АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-96-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Шумов В.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Кустової І.В.
при секретарі Воронович К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного комітету рибного господарства України, Кримського Азово-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Державного комітету рибного господарства України, Кримського АзовоЧорноморського державного басейнового управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (далі – Кримазчоррибоохорона), Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (далі - Східно-Чорноморська держрибоохорона) , в якому просив стягнути на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 1475, 55 грн., вихідну допомогу у розмірі 2918, 04 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку.
У процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивач також просив поновити строк для звернення до суду із вимогою про стягнення вихідної допомоги, як пропущений з поважних причин, оскільки про невиплату вихідної допомоги він дізнався лише в липні 2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 з 24 червня 2008 року був прийнятий на роботу на посаду водія в Кримазчоррибоохорону. 02 лютого 2009 року позивач звільнився за пунктом 3 статті 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). При звільненні з ним не був проведений повний розрахунок, зокрема не була виплачена заробітна плата за лютий 2009 року у розмірі 778, 05 грн., компенсація за невикористану відпустку у сумі 697, 50 грн. та вихідна допомога в сумі 2918, 04 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 19 жовтня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволений частково – стягнуто зі Східно-Чорноморської держрибоохорони на користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 1254, 00 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове – про задоволення цих позовних вимог.
В якості доводів апелянт зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на звернення із вимогою про стягнення вихідної допомоги, оскільки не врахував, що довідка із заробітної плати отримана позивачем лише у липні 2009 року, також не взяв до уваги вимоги статті 117 КЗпП України.
В запереченнях на апеляційну скаргу Східно-Чорноморська держрибоохорона наполягала на безпідставності вимог позивача щодо стягнення на його користь суми вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника Східно-Чорноморської держрибоохорони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за затримку розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк на звернення до суду із цими вимогами, оскільки вони мають бути заявлені у тримісячний строк з дня, коли позивач звільнився. Одночасно суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення цього строку, оскільки наведені ОСОБА_3 причини пропуску строку не є поважними.
Між тим, повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції не може колегія суддів, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Кримазчоррибоохороною та 02 лютого 2009 року звільнився на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (невиплатою заробітної плати), при цьому йому була призначена відповідно до вимог статті 44 КЗпП України вихідна допомога у розмірі тримісячного заробітку (а.с.3).
Однак, при звільненні остаточний розрахунок з ОСОБА_3 не проведено, зокрема не виплачено й суму вихідної допомоги.
Відповідно до вимог статті 233 КЗпП України працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення вихідної допомоги у зв’язку з пропуском строку на звернення до суду із відповідними вимогами, оскільки позивачу було відомо про порушення його права у день звільнення – 02 лютого 2009 року, однак за захистом цього права він звернувся лише 26 червня 2009 року (а.с.1), тобто, поза межами встановленого законом тримісячного строку. Суд першої інстанції обґрунтовано послався на норми статті 233 КЗпП України, оскільки вихідна допомога виплачується працівникові відповідно до вимог статті 44 КЗпП України і не є винагородою за виконану роботу (тобто не входить до структури заробітної плати).
Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про поважність причин пропуску позовної давності, оскільки відсутність довідки про розмір вихідної допомоги не є перешкодою для звернення до суду.
Між тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про сплив позовної давності щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку.
Відповідно до положень статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно пункту 25 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» перебіг тримісячного строку для звернення до суду з вимогами на підставі статті 117 КЗпП України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, на день розгляду справи, в порушення вимог статті 116 КЗпП України, заборгованість із заробітної плати ОСОБА_3 не виплачена.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення позивачем тримісячного строку для звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, у зв’язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти позову, представник Східно-Чорноморська держрибоохорони зазначив, що несвоєчасне проведення розрахунку було пов’язано із відсутністю коштів на відповідні виплати, оскільки керівництво Кримазчоррибоохорони не зареєструвало заборгованість із заробітної плати у Держказначействі України.
Ці доводи колегія суддів вважає неспроможними, оскільки Східно-Чорноморська держрибоохорона є правонаступником Кримазчоррибоохорони і згідно наказу Державного комітету рибного господарства від 29 січня 2009 року прийняла на себе усі його права та обов’язки, зокрема фінансові, тому має нести відповідальність за його дії та бездіяльність, а також за допущені порушення прав позивача.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року, підлягають задоволенню в розмірі 11070 грн. 48коп. (середньоденна заробітна плата за останні два місяця праці – 1945 грн. 36 коп. за грудень 2008 року (23 робочих дні) та січень 2009 року (19 робочих днів) = 46грн. 32 коп. х на 239 робочих дні).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку ухвалено з порушенням норм матеріального права, що згідно пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для його скасування, з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
Відповідно до вимог пункту 5 статті 88 ЦПК України судова колегія змінює розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, який з урахуванням вимог статті 80 ЦПК України та статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» складає 1% від загальної суми задоволених позовних вимог та становить 123 гривні 25 коп.
Керуючись статтями 303, 304, 307 пунктом 2 частини1, 309 пунктом 4 частини1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.
Стягнути з Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 11070, 48 грн.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 жовтня 2009 року в частині розподілу судових витрат змінити, збільшити розмір суми судового збору, який підлягає стягненню з Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в дохід держави до 123, 25 грн.
В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 жовтня 2009 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді:
Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова