Номер провадження: 22-ц/1590/1792/2012
Номер справи місцевого суду: 22-ц - 7301/11
Головуючий у першій інстанції Толкаченко
Доповідач Ісаєва Н. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2012 року м. Одеса
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.
суддів: Косогор Г.О., Комлевої О. С.
при секретарі: Каланжовій Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород - Дністровського районного суду Одеської області від 5 липня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,з третіми особами, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради - про встановлення факту прийняття спадщини, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності на 1\4 частину житлового будинку,-
ВСТАНОВИЛА:
28.03.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.
В ході розгляду справи судом були залученні до участі у справі треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради.
Позивачка просила суд:
-встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батьків, що складається з 1\2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Дністровська, 17 в м. Білгород-Дністровський, Одеської області;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу 1\2 частини житлового будинку,розташованого за адресою: вул. Дністровська, 17, в м. Білгород-Дністровський, Одеської області в частині купівлі-продажу 1\4 частини даного житлового будинку;
-визнати за позивачкою право власності на 1\4 частину житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Дністровська, 17, в м. Білгород - Дністровський, Одеської області.
В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що ОСОБА_2 є її рідним братом. 23 вересня 1999 року помер їх батько - ОСОБА_4, 10 жовтня 2000 року померла їх мати - ОСОБА_5.
27.03.2001 року ОСОБА_1 звернулась до шостої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батьків. Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 не отримала, але згідно вимог ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє її права на нього. Тому ОСОБА_1 вважає, що є підстави для встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті батьків та визнання за нею права власності на 1\4 частину спадкового майна, так як відповідно до ст.1267 ЦК України частки кожного спадкоємця за законом у спадщині є рівними
У 2007 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на спадкове майн 1\2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Дністровська, 17. е Білгород-Дністровський, вказавши, що він є єдиним спадкоємцем.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської област: 01.10.2007 року позов ОСОБА_2 було задоволено та визнано за ним право власн на 1\2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Дністровська, м. Білгород-Дністровський.
30.10.2007 року відповідач, без згоди ОСОБА_1, продав 1\2 частину житлов будинку ОСОБА_3, про що ОСОБА_1 дізналася у лютому 2 року. ОСОБА_1 вважає, що договір купівлі-продажу 1\2 частини житлового буї є недійсним, оскільки порушено її права спадкоємця.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області віл липня 2008 року (а.с.21) рішення суду від 1.10.2007 року було скасовано нововиявленими обставинами.
9 квітня 2010 року прийнято нове рішення (а.с.55), яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволене частково - за ним визнано право власності на 1\4 час житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Дністровська, 17, в м. Білгород - Дністовський.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України такий договір купівлі-продажу бути визнаний недійсним, так як при його укладенні були допущені порушення ви:- ст.203 ЦК України. Позивачка вважає, що вона, як спадкоємиця є співвласник:'» спадкового майна з відповідачем та 1\2 частина житлового будинку (спадкове майне) є об'єктом їх спільної сумісної власності. А відповідно до вимог ст. 370 ЦК України всн_ як співвласник, має право на витребування своєї частки в натурі.
У судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені поз вимоги ОСОБА_1 та просила їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вим:И заявивши, що позивачем було пропущено строк позовної давності.
Третя особа, що не заявляла самостійних вимог щодо предмету спсг ОСОБА_3 та її представник заперечували проти задоволенні позовних вимог, пояснивши, що ОСОБА_3 придбала спірну частину будинку у ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства, їй було невідомо про те, ш: спір про право власності на даний будинок, тому вона є добросовісним набувачем г теперішній час ОСОБА_3П, проживає у придбаній частині будинку неповнолітньою донькою, ОСОБА_6, 02.06.1995 рег народження, права якої можуть бути порушенні при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Крім того, представник позивача заявила, що позивачка пропустила строк позови: давності без поважних причин та просила суд відмовити в задоволенні позову в точ числі з цієї підстави.
Представник органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської рал заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що при їх задоволенн будуть порушені права неповнолітньої ОСОБА_6.
Представник третьої особи - виконавчого комітету Білгород-Дністровської міськ: ради, у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, про причин* неявки суд не повідомив.
Рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено.
На рішення суду ОСОБА_1 принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким її позов задовольнити - визнати частково недійсним договір купівлі- продажу, визнавши за нею право власності на 1\4 частину спірного будинку в порядку спадкування.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справ перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що покупець-3 особа, ОСОБА_3 ,є добросовісним набувачем, а ОСОБА_1 не набула право власності, оскільки зобов'язана була отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, однак не зробила цього, що в разі своєчасного виконання ОСОБА_1 обов'язків, передбачених ч.І ст. 1297 та ч.І ст. 1299 ЦК України, її права не були би порушені в подальшому.
Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків обставинам справи.
Статті 213, 214 ЦПК вимагають від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності. Під час ухвалення рішення вирішити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
У судовому засіданні встановлено наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 16.09.1957 року ОСОБА_4 придбав 1\2 частину незавершений будівництвом будинок № 17, по вул. Дністровській, в м. Білгород - Дністровській, Одеської області, який потім було зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_4.
ОСОБА_4 помер 23 вересня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с. 10).
Після смерті ОСОБА_4 його дружина,ОСОБА_5, вступила у володіння та користування спадковим майном, однак, за життя не оформила право власності на спадкове майно.
ОСОБА_5 померла 10.10.2000 року (а.с.9)
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину:
1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно матеріалів спадкової справи № 6272001р. (а.с. 127-134), ОСОБА_2 20.03.2001 року подав заяву (а.с. 128) про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5.
ОСОБА_1, у встановлений законом строк - 27.03.2001, також подала заяву до Шостої одеської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері (а.с, 129).
Таким чином,, відповідно до п.2 ч.І ст.549 ЦК УРСР ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, що складалась з 1\2 частини спірного будинку, тобто кожний набув право на 1\4 частину.
Ці обставини ніким не заперечувались.
Обидва спадкоємці не оформили свідоцтва про право на спадщину.
У 2007 році ОСОБА_2 звернувся до суду і отримавши рішення суду на 1\2
частину будинку, продав її ОСОБА_3
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтвердив ту обставину, що ним не була залучена до участі у справі ОСОБА_1- його рідна сестра, що він оформив продаж спадкового майна без її згоди.
Зазначене Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду, Одеської області від 01.10.2007 року було скасоване ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 липня 2008 року (а.с. 21), якою було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд справи у зв'язку з ново- виявленими обставинами.
Згідно ст..215,ч.З ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.З ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Сторони звернувшись до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва на спадщину підтвердили своє право на її отримання. Інші спадкоємці відсутні.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.,1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі,якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Із матеріалів справи, пояснень сторін, встановлено, що майно,частина якого належала позивачці вибуло не з її волі. Таким чином, договір купівлі- продажу спадкового майна повинен бути визнаний недійсним.
Відповідно до ст. 387 ЦК України , власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, однак на теперішній час позивачка розпоряджаясь своїми правами на власний розсуд, не ставить питання про витребування майна.
Доводи щодо пропуску позивачем строку позовної давності є неспроможними, у зв'язку з тим, що спір між сторонами виник після того, як позивачка дізналася у 2008 році про те, що ОСОБА_2 оформив право власності на все нерухоме спадкове майно на своє ім'я та в подальшому його продав.
За таких підстав, колегія приходить до висновку про те, що рішення суду не відповідає нормам закону і постановлено в порушення існуючого порядку передачі земель у власність громадянам, передбаченого чинним законодавством України, а вимога позивача про визнання за ним права власності на самовільно побудований дачний будинок є неспроможною, а тому позов не підлягає задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Ураховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 5 липня 2011 року скасувати,
Позов ОСОБА_1 задовольнити - визнати договір купівлі-продажу 1\2 частини жилого будинку №17, по вулиці Дністровській, м. Білгород - Дністровській, Одеської області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 30 жовтня 2007 року, частково недійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\4 частину будинку № 17, по вулиці Дністровській, в м. Білгород - Дністровській, Одеської області, встановивши факт прийняття спадщини.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції, на протязі двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В.Ісаєва
Судді: Г.О.Косогор
ОСОБА_7