ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Домусчі С.Д. та Кравець О.О.,
при секретарі Руденко І.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Корнієнко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2007 року та на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування рішення та акта, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України 1963 року до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування рішення та визнання недійсним акта.
Із врахуванням уточнень позовних вимог, викладених в позовній заяві від 11 вересня 2006 року, позивач просив визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 33 від 25 січня 2002 року, а також визнати недійсним акт державної технічної комісії від 11 січня 2002 року.
В обґрунтування позову зазначалося, що оскаржувані рішення виконавчого комітету від 25 січня 2002 року № 33 та акт державної технічної комісії від 11 січня 2002 року прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, що в свою чергу порушує права позивача, передбачені ст. ст. 28, 41, 45 та 48 Конституції України.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2007 року заяву позивача про виправлення описок і помилок в судовому рішенні задоволено частково. Викладено перше речення описової частини постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2007 року наступним чином: «У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про оспорювання акта державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта – офісу по вулиці Крилова, 8 – в експлуатацію та рішення № 33 від 25 січня 2002 року про затвердження цього проекту».
Не погоджуючись з постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2007 року, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, і, крім того, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано положення ст. ст. 28, 38, 40, 41, 49, 55 Конституції України, які передбачають права громадян на участь в управлінні державними справами для впливу на поліпшення роботи органів державної влади та місцевого самоврядування. Крім того, судом не взято до уваги порушення відповідачем ст. 19 Закону України «Про звернення громадян». Всупереч ухвалі апеляційного суду Миколаївської області справу розглянуто одноособово суддею, чим порушено норми Кодексу адміністративного судочинства України. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення і прийняття нової постанови із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2007 року про виправлення описок і помилок в судовому рішенні, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом не змінено дату звернення позивача до суду з позовною заявою, що має суттєве значення для справи, а тому зазначена ухвала підлягає зміні.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи позивача в підтримку апеляційних скарг, а також представника відповідача, яка вважала за необхідне залишити постановлені судові рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги на постанову суду та необхідність задоволення апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.
Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради квартиру АДРЕСА_1 було переведено в нежитловий фонд.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 33 від 25 січня 2002 року затверджено акт державної технічної комісії від 11 січня 2002 року про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом офісу по вул. Крилова, 8, який належить приватному підприємцю ОСОБА_3.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції надійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
Так, відповідно до п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належить, зокрема, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради затверджено акт державної технічної комісії від 11 січня 2002 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом офісу по вул. Крилова, 8, що відповідає наведеним положенням ст. 31 названого Закону.
Посилання апелянта на неможливість переведення виконавчим комітетом міської ради жилих приміщень у нежилі для розташування офісу не впливають на правильність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки, як встановлено матеріалами справи, рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про переведення квартири АДРЕСА_1 в нежитловий фонд передувало оскаржуваному рішенню і на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції є чинним.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом наведеної норми процесуального закону обов’язковою умовою для задоволення вимог позивача є встановлення факту порушення його прав, свобод та інтересів.
Проте, як встановлено матеріалами справи, оскаржуване рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради не порушує права та законні інтереси позивача, що виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Доводи апелянта про не взяття до уваги судом першої інстанції порушень відповідачем положень ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» не ґрунтуються на законі, оскільки вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача по не розгляду (неналежному розгляду) звернень позивача останнім не заявлялися.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи неповноважним складом суду як такі, що суперечать положенням ст. 23 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції про порушення судом норм процесуального закону не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення, а тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України не можуть бути підставою для скасування названого судового рішення.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, розглянувши заяву позивача про виправлення описок і помилок, суд першої інстанції при частковому задоволенні вказаної заяви зазначив про звернення ОСОБА_1 із позовом до суду у вересні 2005 року.
Проте, як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України 1963 року у травні 2004 року.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо зміни зазначеної ухвали суду першої інстанції в частині заміни у першому абзаці описової частини постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2007 року слів «У вересні 2005 року» на слова «У травні 2004 року».
Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального права, колегія суддів апеляційного суду на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу позивача на постанову суду першої інстанції без задоволення, а оскаржувану постанову суду – без змін.
Одночасно у відповідності до ст. 201 КАС України колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне змінити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 199, 200, 201, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2007 року залишити без задоволення, а названу постанову - без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2007 року задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2007 року змінити.
У першому абзаці описової частини постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2007 року слова «У вересні 2005 року» замінити на слова «У травні 2004 року».
В іншій частині ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 07 грудня 2009 року.
Головуючий:
Судді: