Справа № 2а – 185/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року суддя Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим АТАМАНЮК Г.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до   Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки про зобов'язання  нарахування щомісячної соціальної державної допомоги за 2006-2009 роки як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

До Бахчисарайського районного суду АР Крим звернулася позивач до відповідача з позовом про зобов'язання нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки, мотивуючи вимоги наявністю статусу дитини війни та права на пільги на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком із поновленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року. Вимоги про поновлення пропущеного строку мотивовано отриманням даних про порушення права після висвітлення результатів розгляду справи щодо конституційності положень Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” Конституційним Судом України.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надіслала заяву про розгляд справи в її відсутність, а тому суд на підставі ч. 3 ст. 122 КАС України вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду не з’явився, надіслав письмові заперечення проти задоволення позову, оскільки зазначені виплати не передбачено Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, посилаючись також на відсутність повноважень щодо нарахування та виплати соціальної допомоги. Також вважає пропущеним строк давності на звернення за захистом порушеного права.

Дослідивши в межах позовних вимог наявні у матеріалах справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткову їх обґрунтованість, у зв’язку із чим вони підлягають задоволенню частково із стягненням несплачених виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині слід відмовити.

Ухвалюючи таке судове рішення, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується паспортом позивача, відповідним посвідченням. У зв'язку з цим він має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

У 2006-2009 роках позивачу підвищення до пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось та не сплачувалось, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

П.п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинена на 2006 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зазначена норма зупинена і на 2007 рік.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України ст. ст. 1, 3 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. ч. 1, 2, 3  ст. 95 Конституції України.

Аналогічні положення містить рішення Європейського Суду із прав людини у справі «Кечко проти України».

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Отже, положення Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру цієї допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008  п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнаний таким, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України (у 2007 році - бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному   фонду   України   на   виплату   пенсій,   надбавок   та   підвищені   до   пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим.

Строк звернення до суду, що обчислюється з набрання законної сили Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (інше не встановлено) у частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006-2007 роки та за період з 01 січня по 01 жовтня 2008 року позивачем пропущений, оскільки позивач звернулася до суду у жовтні 2009 року, тобто за межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надала.

Крім того, відповідач в запереченнях на позов наполягає на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови у задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме донарахуванню підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 01 жовтня 2008 року по 01 вересня 2009 року, як просить позивач у позовній заяві.

Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографичних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Щомісячна державна соціальна допомога за період з 01 жовтня 2008 року по 01 вересня 2009 року дорівнює – 1643 грн. 40 коп. (498 грн. х 30% х 11), що й підлягають стягненню у передбачений для захисту спосіб.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи відповідача щодо відсутності, невиділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 03 грн. 40 коп. слід стягнути на його користь з Державного бюджету України.

На підставі ст. ст. 21, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 6, 8, 9,70-72, 86, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01 жовтня 2008 року по 01 вересня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в сумі 1643 грн. 40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Бахчисарайський районний суд шляхом подачі у десятиденний строк із дня виготовлення повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження й подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або шляхом подання апеляційної скарги у передбачений десятиденний строк без подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:

               суддя   п/п

Постанова _____________ набрала законної сили.

З оригіналом згідно:

             суддя

          секретар