Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     14 березня 2019 р.                                                             Справа№200/1167/19-а

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,  1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про боргу (недоїмки), -

                                                      ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1М.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної службі у Донецькій області (надалі – відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ) від 08.11.2018 №Ф-102749-43 та зобов’язання ГУ ДФС у Донецькій області зняти з обліку ОСОБА_1 як платника єдиного внеску.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

20 жовтня 2010 року ним отримано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3618, однак на облік контролюючого органу за місцем проживання не став, у зв’язку набуттям з 01.11.2010 статусу посадової особи органу місцевого самоврядування. Протягом періоду з 20.10.2010-12.12.2013 та з 12.12.2013 по теперешній час адвокатською діяльністю не займався та не отримував будь-який гонорар. Єдиний соціальний внесок перераховувався за позивача роботодавцем.

12 вересня 2017 року позивачем подано до ДПІ у м. Дружківка заяву про взяття на облік як платника єдиного внеску.

02 лютого 2018 року на підставі поданої ним заяви, колегія адвокатів Донецької області призупинила право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

28 лютого 2018 року ним було подано заяву до ДПІ у м. Дружківка про зняття з обліку як платника єдиного внеску.

Крім того, позивач звернувся із листами про роз’яснення норм законів щодо наявності обов’язку зі сплати ЄСВ у випадку нездійснення адвокатом адвокатської діяльності до ДПІ у м. Дружківка, ГУ ДФС у Донецькій області та ДФС України, з якими він не погоджується, однак оскаржити не зміг, оскільки отримав не податкову консультацію, а письмову відповідь, яку неможливо оскаржити у судовому порядку.

26 травня позивачем подано до ДПІ у м. Дружківка звітність по єдиному соціальному внеску, де задекларовано нульові суми доходів та суми нарахованого ЄСВ.

В свою чергу 14.01.2019 ним отримано вимогу про сплату боргу недоїмки від 08.11.2018 №Ф-102749-43.

Вказана вимога, на думку позивача, суперечить вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI. (надалі Закон 2464)

Крім того, позивач не погоджується із розміром нарахованої недоїмки - 10 187,54 грн., вважає, що податковим органом допущено помилку, яка, однак, останнім не виправлена.  

08 лютого 2019 року до суду надано позовну заяву, якою позивач зменшив позовні вимоги та просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу недоїмки від 08.11.2018 №Ф-102749-43.

12 березня 2019 року до суду надійшов відзив ГУ ДФС у Донецькій області за змістом якого відповідач зазначив наступне.

Позивач є платником ЄСВ та в силу п. 1 ч. 2 ст. 6 закону№ 2464 зобов?язаний своєчасно нараховувати та сплачувати вказаний платіж. В свою чергу відповідач, як контролюючий орган, виконує обов’язки встановлені ст. 25 вказаного закону та «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 499 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393) зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 21.04.2016за № 609/28739.

Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість Позивача, станом на 31.10.2018 становила 10187,54  грн.

На підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-102749-43, згідно вимог чинного законодавства.

Звертає увагу суду, що якщо платником єдиного внеску – особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Враховуючи перелічені обставини просив у задоволенні позову відмовити

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серія ВА 077520, виданий Костянтинівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області 15 квітня 2015 року, РНОКПП НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань встановлено: дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця 08.01.2014, номер запису: 2 267 000 0000 004879, код КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права» (основний),

Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, Дата запису: 21.03.2014; Номер запису: 22670060002004879; Стан суб'єкта: припинено.

Дані про взяття на облік як платника єдиного внеску); Дата взяття на облік: 09.01.2014; Номер взяття на облік: 10000000096607; Дата зняття з обліку: 24.03.2014

Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджується Свідоцтвом № 3618 від 20.10.2012.

Відповідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено згідно п.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно заяви адвоката з 02.02.2018.

Згідно довідки форма № 34-ОПП від 12.09.2017 №1705101400001 адвоката ОСОБА_1 взято на облік як платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру. Перебуває на обліку у ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області.  

Повідомленням ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області від 22.09.2017 №1705108000001 форма №2-ЄСВ зазначено, що платник єдиного внеску № НОМЕР_1 ОСОБА_2 взятий на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів.

ОСОБА_2 28.02.2018, вх.2409 подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за звітний податковий період 2017 року, як особа, що провадить незалежну професійну діяльність з нульовими показниками.

Також 28.02.2018 ОСОБА_2 подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за звітний податковий період 2018 року як особа, що провадить незалежну професійну діяльність з нульовими показниками.

Згідно трудової книжки ОСОБА_2 з 01.12.2010 по 12.12.2013 працював на посадах у Виконкомі Дружківської міської ради.

З 10.11.2014 по теперешній час працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дружківської міської ради.

08 листопада 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-102749-43, яка станом на 31.10.2018 складає 10 187,54 грн.    

Факт не сплати ЄСВ за видом діяльності – особа, що провадить незалежну професійну діяльність протягом трьох кварталів 2018 року, позивачем не заперечується.

Згідно даних ІКП позивача вказана недоїмка сформувалась за період з 19.04.2018 по 19.10.2018 – нараховано ЄСВ ФОП у т.ч. з незалежною професійною діяльністю.

Підставою для винесення оспорюваного у справі рішення стало встановлення податковим органом факту несплати позивачем ЄСВ за вказаний період.

Письмові докази, що містяться у матеріалах справи досліджені судом в порядку передбаченому КАС України.

Правова позиція суду обгрунтована наступним.

Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» унормовано, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України  передбачено, що самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до положень ч.4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Позивач перебуває на обліку ДПІ у м. Дружківка, як особа, що провадить незалежну професійну діяльність, вказаний факт не є спірним у справі.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2646-VI (далі - Закон № 2646-VI).

Пунктом 1 часини першої статті 7 Закон № 2646-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2646-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2646-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2646-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини пятої статті 8 Закон № 2646-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Крім того, суд зазначає, що згідно із Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327, адвокат є окремою професією з відповідним кодом 2421.2.

Отже, починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що, не зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2646-VI, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому базу нарахування єдиного внеску зобов’язані визначати платники, як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної діяльності.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Разом із тим суд бере до уваги наступні положення законодавства України.

Законом України №1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014р., у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу 3 пункту 5статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-рзатверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Суд зазначає, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Місто Дружківка, на території якого розташований податковий орган, де позивач перебуває на обліку, як платник єдиного внеску, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) і Кабінету Міністрів України від 02.12.20154 № 1275-р (чинне).

Судом встановлено, що спірна вимога була складена відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача, як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо звільняє платника єдиного внеску від виконання обов’язків зі сплати єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов'язку сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18.

Крім того, суд вважає за потрібне надати оцінку факту зупинення адвокатської діяльності позивача, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру адвокатів України від 02 лютого 2018 року.

Так, у постанові Верховного суду від 05 листопада 2018 року справа №820/1538/17 зазначено: «Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що з 26.12.2016 позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення».

Встановлені у даній справі обставини відповідають обставинам наведеним у вказаній вище справі, факт зупинення адвокатської діяльності позивача є доведеним, рівно як і факт не отримування ним доходів від даного виду діяльності, з огляду на що, суд вважає, що у зв’язку із зупиненням адвокатської діяльності обов’язку зі сплати ЄСВ у позивача в даний період, як адвоката, не виникає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом п.2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДФС у Донецькій області 08 листопада 2018 року № Ф-102749-43, про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 10 187,54 грн. складена в супереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                        ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада 2018 року №Ф-102749-43, на загальну суму 10 187,54 грн.  

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) судовий збір, сплачений за подання позову в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 14 березня 2019 року.

Суддя                                                                                 Буряк І. В.