ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
3 вересня 2008 року м. Запоріжжя
у складі: головуючого – судді Шпоньки В.П.
суддів Літвіної В.В., Жечевої Н.І.
за участю прокурора Пазинич М.В.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
законних представників неповнолітніх засуджених ОСОБА_5 – матері ОСОБА_7, ОСОБА_6 – матері ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2008 року
ВСТАНОВИВ
Цим вироком, –
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Запоріжжі і там же проживаючого АДРЕСА_2, не працюючого, раніше не судимого, -
засуджено –
за частиною 1 статті 121 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
за частиною 2 статті 121 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
за статтею 304 КК України на 2 роки обмеження волі;
на підставі статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засудженому призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
Початок строку відбування покарання, із зарахуванням попереднього ув'язнення, засудженому ОСОБА_9 обчислено з 23 жовтня 2007 року і мірою запобіжного заходу залишено тримання під вартою.
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в місті Запоріжжі і там же проживаючого АДРЕСА_3, зареєстрованого в АДРЕСА_4, учня СШ №80, раніше не судимого, -
ОСОБА_6, який народився в місті Запоріжжі і там же проживаючого АДРЕСА_5 учня СШ №90, раніше не судимого, -
засуджено кожного за частиною 2 статті 121 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, на 2 роки позбавлення волі і кожному міру запобіжного заходу змінено на взяття під варту в залі суду, а тому початок строку відбування покарання обчислено з 29 травня 2008 року.
Питання про речові докази вирішені вироком відповідно до вимог статті 81 КПК України.
Згідно з вироком засуджених визнано винними у вчинені таких злочинів.
12 серпня 2007 року, приблизно о 19 год., ОСОБА_4, у стані алкогольного сп’яніння, в квартирі АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязнених стосунків з батьком ОСОБА_10, з метою нанесення йому тілесних ушкоджень, кухонним ножем наніс йому два удари у передпліччя правої руки і два удари у праву частину тулубу. В результаті: умисного поранення передпліччя правої руки, яке потягло стійку втрату працездатності менш як на одну третину потерпілому було спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження; наскрізного поранення верхньої долі правої легені, перетинання внутрішньотулубної артерії та інших пошкоджень ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_10 умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
11 жовтня 2007 року, приблизно о 21 год., між гаражними спорудженнями і недобудованим будинком, розташованими біля будинку АДРЕСА_6, ОСОБА_4, переконавши неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у безкарності їх можливих злочинних дій і таким чином втягнувши їх у злочинну діяльність, групою з ними, у стані алкогольного сп’яніння, з метою нанесення тілесних ушкоджень громадянинові, який спав у зазначеному вище місці, умисно, спільно, ногами нанесли йому удари по різним частинам тіла. В результаті їх умисних і спільних дій потерпілому ОСОБА_11 було нанесено умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило його смерть.
В апеляції прокурора:
порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 у зв'язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання за частинами 1 і 2 статті 121 КК України та більш суворого виду покарання за статтею 304 КК України і призначення йому покарання за сукупністю цих злочинів остаточного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років;
також порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у зв'язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання за своїм розміром за частиною 2 статті 121 КК України, але із застосуванням положень статті 69 КК України, а саме у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки і 7 місяців.
В апеляціях захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стверджується про призначення кожному із засуджених явно несправедливих покарань внаслідок суворості. Поставлені питання про звільнення їх від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.
У судовому засіданні апеляційної інстанції , вислухавши доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він був оскаржений, та основних доводах апеляції і заперечень інших учасників процесу:
прокурор підтримав доводи апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції;
захисники і засуджені підтримали доводи апеляцій в їх інтересах. Просять не задовольняти апеляцію прокурора посилаючись на прийняття кожним з них рішення про припинення злочинної діяльності, наявність обставин. які пом’якшують покарання.
Перевіривши матеріали справи , апеляційний суд вбачає підстави до часткового задоволення апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції і не вбачає підстав до задоволення апеляцій захисників.
Винність засуджених у вчинені інкримінованих їм злочинних дій підтверджена доказами, які є в матеріалах справи, і їх діям місцевий суд дав належну і відповідну юридичну оцінку.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може на підставі ст. 69 цього Кодексу, умотивувавши своє рішення, призначити за тяжкий злочин основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої за цей злочин у санкції статті Особливої частини КК.
Обґрунтовуючи підстави застосування статті 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_9 суд послався на таке: часткове визнання ним вини, позитивну поведінку до взяття під варту, сприяння розкриттю злочинів, наявність хвороб, які потребують лікування.
Обґрунтовуючи підстави застосування статті 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 суд послався на вчинення ними злочину у неповнолітньому віці, визнання вини і щире каяття.
У порушення вимог зазначених правових норм та роз’яснень, яких надано у постановах Пленуму Верховного Суду України, зокрема, від 24 жовтня 2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд першої інстанції не навів належного обгрунтовання достатності підстав застосування положень статті 69 КК України при призначенні ОСОБА_9 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в частинах 1 і 2 статті 121 КК України та виду покарання, призначеного йому за статтею 304 КК України; розміру покарання, призначеного ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за частиною 2 статті 121 КК України із застосуванням положень статті 69 КК України.
У вироку, хоча і є посилання на декілька обставин, які пом’якшують покарання кожного із засуджених, але самі по собі вони не є свідченням істотного зниження ступеню тяжкості вчинених злочинів ОСОБА_4 з урахуванням його особи та зниженням ступеню тяжкості злочину, вчиненого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з урахуванням їх осіб, які б давали підстави до призначення покарань останнім обраних судом.
ОСОБА_5 характеризується незадовільно з місця навчання, має значні пропуски занять (т.1 а.с.166)і разом з тим має задовільні побутові умови в сім’ї де проживає (т.1 а.с.171).
ОСОБА_6 з місця навчання характеризується вкрай незадовільно «як учень байдужий до навчання» (т.1 а.с.221).
Віднесення судом до обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_4, - часткового визнання вини є помилковим і таким, що не відповідає смислу статті 66 КК України. Це стосується як обставин спричинення ножових поранень батьку так і нанесення ногами тілесних ушкоджень незнайомій людині (ОСОБА_11).
За матеріалами справи, зокрема показаннями самих засуджених, вони, після вживання спиртних напоїв 11 жовтня 2007 року, направилася до гаражних споруджень «поганяти» людей, які не мають постійного місця проживання. Нанесення одному з них спільно ударів ногами підтверджено показаннями свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які і забрали звідти ОСОБА_5 і ОСОБА_6.
Таким чином, встановлені обставини злочину та дані про особи засуджених свідчать про підвищену їх небезпеку для суспільства, що виключає призначення покарання ОСОБА_4 із застосуванням положень статті 69 КК України, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6, хоча й із застосуванням цієї норми, але не в розмірах, обраних судом першої інстанції.
За таких обставин апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання щодо кожного із засуджених.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив два умисних тяжких злочини зі значним розривом у часі, у відношенні різних потерпілих, обидва у стані алкогольного сп’яніння, за сукупністю злочинів, остаточне покарання йому апеляційний суд призначає шляхом часткового складання призначених покарань.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 378, 379 КПК України, апеляційний суд
ПРИСУДИВ
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Апеляції захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2008 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного їм покарань.
Призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі за частиною 1 статті 121 КК України строком на 5 років, за частиною 2 статті 121 КК України строком на 8 років, за статтею 304 КК України строком на 1 рік і на підставі статті 70 КК України за сукупністю цих злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_4 10 років позбавлення волі.
Призначити ОСОБА_5 і ОСОБА_6, кожному, покарання у вигляді позбавлення волі за частиною 2 статті 121 КК України, із застосуванням положень статті 69 КК України, строком на 6 років 6 місяців.
В решті вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 29 травня 2008 року залишити без зміни.
Касаційні скарги і подання на вирок до Верховного Суду України через апеляційний суд Запорізької області можуть бути подані у продовж одного місяця з моменту проголошення вироку, засудженими в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.
судді
Шпонька В.П. Літвіна В.В. Жечева Н.І.
підпис підпис підпис
З оригіналом згідно: суддя В.П. Шпонька