Щ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2009 р. справа № 2а-2084/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Дадим Ю.М., Семененка Я.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2009 року у справі № 2а-2084/09, за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про зобов’язання вчинити дії по нарахуванню недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
в с т а н о в и л а :
В червні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді (далі – відповідач) та просила визнати бездіяльність відповідача протиправною, стягнути з відповідача щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року та 20 % мінімальної пенсії за віком за 2008 рік, так як 10% доплати позивач отримує, зобов’язати відповідача здійснювати нарахування та виплати з 01.01.2009 р. у розмірі 20 % мінімальної пенсії за віком, так як 10% доплати позивач отримує.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді задоволено частково; визнано бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, в іншій частині вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується довідкою (а.с.6)
Згідно ст.6 Закону №2195-ІV (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 вересня 2006 року.
Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачу у 2006 році, колегія суддів виходить з наступного.
Дію ст. 6 Закону України №2195-ІV було зупинено на 2006 рік відповідно п.17 ст. 77 Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-ІV (надалі по тексу Закон України №3235-ІV).
Проте, законом України від 22.03.2006 року №3367- ІV «Про внесення змін до Закону України №3235-ІV було внесено зміни та виключено п. 17 ст.77 зазначеного Закону.
Ці зміни набули законної сили 02.04.2006 року та було відновлено ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України №3235-ІV зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Але, Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що у свою чергу виключає можливість збільшення пенсії «дітям війни».
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивачки, які стосуються вимог про здійснення перерахунку та виплати надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону.
Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2007 рік, колегія суддів виходила з наступного.
Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ІV.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 жовтня - 411 гривень.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію з липня (за повний місяць) по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах: липень, серпень, вересень (406,00 + 1% х 30%) х 3 = 369,06 грн., жовтень, листопад, грудень ( 411,00 + 1% х 30%) х 3 = 373,59 грн. Всього за 2007 рік 743,19 грн.
Щодо вимог позивача стосовно зобов’язання відповідача здійснювати нарахування та виплату в подальшому щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому судова колегія зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
З огляду на викладене, постанова Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2009 року у даній справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ст. 198, п.1 ст. 200, ст. 207 КАС України колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2009 року у справі №2а-2084/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя: Л.А. Божко
Судді: Ю.М. Дадим
Я.В. Семененко