Справа № 22-19-2010 р. Рішення ухвалено під головуванням Нечипорук Л.Ф.
Категорія - 6 Доповідач Камзалов В.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 10 лютого 2010 року
І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Камзалова В.В.
Суддів: Іванюка М.В., Якименко М.М.
При секретарі: Руденко О.М.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 21 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до виконкому Вінницької міської ради і третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне будівництво та за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_2 та третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого другого поверху будівлі АДРЕСА_1 та приведення даху до первинного стану, -
В С Т А Н О В И Л А :
10 серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, посилаючись на те, що згідно договору дарування від 4 січня 1999 року вона є власницею - 39/100 частини житлового будинку
АДРЕСА_1. Загальна площа належної їй частки складає - 43,9 кв.м., цей будинок побудований в 1958 році.
ОСОБА_2 в 2008 році провела реконструкцію та повне перепланування квартири, при цьому вона провела підсилення фундаменту, розібрала перегородку, замінила перекриття та конструкції горища.
Після реконструкції загальна площа квартири збільшилась і складає - 44, 76 кв. м., до складу якої входить – кухня – прихожа – 17,9 кв. м., кімната - 13,3 кв. м., кімната - 8,6 кв. м., санвузол - 4,1 кв. м., мансарда.
Враховуючи те, що належна їй квартира входить до складу будинковолодіння, розташованого на земельній ділянці, відведеній саме для цієї мети, а здійснене нею перепланування не порушує прав інших осіб, позивачка вважала, що відповідно до ст. 376 ЦК України за нею може бути визнано судом право власності на самочинно здійснене будівництво.
Згідно ухвали суду від 28 серпня 2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору власницю - 61/100 частини будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_3.
Вінницька міська рада - 8 вересня 2009 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого другого поверху будівлі АДРЕСА_1 та приведення даху до первинного стану, посилаючись на те, що відповідачка самовільно, без належного дозволу збудувала 2 – й поверх над її частиною будинку, тому їй було направлено – 25 червня 2008 року письмове попередження з вимогою припинити самочинне будівництво. В свою чергу інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Вінницькій області за самочинне виконання будівельних робіт ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідачка в порушення вимог Закону України « Про планування і забудову територій не отримала від виконавчого органу міської ради дозвіл на дане будівництво.
Незважаючи на винесене щодо неї попередження та притягнення її до адміністративної відповідальності, відповідачка продовжила самочинне будівництво, про що управлінням містобудування і архітектури складено акт комісійного обстеження прибудинкової території.
Вінницька міська рада також послалася на те, що відповідно до п. 1. 1., 5.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держкомбуду України № 237 від 5 грудня 2000 року, ч. 1 ст. 376 ЦК України, проведені відповідачкою будівельні роботи по реконструкції її частини будинку є самочинним будівництвом, яке в силу ч. 4 ст. 376 ЦК України підлягає знесенню відповідачкою за її рахунок.
Згідно ухвали суду від 5 жовтня 2009 року об’єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконкому Вінницької міської ради та третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне будівництво та цивільну справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_2 та третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого другого поверху будівлі по АДРЕСА_1 та приведення даху до первинного стану.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 21 жовтня 2009 року в позові ОСОБА_2 до виконкому Вінницької міської ради та третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне будівництво - відмовлено.
Позов Вінницької міської ради - задоволено. Зобов’язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований другий поверх над її частиною будинку по АДРЕСА_1 та привести дах до первинного стану.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 і яка складається з : кухні – прихожа – 1-1, площею – 17,9 кв. м., кімната 1-2, площею – 13,3 кв. м., кімната - 1-3, площею – 8,6 кв. м., санвузла - 1-4, площею – 4,1 кв. м., мансарди, загальною площею – 44, 76 кв.м.
В позові Вінницької міської ради до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про зобов’язання ОСОБА_2 знести, за свій рахунок, самочинно збудований другий поверх над її частиною будинку АДРЕСА_1 та приведення даху до первинного стану – відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 і 2 ст. 376 ЦК України - жилий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У відповідності до ст.. 30-1 Закону України « Про планування і забудову територій», ст.14 Закону України « Про основи містобудування» будівництво об’єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам, закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних та проектування.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції від 5 березня 2009 року,
право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 не зареєструвала у встановленому Законом порядку використання земельної ділянки, при здійсненні реконструкції своєї частини, прибудови другого поверху вона не зверталась за отриманням дозволу на виконання цих робіт до відповідного органу міської ради, проект на виконання цих робіт не було виконано. Таким чином зведена нею надбудова є самочинною.
Крім того, згідно висновку будівельно- технічного дослідження спеціаліста від 7 липня 2009 року самовільно проведені будівельні роботи в частині житлового будинку, а саме добудови до житлового будинку сіней та надбудови 2- го поверху співвласником ОСОБА_2 - призвели до перерозподілу навантажень.
Перерозподіл навантажень, спричинений самовільним будівництвом може призвести до дефектів та пошкоджень, деформаційних і осадових тріщин, а в подальшому до непридатної експлуатації та проживання в частині житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить співвласнику ОСОБА_3 ( а. с. 51-52 ).
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.
Посилання позивачки ОСОБА_2 на наявність рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 9 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради та Вінницької міської про знесення самочинно збудованого другого поверху будинку та приведення даху до первинного стану, яким в позові ОСОБА_3 - відмовлено, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в зазначеній справі Вінницька міська рада не виступала в якості сторони по справі, а в даній справі міська рада виступає в якості позивача, власника земельної ділянки і органом місцевого самоврядування, який згідно ст. 376 ЦК України вправі звертатися до суду із зазначеним позовом.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 21 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Протягом двох місяців ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно :