Справа № 2- 634
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі
головуючого судді Шумова В.В.,
при секретарі Самохваловій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ялта в приміщенні Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить розірвати договір довічного утримання, укладений між ними 23 грудня 2004 року та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 грудня 2004 року вона уклала нотаріально посвідчений договір довічного утримання з відповідачем ОСОБА_2, відповідно до якого у власність останньої перейшла квартира АДРЕСА_2. У свою чергу відповідач по договору зобов’язана довічно повністю утримувати її, забезпечити житлом шляхом збереження прав безкоштовного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі, забезпечуючи харчуванням, одягом, доглядом та необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення була визначена сторонами в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом, щомісячно. Ця грошова оцінка підлягає індексації. Відповідач порушила умови договору, ніякої допомоги не оказувала і не оказує їй по теперішній час, пожиттєвого безкоштовного проживання в квартирі не забезпечує, постійно одягом не забезпечує, так само як харчуванням і доглядом, побутові послуги не надає зовсім. Ні на які прохання про допомогу, відповідач не озивалася, пояснюючи, що сама є похилого віку і потребує догляду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач з позовом не згодна. Свої заперечення проти позову мотивує тим, що не зобов’язана сама сплачувати комунальні послуги за квартиру і надавати безкоштовне пожиттєве проживання у спірній квартирі ОСОБА_1 Також посилається на те, що передала позивачу гроші в сумі 20 000 доларів США, в зв’язку з чим, остання відмовилась від виконування відповідачем умов договору. Вона частково забезпечувала позивача взуттям, продуктами харчування, придбала холодильник, плиту. Крім того, сама є похилого віку, в зв’язку з чим, не може доглядати та оказувати побутові послуги ОСОБА_1
Представник відповідача з позовом не згодна, посилаючись на те, що ОСОБА_2 виконує умови договору довічного утримання, передавши гроші ОСОБА_1, а також забезпечує її всім необхідним, що можуть підтвердити свідки.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
В силу ст. 744 ЦК України, - за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Судом встановлено, що 23 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, який був посвідчений в нотаріальному порядку (реєстровий № 4- 3140). Згідно умов договору позивач передала ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 зобов’язалась відповідно до п. 5 договору надавати відчужувачу довічне забезпечення у вигляді: забезпечення житлом шляхом збереження прав безкоштовного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі, забезпечення харчуванням, одягом, взуттям, надання необхідної допомоги, забезпечення належними лікувальними засобами, надання побутових послуг. Вартість матеріального забезпечення була визначена сторонами у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно. Ця грошова оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом ( п. 6 договору).
Встановлено, що ОСОБА_2 не виконувала умови договору довічного утримання, не забезпечила ОСОБА_1 безкоштовне проживання у відчужуваній квартирі, не забезпечила харчуванням, одягом, взуттям, наданням необхідної допомоги, не забезпечила лікувальними засобами, не надає побутових послуг.
Суд прийшов до такого висновку на підставі оглянутих в судовому засіданні квитанцій по оплаті комунальних послуг, з яких слідує, що позивач сама сплачує дані послуги; з оглянутих в судовому засіданні оригіналів розписок, копії яких додані до матеріалів справи, з яких слідує, що ОСОБА_2 передала позивачу кошти в загальній сумі 20000 доларів США для того, щоб не надавати останній послуги, вказані в п. 5 договору, а ОСОБА_1 ще й взяла на себе зобов’язання передати квартиру дочці відповідача.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що вона неодноразово виїжджала за кордон до доньки, сама є похилого віку, не може доглядати та оказувати побутові послуги ОСОБА_1 .
Встановлено, що ОСОБА_1 з осені 2007 року хворіє, потребує стороннього догляду, а з листопада 2009 року потребує постійного стороннього догляду, за нею доглядають знайомі, а також ОСОБА_3 та прийомна донька ОСОБА_4, які підтвердили ці обставини в судовому засіданні при їх допиті в якості свідків.
Цей факт не оспорюється сторонами .
В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_5 и ОСОБА_6, які пояснили, що ОСОБА_2 купувала продукти, приносила посилки, спочатку показувала їм, а потім носила позивачу, не можуть бути підставою для того, щоб вважати, що відповідач виконувала умови договору, оскільки ці свідки пояснили про допомогу, яка не носила систематичний характер.
Крім того, свідки підтвердили, що ОСОБА_1 зверталася і до них про допомогу для придбання продуктів харчування, яку вони їй оказували.
Відповідач ОСОБА_2, не визнаючи позовні вимоги, не представила суду ніяких доказів того, що вона належно виконувала умови договору. Посилання відповідача на покупку холодильника і плити, пари взуття та головного убору за весь період дії договору, не свідчать про належне виконання його умов.
Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід 2-ї групи, потребує постійної сторонньої допомоги.
Відповідно до вимог Закону, з моменту переходу права власності на квартиру, у набувача виникає обов'язок утримувати відчужувача замість отриманого майна, оскільки даний договір являється відшкодувальним і направленим на надання довічного забезпечення.
В силу ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання ( догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання ( догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Таким чином, на думку суду, оскаржуваний договір повинен бути розірваний.
Позивачу повинно бути повернене її право власності на квартиру АДРЕСА_1, якою вона володіла до укладення договору.
З відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1% від вартості квартири у розмірі 217 гривень 00 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 744, 749, 755, 756 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 23 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори , реєстровий № 4- 3140.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй до укладення вказаного договору довічного утримання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 217 гривень 00 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.
СУДДЯ