Справа № 2-а-2571/11

№ б/н

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 травня 2011 року        о 13-00 годин                                        м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Мельниченко С.П. при секретарі Білодід Ю.П. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Новомосковську, Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Новомосковську Дніпропетровській області в якому просив суд:

- поновити строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин;

- визнати протиправними недоплату позивачеві, як дитині війни сум щомісячної соціальної державної допомоги згідно зі ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відмову відповідача у нарахуванні і виплаті мені цієї щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2009 рік та 11 місяців 2010 року;

- зобов’язати відповідача провести перерахунок призначених виплат згідно зі ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, виходячи з розмірц 30 % мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до норми ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і виплатити позивачеві, як дитині війни, суми щомісячної соціальної допомоги за 2009 рік, а також за 11 місяців 2010 року і до дати набрання сили постановою суду;

Ухвалою судді від 11.02.2011 р., яка не була оскаржена сторонами та набрала законної сили, позовні вимоги позивача за періоди з 01.01.2009 р по 10.08.2010 р. залишені без розгляду в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 29.04.2011 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що він відповідно до ст. 1 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року йому щомісячно повинно виплачуватися підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак у 2009, 2010 роках таке підвищення йому не виплачувалась, оскільки Верховною Радою України були прийняті Закони, які призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» або змінювали редакцію цієї норми.

Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп від 22 травня 2008 року визнав неконституційним п. 42 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції.

Розмір державної соціальної підтримки у вигляді підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має становити 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак в порушення даної норми відповідачем не виплачується вказане підвищення, а тому позивач вимушений звернутись з позовом до суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Управління пенсійного фонду України в м. Новомосковську в судове засідання не з’явився, подавши заперечення проти позову.

Представник Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.

       В зв’язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Що стосується позовних вимог позивача, направлених до Управління пенсійного фонду України в м. Новомосковську, то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і, відповідно, Управління пенсійного фонду України в м. Новомосковську являється неналежним відповідачем у справі.

Судом по справі встановлено факт, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням.

Згідно статті 6 Закону України №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказаний закон набрав чинності 01 січня 2008 року

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним, зокрема, п. 42 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції, а отже поновила свою дію первісна редакція статті 6 Закону.

В подальшому зміни у вказану норму не вносились, її дія не зупинялась, а отже позивач має право на отримання підвищення своєї пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачеві з 11.08.2010 р. по теперішній час виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10 % прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Такі дії відповідача підлягають визнанню неправомірними в зв’язку з тим, що вони суперечать вимогам ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відповідач зобов’язанню здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 11.08.2010 року по 25.05.2011 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Необхідно зазначити, що згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті 28, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195- IV, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп, ст.ст. 2, 11, 69, 71, 94, 104, 158-159, 162-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Новомосковську, Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразились у щомісячному нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 пенсії без урахуванняпідвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 11.08.2010 р. по 25.05.2011 р.

Зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 11.08.2010 року по 25.05.2011 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3,40 грн.

В іншій частині позовних вимог позивача відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання її копії, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області з одночасним направлення копії апеляційної скарги до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.

Головному управлінню пенсійного фонду України в Дніпропетровській області встановлюється місячний строк для подання до суду звіту про виконання постанови, перебіг якого починається з дня набрання постановою законної сили.

Суддя                                                                        С.П. Мельниченко