РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 2-3560 /08

«30» травня 2008 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря - Дімітрієвої Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення права власності в порядку спадкування за

законом, поділ майна в натурі, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вимогою про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 , яка є її бабусею, факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , визнати за нею право на спадщину та здійснити поділ спільного майна між сторонами в натурі, посилаючись на такі обставини. Позивачка є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_3 , які померли відповідно ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Зазначене майно належить сторонам як спадкоємцям після смерті вказаних осіб. Сторони не можуть оформити свідоцтво на спадщину в нотаріальній конторі через невведення спадкодавцями спадкового майна за життя в експлуатацію. Позивач вважає себе такою, яка прийняла спадщину.

Під час судового розгляду позивачка доповнила свої вимоги, просила здійснити поділ в натурі спільного будинку, визнати за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , оскільки між сторонами не було досягнуто до звернення до суду домовленості з приводу цього.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання з`явилася, позов у подальшому визнала у повному обсязі, не заперечувала проти визнання права на спадщину після смерті її батька та бабусі за позивачкою, її рідною сестрою, підтвердила факт прийняття позивачкою спадщини після вказаних осіб шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, пояснила, що вона не заперечує проти поділу в натурі спільного домоволодіння у відповідності із проектом, складеним КП „ОМБТІ та РОН".

Позивачка погодилась із варіантом поділу в натурі спільного домоволодіння у відповідності із проектом, складеним КП „ОМБТІ та РОН".

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову при проведенні судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Судом установлені наступні фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених сторонами письмових доказів.

У відповідності із довідкою ЗСАТ „Авангард" від 14.02.2005 року № 72 у 1938 році ОСОБА_3 виділено земельну ділянку, площею 0,21 га за адресою: АДРЕСА_1) під будівництво будинку; цю довідку видано на підставі записів у земельно- шнуровій книзі господарства.

Представником міського інвентаризаційного бюро 3 жовтня 1970 року складено акт, згідно із яким у володінні ОСОБА_3 та її зятя ОСОБА_4 перебував житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, документи на споруду втрачено під час ОСОБА_7 Вітчизняної війни; будинок розташований на земельній ділянці, виділеній раніше колгоспом імені Леніна в 1938 році. Під час складання цього акту опитано сусідів.

За результатами складання вказаного акту від 3 жовтня 1970 року та обстеження домоволодіння на місця зроблений висновок від 14 жовтня 1970 року, згідно із яким зять ОСОБА_3 на виділеній першій земельній ділянці з її дозволу звів окремі споруди в 1954-1956 роках, запропоновано вирішити питання про право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на цей житловий будинок в адміністративному порядку. Втім, питання про здачу в експлуатацію цього будинку своєчасно не вирішено, право власності не визнано.

У відповідності із свідоцтвом про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 26 червня 1945 року одружились, актовий запис за № 271 в Іллічівському ЗАГС м. Одеси, прізвище нареченої змінено на „ОСОБА_5".

Згідно із свідоцтвом про народження від 30 жовтня 1947 року позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 й народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . За свідоцтвом про одруження від 19 жовтня 1968 року

ОСОБА_1 з цієї дати перебувала у шлюбі, актовий запис № 3479, у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

За свідоцтвом про народження від 19 жовтня 1954 року відповідачка ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 й народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . За свідоцтвом про укладення шлюбу від 18 жовтня 1975 року ОСОБА_2 з цієї дати перебувала у шлюбі, актовий запис № 3115, у зв`язку з чим змінила прізвище на „ОСОБА_2".

Беручи до уваги пояснення сторін, відомості акту від 3 жовтня 1970 року та висновку від 14 жовтня 1970 року, складених представником БТІ, зокрема відомості про відносини свояцтва між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , співпадіння дошлюбного прізвища дружини ОСОБА_4 - з прізвищем ОСОБА_3 , суд вважає за можливе визнати доведеним той факт, що сторони у справі є рідними сестрами та онуками ОСОБА_3 .

Згідно із свідоцтвом від ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . За свідоцтвом від 5 січня 1987 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року , актовий запис за .V 137.

За відповіддю П`ятої одеської державної нотаріальної контори від 7.04.2008 року за № 868 до майні ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини особи не звернулись, свідоцтво про право на спадщину не видавалось, спадкову справу не заведено; до майна ОСОБА_4 заведенії спадкова справа, звернулась його дружина ОСОБА_5 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна у виді грошового вкладу.

За відомостями паспорта громадянина відповідачки вона проживає за адресою спірного будинку АДРЕСА_1 з 1972 року.

Отже у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрилась спадщина, враховуючи, що відповідачка проживала за адресою спірного будинку та визнала факт прийнята позивачкою спадщини після смерті своїх батька та бабусі, є єдиними спадкоємцями за законом після померлих, які прийняли спадщину, тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР вони вважаються такими, які прийняли спадщину.

Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не звертались, відповідачка у судовому засіданні визнала пред`явлений до неї позов, за яким позивач просив розподілити спірну спадщину між ними, чим по суті відмовився від можливих претензій на іншу частину спадщини після смерті своїх батька та бабусі на користь сестри. Позивачка та відповідачка, заявивши в суді про прийняття спадщини після смерті своїх бабусі та батька, враховуючи визнання позову про поділ спадщини та визнання права на неї іншим спадкоємцем, ще оцінюється в якості відмови від частини спадщини на її користь від відповідача - іншого спадкоємця я законом, позивачка та відповідачка отримали право власності на успадковуваний житловий будинок.

Згідно із Технічними висновками про можливість збереження та подальшої експлуатації житлові будинків по АДРЕСА_1 встановлено, що в результаті проведеного у 1945, 1970, 1972 році будівництва зведено житлові будинки, які за плануванням та складом приміщень відповідають будівельні нормам, умови їх експлуатації та технічний стан є задовільними, житлові будинки мають позитивні конструктивні характеристики та можуть бути прийняті до експлуатації; деформацій, просідання, тріщин та пошкоджень в будівельних конструкціях, що впливають на міцність та стійкість споруд, не виявлені інженерне забезпечення будинків виконано відповідно до існуючих вимог; переобладнане та прибудова--, приміщення відповідають санітарним, протипожежним та природоохоронним нормам та є придатними лан подальшої експлуатації за своїм функціональним призначенням.

Вирішуючи питання про дотримання прав землевласника при здійсненні реконструкції, судом враховано, що реконструйоване домоволодіння зведено на земельній ділянці, що відведена під забудову житлового будинку, попередній володілець спірного будинку був належним користувачем земельної ділянки, що за цільовим призначенням є присадибною, тому порушень права власника земельної ділянки судом встановлено. Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Правила статті 376 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин я аналогією закону, оскільки відсутня норма, що регулює безпосередньо ці правовідносини, це відповідай, е принципу справедливості та добросовісності.

Вирішуючи вимогу про поділ спільного домоволодіння на два окремі будинки суд виходить з положень ст. ст. 364, 367, 392 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки зі спільного майна, що є у спільній частковій власності. За правилом ч. 1 ст. 367 цього Кодексу майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Суд визнає за можливе здійснити поділ спільного домоволодіння на два самостійних, оскільки можливе їх самостійне використання та експлуатування, вони відповідають вимогам, що висувають до подібного роду приміщень, обладнанні самостійними входами, мають необхідний набір допоміжних та службових приміщень, що дозволяють їх окреме використання. Це підтверджено висновком щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, складеним КП „ОМБТІ та РОН" 15.05.2008 року та доданим проектом (схемою) поділу цього майна. Згідно з цим висновком у фактичному користуванні позивачки ОСОБА_1 знаходиться

житловий будинок, позначений літ. „И", гараж літ. „М", літня кухня літ. „Г"; у користуванні відповідачки ОСОБА_2 - житловий будинок літ. „А", душ літ. „У", сараї літ. „Т, Р, П", вбиральня літ. „О", що в цілому розташовані на земельній ділянці фактичним розміром 2122 кв.м.

При цьому згідно із листом Центру поштового зв`язку № 5 від 15.05.2008 року за № 07-31 1168 є можливим присвоєння окремим частинам спільного домоволодіння самостійні поштові адреси: АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній момент сторони позбавлений можливості оформити спадщину в нотаріальній конторі через невведення в експлуатацію спірного будинку їх правопопередниками, яким надавалась у користування земельна ділянка та за якими збережено у користуванні зведене спільне домоволодіння.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Керуючись ст. ст. 4, 549 ЦК УРСР, ст. ст. 16, 364, 367, 376, 392 Цивільного кодексу України 2003 року, ст. ст. 10, 11, 61, 130, 174, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.83 року „ Про практику розгляду судами України справ про спадкування ", СУД -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом.

Здійснити поділ майна - житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 - в натурі між співвласниками.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , зі складом приміщень згідно з проектом поділу об`єкту нерухомого майна в натурі, складеним КП «ОМБТІ та РОН» 15.05.2008 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, розташований АДРЕСА_1 , зі складом приміщень згідно з проектом поділу об`єкту нерухомого майна в натурі, складеним КП «ОМБТІ та РОН» 15.05.2008 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК.

Суддя:

Су