АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Нагорняка В.А.
суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.
при секретарі: Пшеничній Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ДП "Кері" ТОВ "ВТД-Україна", ДП "Мобест" ТОВ "ВТД-Україна"
на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 27 жовтня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Кері», ТОВ «ВДТ – України», ДП «Мобест», ТОВ «ВДТ – України», ТзОВ «ВДТ – України» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, стягнення грошових коштів, -
заслухавши доповідача, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Позивачка звернулася до суду з позовом до ДП «Кері», ТОВ «ВДТ – України», ДП «Мобест», ТОВ «ВДТ – України», ТзОВ «ВДТ – України» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 травня 2008 року позивачка уклала з відповідачем ДП „Кері" TOB „ВТД-Україна" договір № 10335 про забезпечення оформлення договору про участь у програмі „Добробут" між адміністратором програми та замовником з дотриманням вимог чинного законодавства.
В той же день, 07.05.2008 року, позивачка уклала договір під тим самим номером - № 10335, але вже з відповідачем ДП „Мобест" TOB „ВТД-Україна" за цим договором за дорученням учасника, адміністратор зобов'язується за плату здійснювати наступні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеного в додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми „Добробут".
Дані договори, були укладені позивачкою з відповідачами з метою придбання транспортного засобу на суму 100 000, 00 грн. Згідно умов спірних договорів, а також п.п. 3, 17, 19, 22 ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів" відповідачі виступають виконавцями певних послуг, а позивачка є їх споживачем. При цьому умови обох договорів порушують права позивачки як споживача, а саме: предметом договору 1 є те, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за плату здійснити наступні види правочину: - забезпечити дбайливе оформлення договору про участь у програмі „Добробут" між адміністратором програми та замовником з дотриманням вимог чинного законодавства; надавати інформаційні, консультаційні, роз'яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі „Добробут"; організувати своєчасну оплату наданих послуг для подальшої безперешкодної та своєчасної активації договору про участь у програмі „Добробут" між адміністратором програми та замовником.
Оплата даних послуг є договірною і становить в даному випадку 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Дані послуги оплачені позивачкою на користь відповідача-1, повністю в день укладання договору 1, що підтверджується квитанцією.
Умови договору 1 є несправедливими, виходячи із наступних підстав: перед укладанням договору 1, протягом нетривалого часу відбулася бесіда між позивачкою та представником відповідачів, яка запевнила позивачку у вигідності умов обох договорів, в результаті чого позивачка їх і уклала. Перед підписанням договору 1, на виконання пункту 2.1 статті 2 позивачкою було сплачено 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, в якості оплати за консультаційно-роз'яснювальні послуги та оформлення договору про участь у програмі „Добробут" між адміністратором програми та замовником, що є неспіврозмірно великою оплатою зазначених послуг. Доказом неспіврозмірності сплачених коштів з обсягом виконаних за спірним договором є дата укладання спірних договорів. Їх було підписано в один день і навіть якщо виконання передбачених договором 1 послуг з боку відповідача 1 тривало б цілий робочий день (письмовими доказами - договорами - підтверджується лише дата, без зазначення часу підписання), очевидно, що ціна у розмірі 10000 гривень за роз'яснення тексту договору та його оформлення є більш ніж занадто високою. Тому договірні умови в даному випадку є несправедливими відносно позивачки, як споживача.
Крім того, схожу плату, у тому ж розмірі, але у вигляді асигнаційного платежу, за умовами договору 2 (відповідна графа додатку № 1 до договору 2) позивачка повинна була сплатити після отримання нею товарно-асигнаційного акту на придбання товару, що також є несправедливою умовою договору
За таких обставин, позивачка вважає, що умови договору 1 є несправедливими відносно позивачки, як споживача послуг, а тому договір 1 повинен бути визнаний недійсним у цілому.
Відповідно до ст. 1 договору 2, відповідач-2, як адміністратор програми „Добробут", зобов'язується за плату здійснювати наступні дії, спрямовані на придбання товару.
Позивачка, як учасник повинна за договором 2, сплачувати загальні щомісячні платежі в розмірі 695, 50 грн., а також, оформляти та подавати на адресу відповідача-2 заявку ст. 6 додатку № 2 (умови програми „Добробут") до договору 2, для участі в асигнаційному заході.
Позивачка виконувала свої обов'язки належним чином, подавала відповідачу-2 заявки, сплатила 10 (десять) загальних щомісячних платежів, відповідно до отриманих повідомлень від відповідача-2 протягом року, але товарно-асигнаційного акту так і не отримала.
Загальна сума сплачених позивачкою щомісячних платежів складає 6 955 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 06 копійок, що підтверджується квитанціями.
Відповідач-2, керуючись договором 2 формує групу учасників та відповідно до додатку № 2 (умови програми „Добробут") до договору 2 організовує щомісячно асигнаційний захід.
Пунктом 6.15 статті 6 додатку № 2 (умови програми «Добробут») до договору 2 передбачено, що товарно-асигнаційний акт, отриманий учасником за результатами асигнаційного заходу, є підставою для придбання товару на його користь.
При цьому, в умовах договору 2 та додатках до нього вбачається здійснення відповідачем-2, нечесної підприємницької практики, яка полягає в наступному: відповідач-2 формує групу учасників, надалі створюється фонд даної групи за рахунок чистих щомісячних внесків, тобто, за кошти учасників (ст. 1 умови програми "Добробут"), а потім відповідач-2 організовує щомісячно асигнаційний захід між учасниками (п. 6.1 умови програми "Добробут"), але товарно-асигнаційний акт отримують не всі учасники, а тільки ті учасники, які зробили (та запропонували зробити) найбільшу кількість загальних щомісячних платежів.
Таким чином, надання товарно-асигнаційних актів проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів", коли один учасник групи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача 2 оплачує товар іншому учаснику групи.
Згідно п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Частиною 6 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" визначається, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.
В результаті укладання договорів, що є несправедливими щодо позивачки, з боку відповідачів їй спричинена моральна шкода та фінансові втрати (знецінення коштів), які полягають у наступному: грошові кошти позивачки були залишені відповідачами на своїх рахунках, і, з метою задоволення власних потреб та можливого отримання прибутку за відповідний період, використовувалися ними в здійсненні власної фінансово-господарської діяльності.
В той час позивачка, крім того, що понесла витрати при укладенні та виконанні зобов'язань за спірними договорами, з 07 травня 2008 року по теперішній час, відповідно позбавлена можливості користуватися та вільно розпоряджатися своїми коштами з вини відповідачів, не зважаючи на те, що згідно статті 1 додатку № 2 (умови програми «Добробут») до договору 2 кошти фонду групи учасників програми «Добробут», є їх власністю. Кошти, які позивачка сподівалася отримати від відповідачів, мали бути використані на придбання легкового автомобіля Ford Fiesta для неї. Розраховуючи на обіцянки відповідачів і сподіваючись отримати кошти в найкоротший термін, позивачка в результаті не тільки не отримала їх, а ще й позбавлена з вини відповідачів права користування і розпорядження своїми коштами, вкладеними в програму „Добробут", які при укладанні наприклад, кредитного договору з банком, дали б позивачці можливість вже давно мати власний легковий автомобіль Ford Fiesta. Все це призводить позивачку до постійного хвилювання, глибокого обурення і відчуття несправедливості від збагнення того, що її просто використали обманним шляхом. Від цього позивачка переживає глибокі душевні страждання, які почалися від дня укладання даних договорів та тривають до теперішнього часу. Спричинена позивачці відповідачами моральна шкода оцінюється в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Позивачка в результаті того, що не придбала легковий автомобіль Ford Fiesta в травні 2008 року з вини Відповідачів зазнала фінансових втрат (знецінення коштів) у вигляді зростання ціни на легковий автомобіль Ford Fiesta, а також і те, що кошти які сплачені відповідачам за цей період вже втратили свою цінність, тобто вони знеціненні, це підтверджується індексом інфляції за відповідний період часу, а саме: для того, щоб визначити індекс інфляції в цілому за період з 07.05.2008р. по 20.08.2009р., індекси вибираються та перемножуються між собою: 101,3 х 100,8 х 99,5 х 99,9 х 101,1 х 101,7 х 101,5 х 102,1 х 102,9 х 101,5 х 101,4 х 100,9 х 100,5 х 101.1 -117,4%
Відповідно, сума фінансових втрат (знецінених коштів) в період з 07.05.2008р. по 20.08.2009р. з урахуванням індексу інфляції становить: (10000,00грн. х 117,4%): 100% = 11740,00грн. (6955,06грн. х 117,4%) : 100% - 8165,24грн.
Таким чином, фінансові втрати (знецінення коштів) позивачки з урахуванням індексу інфляції складають: 11740,00грн. - 10000,00грн. = 1740,00грн. 8165,24грн. - 6955,06грн. = 1210,18грн. Індекс інфляції усього 2950,18грн.
В зв’язку з вищевикладеним, позивачка була змушена звернутись до суду з даним позовом. Просила суд визнати недійсним, як такий, що містить несправедливі умови, договір № 10335 від 07.05.2008р., укладений між ОСОБА_1 та ДП „Кері" TOB „ВТД-Україна" та стягнути з ДП „Кері" TOB „ВТД-Україна" на користь ОСОБА_1 11,740 (одинадцять тисяч сімсот сорок) гривень 00 копійок, з урахуванням індексу інфляції, сплачених за договором.
Визнати недійсним договір № 10335 від 07.05.2008р. укладений між ОСОБА_1 та ДП „Мобест" TOB „ВТД-Україна" внаслідок здійснення останнім нечесної підприємницької практики та стягнути з ДП „Мобест" TOB „ВТД-Україна" на користь ОСОБА_1 8 165 (вісім тисяч сто шістдесят п'ять) гривень 24 копійки, з урахуванням індексу інфляції, сплачених за договором. Стягнути солідарно з ДП „Кері" TOB „ВТД-Україна" та ДП „Мобест" TOB „ВТД-Україна" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення 250 грн.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 27 жовтня 2009 року ухвалено:
Позов ОСОБА_1 до ДП «Кері», ТОВ «ВДТ – України», ДП «Мобест», ТОВ «ВДТ – України», ТзОВ «ВДТ – України» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, стягнення грошових коштів, підлягає частковому задоволенню.
Визнати недійсним договір № 10335 від 07.05.2008р., укладений між ОСОБА_1 та ДП „Кері" TOB „ВТД-Україна".
Стягнути з ДП „Кері" TOB „ВТД-Україна" на користь ОСОБА_1 10 000 гривень 00 копійок, сплачених за договором.
Визнати недійсним договір № 10335 від 07.05.2008р. укладений між ОСОБА_1 та ДП „Мобест" TOB „ВТД-Україна".
Стягнути з ДП „Мобест" TOB „ВТД-Україна" на користь ОСОБА_1 6 955 гривень 06 копійки, сплачених за договором.
Стягнути солідарно з ДП «Кері», ТОВ «ВДТ – України», ДП «Мобест», ТОВ «ВДТ – України», ТзОВ «ВДТ – України» на користь ОСОБА_1 витрати пов’язанні зі сплатою інформаційно-технічне забезпечення суду в сумі 250 грн.
Стягнути солідарно з ДП «Кері», ТОВ «ВДТ – України», ДП «Мобест», ТОВ «ВДТ – України», ТзОВ «ВДТ – України» на корись держави 169 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
В апеляційній скарзі представник відповідачів: ДП "Кері" ТОВ "ВТД-Україна", ДП "Мобест" ТОВ "ВТД-Україна" – ОСОБА_2 просить вказане рішення скасувати. Вважає його незаконним, необгунтованим, таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Матеріалами справи встановлено, що 07 травня 2008 року позивачка уклала з відповідачем ДП „Кері" TOB „ВТД-Україна" договір № 10335 про забезпечення оформлення договору про участь у програмі „Добробут" між адміністратором програми та замовником з дотриманням вимог чинного законодавства.
В той же день, 07.05.2008 року, позивачка уклала договір під тим самим номером - № 10335, але вже з відповідачем ДП „Мобест" TOB „ВТД-Україна". За цим договором, за дорученням учасника, адміністратор зобов'язується за плату здійснювати наступні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеного в додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми „Добробут". Дані договори, були укладені позивачкою з відповідачами з метою придбання транспортного засобу на суму 100 000, 00 грн.
Згідно умов спірних договорів, а також п.п. 3, 17, 19, 22 ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів" відповідачі виступають виконавцями певних послуг, а позивачка є їх споживачем.
Як вбачається із матеріалів справи, умови обох договорів порушують права позивачки як споживача.
Встановлені судом фактичні обставини у справі, що доводяться представленими позивачкою доказами, не спростовані відповідачами.
Суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо заявленого ОСОБА_1 позову, судове рішення відповідає засадам справедливості та розумності.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 11 цього Кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Саме формальними є міркування відповідачів щодо відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Вирішуючи дану справу по суті заявлених позовних вимог та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції дав належну та об’єктивну оцінку зібраним по справі доказам, ухвалив рішення, виходячи з доводів і заперечень сторін, з врахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Судом повно з’ясовано обставини справи, котрі мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам. Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України судове рішення належним чином мотивовано, тому підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ДП "Кері" ТОВ "ВТД-Україна", ДП "Мобест" ТОВ "ВТД-Україна" відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 27 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно