АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці «22» грудня 2009р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Колотило О.О.
Суддів Підгорної С.П., Дембіцької О.О.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією підсудного ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий: вироком Ленінського районного суду м. Чернівці від 09.09.1999 року за ст.ст. 141 ч.3, 44 КК України 1960 року на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Ленінського районного суду м. Чернівці від 19.11.2002 року за ст.ст. 185 ч.3, 69, 71 КК України на один рік один місяць позбавлення волі; вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.06.2006 року за ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі, звільнений 06.09.2008 року умовно-достроково на 1 рік три місяці 19 днів, -
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч.1 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.06.2006 року і остаточна міра покарання ОСОБА_1 призначена чотири роки шість місяців позбавлення волі.
Справа № 11-409 2009р. Головуючий у І інстанції Волошин С.О.
Категорія ст. 186 ч.2 КК України Доповідач Колотило О.О.
Запобіжний захід підсудному до набрання вироком чинності залишено взяття під варту, строком відбуття покарання обчислюється з 01.09.2009 року.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винний в тому, що 02 серпня 2009 року приблизно о 2 годині, у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, біля нічного магазину по АДРЕСА_2, з метою відкритого викрадення чужого майна, заподіяв потерпілому ОСОБА_2, шляхом нанесення ударів головою в обличчя, легкі тілесні ушкодження, після чого заволодів належним йому мобільним телефоном вартістю 800 гривень.
В апеляції, підсудний ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати у зв’язку з однобічністю та неповнотою проведення судового слідства посилаючись на те, що явку з повинною він написав під примусом працівників міліції і ці пояснення підтвердив при проведені відтворення обстановки та обставин події, суд в судовому засіданні не допитав потерпілого, свідків та не дослідив інші докази, які містяться у справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підсудного ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку суду без змін, додатково допитавши в ході часткового судового слідства підсудного і дослідивши дані про його особу, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Вина ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, повторно, за попередньою змовою групою осіб, при обставинах наведених у вироку, повністю доведена дослідженими судом доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Так, під час досудового слідства та в судовому засіданні (а.с. №№ 79-80, 135-136), підсудний в присутності захисника повністю визнав свою вину у вчиненому злочині і пояснив, що в ночі 02 серпня 2009 року біля магазину по АДРЕСА_2 із застосуванням насильства заволодів мобільним телефоном належним потерпілому ОСОБА_2, який в той же день о 19 годині продав за 100 гривень своєму знайомому ОСОБА_3
Покази ОСОБА_1 в апеляційному суді та доводи в апеляції, що свідчення органам досудового слідства були дані ним під впливом працівників міліції, колегія суддів розцінює як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, оскільки ці покази він повністю підтвердив в судовому засіданні (а.с. №№ 135-136) в умовах, що виключали можливість застосування до нього незаконних методів ведення слідства.
Згідно з ст. 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин і роз’яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Як вбачається з протоколу судового засідання (а.с. №№ 135-136), ОСОБА_1 в суді першої інстанції повністю визнав свою вину у вчиненні злочину і не заперечував щоб наявні у справі докази щодо фактичних обставин справи, які він не оспорює, не досліджувались.
За таких обставин застосування ст. 299 КПК України відповідає чинному законодавству і ОСОБА_1 не вправі оспорювати фактичні обставини справі.
У справі не встановлено застосування до ОСОБА_1 незаконних методів ведення слідства.
Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна поєднаного з насильством, яке не було небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, повторно, за попередньою групою осіб, тому його дії правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України.
Що стосується мірі покарання, то вона обрана підсудному у відповідності до вимог ст. ст. 65-67 КК України, з урахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин справи, які пом’якшують і обтяжують покарання, зокрема, що він повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, сприяв його розкриттю, відшкодував завдану матеріальну шкоду, позитивно характеризується, скоїв злочин у стані алкогольного сп’яніння, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за злочини судимість за які непогашена.
Взявши до уваги ці обставини, суд призначив ОСОБА_4 мінімальну міру покарання передбачену санкцією ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді чотирьох років позбавленні волі та при призначенні покарання за сукупністю вироків застосував принцип часткового складання призначених покарань, тому колегія суддів, беручи до уваги, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності не знаходить підстав для пом’якшення призначеного йому судом покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1 без змін.
Головуючий О.О.Колотило
Судді: С.П. Підгорна
О.О. Дембіцька
Копія вірна: суддя