органів, несплату цими підприємствами податків впродовж всього періоду їх діяльності; ненадання позивачем документального підтвердження факту транспортування металобрухту, витрат на його зберігання.
Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальність за винні дії іншої особи, у зв’язку з чим порушення закону вказаними суб’єктами господарювання не може бути підставою для настання негативних наслідків для позивача.
Разом з тим, виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та з огляду на наведені доводи податкового органу, при розгляді справи підлягає встановленню факт використання позивачем металобрухту у власній господарській діяльності, що в свою чергу вимагає встановлення факту поставки такого товару позивачу. Необхідність встановлення дійсності поставки обумовлена тим, що за змістом норми зазначеного підпункту право на податковий кредит виникає саме у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об’єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачає реальну наявність предмету продажу (результату роботи, послуги), а не просте перерахування грошових сум між суб’єктами господарювання.
Надані позивачем податкові накладні для підтвердження сум сформованого податкового кредиту свідчать про значні обсяги поставок металобрухту, що об’єктивно обумовлювало відповідні по величині витрати на транспортування, складування металобрухту як у позивача, так і у його постачальників, наявності засобів транспортування, укладання договорів перевезення тощо.
Суттєве значення для встановлення дійсних обставин у справі мають і факти використання придбаного металобрухту у господарській діяльності позивача з встановленням конкретних господарських операцій.
Для встановлення зазначених вище обставин ухвалою судової колегії Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року зобов’язано АТЗТ МОП «Втормет» надати до суду апеляційної інстанції документи, що підтверджують факти поставки металобрухту, перевезення,зберігання та використання останнього у власній господарській діяльності за угодою № 09/02 від 21 лютого 2002 року з ТОВ «Південний регіональний центр» за період лютий – березень 2005 року.
Однак, як вбачається з поштового повідомлення, позивач відмовився від отримання документів, що надійшли на його адресу з Одеського апеляційного адміністративного суду, що потягло невиконання АТЗТ МОП «Втормет» вимог апеляційного суду по наданню доказів, а отже відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують факти поставки металобрухту, перевезення,зберігання та використання останнього у господарській діяльності позивача за угодою № 09/02 від 21 лютого 2002 року з ТОВ «Південний регіональний центр» за період лютий – березень 2005 року.
Згідно з частиною другою ст. 3 Господарського кодексу України метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Останнє передбачає розсудливість суб’єкта господарювання у виборі, зокрема контрагентів по господарсько-виробничих відносинах при здійсненні господарської діяльності, до того ж, якщо ці відносини виникають з приводу розпорядження товарно-матеріальними цінностями значної вартості. Здійснення позивачем постійної діяльності в сегменті ринку з поставки металобрухту дає підстави для висновку про його обізнаність з колом інших постійних учасників цього ринку. Вище ж вказані суб’єкти господарювання, як свідчать матеріали справи, є постійними в ланцюгу поставок металобрухту позивачу.
Із врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТЗТ МОП «Втормет».
Оскільки судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, висновки суду не відповідають обставинам справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 1 та 3 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задовольнити.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 19 червня 2007 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити акціонерному товариству закритого типу Миколаївське обласне підприємство «Втормет» у задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2009 року.
Головуючий:
Судді: