УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10 грудня 2009 року                             №2а-1130/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:     - Божко Л.А.

суддів:             - Дадим Ю.М.. Семененко Я.В.

при секретарі:     - Мартиросян М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області

на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року

у справі №2а-1130/09

за позовом ОСОБА_5

до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області

про стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, який уточнювався, в якому просила: поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав; визнати незаконною відмову відповідача у перерахунку розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і сплаті заборгованості за цією допомогою; зобов’язати відповідача зробити перерахунок розміру призначеної їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплатити їй грошові кошти в сумі 1982,60 грн.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь ОСОБА_5 в розмірі меншому ніж передбачено ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 09.07.07р. по 31.12.07р.; зобов’язано відповідача нарахувати та сплатити ОСОБА_5 за період з 09.07.07р. по 31.12.07р. допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, у відповідності до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з урахуванням фактично отриманої суми допомоги за зазначений період; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має дитину – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (надалі Закон № 2811-ХІІ).

Згідно ч.1 ст.15 вищезазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2811-ХІІ розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої ст.15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Дію ч.1 ст.15 Закону України №2811-ХІІ та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про державний бюджет України на 2007" (надалі Закон №489-V).

Статтею 56 Закону №489-V встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України №2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №2811-ХІІ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Позивач отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з січня 2007 року і відповідач повинен був провести нарахування сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

У відповідності до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поважності пропуску строку позивачем для звернення до суду.

Щодо вимог позивача про стягнення на її користь сум недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік колегія суддів зазначає про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року N 107-VІ було зупинено на 2008 рік дію частини 15 Закону № 2811-ХІІ в частині  встановлення розміру вказаної допомоги.

У відповідності зі статтями 1, 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України.

Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає що постанова Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року у даній справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року у справі №2а-1130/09 залишити без задоволення.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від                30 червня 2009 року у справі №2а-1130/09 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Повний текст виготовлено та підписано 21 грудня 2009 року.

Головуючий:                             Л.А. Божко

Судді                                 Ю.М. Дадим

Я.В. Семененко