АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів Іщенка В.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Алієвій Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на утримання дитини та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 серпня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2009 року представник ОСОБА_5 – ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9 про збільшення розміру аліментів стягнутих за рішенням суду від 12 жовтня 2006 року з урахуванням індексу інфляції, стягнення додаткових витрат на утримання дитини та пені за прострочку виплати аліментів. Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 24 грудня 2005 року по 20 лютого 2008 року ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 В шлюбі народилася дитина - син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає з матір’ю. Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 жовтня 2006 року з ОСОБА_9 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 в розмірі 300 грн. щомісячно. Проте, з моменту ухвалення рішення і видачі виконавчого листа № 2-4237 для стягнення аліментів, відповідач аліменти сплатив лише в червні 2007 року в розмірі 397 грн. 20 коп. та в серпні 2008 року в розмірі 800 грн. Крім того відповідач перешкоджав стягненню з нього аліментів, знищив оригінал виконавчого листу, у результаті чого ОСОБА_5 була вимушена отримувати дублікат. Відповідно довідки ВДВС Керченського РУЮ № 999/02-14 від 25.03.2009 року, заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 01.03.2009 року складає 7382 грн. 18 коп. Позивач зазначає, що у період з листопада 2006 року по березень 2009 року індекс інфляції становив 1,53 і таким чином розмір аліментів повинен складати 458 грн. 95 коп. Крім того, приймаючи до уваги стан здоров’я дитини, відповідач повинен сплачувати щомісячно додаткові платежі, пов’язані з хворобою дитини в розмірі 200 грн. Таким чином представник позивача просить стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_11 аліменти в розмірі 458 грн. 95 коп. щомісячно, та додаткові платежі на утримання дитини у розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з дати подання позову, а також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 пеню у розмірі 35486 грн. за прострочку несплачених аліментів.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 серпня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Представник ОСОБА_5 – ОСОБА_7 не погодилася з таким судовим рішенням та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що рішення судом було ухвалено у її відсутності і вона не могла надати додаткові документи, які підтверджують необхідність додаткових затрат. Також суд безпідставно відмовив їй у стягненні пені за несвоєчасну сплату аліментів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання , перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів про необхідність додаткових витрат на дитину. В частині вимог позивача про стягнення пені, то вони задоволенню не підлягають з тих підстав, що позивач не надала суду належний розрахунок пені, тобто не довела суму яка підлягає стягненню.
З висновками суду частково погоджується колегія суддів, оскільки судом були ретельно досліджені докази по справі, а дослідженим доказам була надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, однак постановлене рішення в частині відмови стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, не можна визнати таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18 липня 2006 року вбачається, що ОСОБА_11, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьками якого записані ОСОБА_6 та ОСОБА_5.(а.с.6). Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був розірваний 20 лютого 2008 року, що вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.5).
З листів ВДВС Керченського МУЮ № 999/02-14 від 25.03.2009 року вбачається, що станом на 01 березня 2009 року заборгованість відповідача по несплаті аліментів складає 7382 грн. 18 коп. і № 1344/02 від 13 серпня 2009 року, що станом на 01 серпня 2009 року заборгованість складає 267 грн. 69 коп. (а.с.2,15).
Відповідно до п.1. ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_5 в позові про стягнення додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 200 грн., оскільки матеріали справи не містять доказів додатково понесених витрат на дитину у зв’язку з її хворобою.
Апелянтом не надано таких доказів до апеляційної скарги та у апеляційному суді під час розгляду справи.
Також колегія суддів погоджується з рішенням суду, щодо відмови у задоволенні позову у частині стягнення індексації розміру аліментів, оскільки Законом України від 03 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення (в редакції Закону від 06 лютого 2003 року) індексація аліментів, яка визначена судом у твердій грошовій сумі не передбачена.
Що стосується позову в частині відмови у задоловнені позову про стягнення неустойки (пені) за просторочення сплати аліментів, то колегія суддів не може погодится з рішенням суду першої інстанції у цій частині, оскільки в ідповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України та п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» , при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Крім того, на підставі аналізу змісту ст. 196 Сімейного кодексу України слід зробити висновок, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати настає у випадку порушення цим платником аліментних обов’язків, що призвело до виникнення заборгованості, тому факт погашення платником цієї заборгованості не звільняє його від передбаченої цією нормою відповідальності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позов у цій частині підлягає частковому задоволенню у розмірі 2241 грн., виходячи з того, що неустойка (пеня) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з 12 жовтня 2006 року по 01 травень 2007 року складає - 600 грн., з 01 червня 2007 року по 01 серпня 2008 року складає - 1281 грн., з 01 листопада 2008 року по 01 березня 2009 року складає – 360 грн., а разом 2241 грн. (300 х 1% х кількість днів у місяці = сума неустойки (пені) у грн.)
Також з відповідача, відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., сплачених при подачі апеляційної скарги, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та судові витрати і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у такому ж розмірі на користь держави, враховуючи часткове задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 серпня 2009 року задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 серпня 2009 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2006 року по березень 2009 року в сумі 2241(дві тисячі двісті сорок одну) грн ., судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 2412(дві тисячі чотириста дванадцять) грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 серпня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_9 щомісячних додаткових платежів на утримання дитини, пов’язаних з хворобою дитини, та стягнення індексації розміру аліментів, залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Судді: