УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2009 року                                                справа № 2-а-131/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)

суддів                       - Бишевська Н.А., Коршун А.О.

при секретарі           - Гулая О.Г.

за участю представників:

позивача:         - не з’явився  

відповідача:         - не з’явився  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська

на постанову  Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2009

у справі  № 2-а-131/09

за позовом  ОСОБА_1

до  Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська

про  визнання дій неправомірними перерахунок та стягнення заборгованості та розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради в м. Дніпродзержинську, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування, призначення та виплати позивачу державної допомоги; зобов’язати відповідача призначити відповідно до ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомогу при народженні дитини, у сумі кратній 22.6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, в розмірі 10463,80 грн.; стягнути з відповідача недоотриману суму одноразової допомоги при народженні дитини в розмірі 1963,80 грн.; зобов’язати відповідача призначити відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 01.07.07 по 01.12.08 в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 01.07.07 – 463 грн. з наступним підвищенням виплат відповідно до прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; стягнути з відповідача недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною трирічного віку у розмірі 6836,29 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 3000,00 грн.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 17.04.09 (суддя Похваліта С.М.) позовні вимоги задоволено частково. ОСОБА_1 поновлено пропущений строк звернення до суду. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська по сплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною з 25 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі, меншому за встановлений законодавством розмір прожиткового мінімуму для дитини до 6-ти років,  неправомірними; відповідача призначити, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману нею у період з 25 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років на час її виплати, у період з 25 липня по 31 грудня 2007 року включно.   В іншій частині позову відмовлено.  

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, в решті – залишити постанову без змін та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги приписи  ч.1 ст.4 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», відповідно до якої покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Тому кошти повинні використовуватися тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням у відповідності до ст.ст.7, 23 Бюджетного кодексу України.

Крім того, посилається на те, що судом першої інстанції поновлено позивачу строк звернення до суду без наявності поважних причин.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Неявка сторін (їх представників) у судове засідання за викладених обставин не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем оскаржується встановлене судом право позивача на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 25.07.07 по 31.12.07.  

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 25.07.07 перебуває на обліку Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська, отримує соціальну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку.

Допомога щомісячно виплачується в розмірах, передбачених законами України про державний бюджет на відповідний рік.

До суду з позовом про поновлення порушених прав позивач звернулась 26.01.09.

Поновлюючи позивачу законодавчо встановлений строк звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що з приводу порушення прав щодо отримання позивачем допомоги по догляду за дитиною у належному розмірі позивач звернулась до відповідача, але 30.12.08 отримала відповідь про відмову в перерахуванні, що стало підставою для звернення позивача до суду, крім того, маючи малолітню дитину позивач не мала можливості звернутися до суду вчасно. Зазначені обставини визнані судом першої інстанції в якості поважних причин пропуску строку, передбаченого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав, інтересів, свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущеного строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно розглянув клопотання позивача про поновлення строку, обґрунтовано та в межах наданих йому повноважень дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції до 01.01.08 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до ч.1 ст.14 цього ж Закону допомога виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по день досягнення дитиною трьох років.

Пунктом 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ч.1 ст.15 та п.3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» на 2007 рік.

Абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 липня 2007 року положення абз.3 ч.2 ст.56 та п.п.7, 14 ст.71  Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення,  що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що в період  з 25.07.07 по 31.12.07 при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст.15  «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нараховується та виплачується у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, який складав з 01.04.07 суму - 463 грн. щомісячно, з 01.10.07 по 31.12.07 суму - 470 грн. щомісячно (ст.62 Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік»).

Враховуючи встановлений судом першої інстанції факт нарахування та виплати позивачу щомісячної державної допомоги на дитину у розмірі нижчому, ніж це визначено законом,  є правильним висновок суду першої інстанції щодо обов’язку відповідача здійснити донарахування та виплату на користь позивача недоплаченої суми грошової допомоги на дитину ОСОБА_2 з 25.07.07 по 31.12.07.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність коштів на виплату передбаченої ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомоги.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлений гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та поклала виконання цього обов'язку на органи праці та соціального захисту, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи повно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, апеляційна скарга відповідача  підлягає залишенню без задоволення, а  постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська -  залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська  від  17.04.09  у справі № 2-а-131/09 -   залишити без змін .

 Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Ухвалу складено в повному обсязі 21.01.10

Головуючий суддя:                         І.Ю. Добродняк

                       суддя:                         Н.А. Бишевська

                   суддя:                         А.О. Коршун