Справа №2-а-42/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04 лютого 2010  року                                                          м.Кодима, Одеської області

          Кодимський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Сопільняка О.М. розглянувши відповідно до ч.3 ст.122 КАС України у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003-2008 роки,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області (далі УПСЗН) про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003-2008 роки в сумі 9494 грн. 90 коп.

 В судове засідання сторони не з’явились, надавши заяви про розгляд справи без їх участі, які підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

У своєму позові позивач вказав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2 категорії і відповідно до ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати допомоги. Однак, відповідач в порушення названого Закону виплачував допомогу на оздоровлення у менших розмірах від встановлених ст.48 Закону, зокрема, за 2003-2005 роки виплатив по 26 грн. 70 коп., за 2006-2008 роки - по 100 гривен. Однак, відповідно до встановленого розміру мінімальної заробітної плати на відповідні періоди відповідач повинен був виплатити суми на оздоровлення у розмірах: за 2003 рік – 898.30 грн. (185 х 5 - 26.70),  2004 рік – 998 грн. 30 коп. (205 х 5 – 26.70), 2005 рік – 1423 грн. 30 коп. (290 х 5 – 26.70), 2006 рік – 1650 грн. (350 х 5 – 100),  2007 рік – 2000 грн. (420 х 5 - 100) і за 2008 рік  – 2525 грн. (525 х 5 - 100). Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовляється виплатити всю належну суму на оздоровлення, просив в судовому порядку стягнути з відповідача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 - 2008 роки в сумі 9494 грн. 90 коп.  

Представник відповідача у поданому до суду запереченні позов не визнав, вказавши, що передбачена Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" допомога на оздоровлення з 2004 року виплачувалась в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема розмір належної до виплати допомоги на оздоровлення на відповідні роки встановлювався постановами КМУ. Крім цього, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, що відповідно до ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову.

 Дослідивши адміністративний позов позивача та заперечення відповідача, а також наявні у адміністративній справі докази суд визнає позов частково обґрунтованим і вважає необхідним задовольнити його частково з таких підстав.    

         Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році, категорія 2, що підтверджується посвідченням серії А №036891 виданим 29.01.1993 року Одеською обласною державною адміністрацією. Перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 2, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

         Позовні вимоги позивача стосуються перерахунку та виплати допомоги за шкоду, спричинену здоров’ю. Отже у відповідності зі ст.18 КАС України вказаний спір підсудний Кодимському районному суду, як адміністративному суду.

Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк. Проте, для окремих випадків законом може бути встановлений інший строк для звернення до суду. Зокрема, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я. В зв’язку з цим, суд вважає, що до заявлених позивачем вимог строк давності (строк звернення до суду) не застосовується.

       Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року викладені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Зокрема, ст.48 ч.4 Закону №796-XII (в редакції до 27.12.2007 року) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, постраждалим внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, віднесеним до 2 категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги (ч.7 ст.48 Закону №796-XII).

Судом встановлено, що позивачеві вказана допомога на оздоровлення була виплачена у таких розмірах: 2003 рік – 26 грн. 70 коп., виплачена 26 грудня 2003 року, 2004 рік - 26 грн. 70 коп., виплачена 31 серпня 2004 року, 2005 рік – 26.70 грн., виплачена 31 березня 2005 року,  2006 рік - 100 грн., виплачена 10 липня 2006 року, 2007 рік – 100 грн., виплачена 17 жовтня 2007 року і за 2008 рік – 100 грн., виплачена 14 липня 2008 року.  Вказані суми на оздоровлення були виплачені відповідачем у відповідності з постановами Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та  №562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Стосовно вимог за 2003-2005 р.р.

Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, встановлені конкретні розміри такої допомоги у твердій грошовій сумі, зокрема, на 2003-2005 роки – у розмірі 26 грн. 70 коп.

З прийняттям вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

        Верховною Радою України дія статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протягом 2003-2005 років не призупинялась, тобто вказана стаття протягом цього часу була чинною у редакції, яка встановлювала розмір належної позивачеві допомоги на оздоровлення на рівні п’яти мінімальних заробітних плат.        

Оскільки пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвій рівень, тому звуження підзаконним актом (зокрема постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року) змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

       Абзацом 2 ст.2 закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік», яким встановлено з 1.01.2003 року розмір мінімальної заробітної плати 185 грн. на місяць, а з 1.12.2003 року — 237 грн. на місяць, Кабінет Міністрів був уповноважений до 1.03.2003 року внести на розгляд Верховної Ради пропозиції про поетапне наближення розміру мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму та про внесення змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата.

       Цей закон набрав чинності з 1.01.2003 року. Разом з тим лише законами №3235-IV від 20.12.2005 та №489-V від 19.12.2006 дію ст.48 закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено відповідно на 2006 та 2007 роки у частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

        Законом України «Про внесення змін до закону «Про Державний бюджет України на 2003 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1.12.2003 року встановлено 205 грн. на місяць. Такий розмір мінімальної заробітної плати був чинним до 31.08.2004 року. Мінімальна заробітна плата у розмірі 237 грн. з 1.09.2004 року була встановлена ст.58 закону «Про Державний бюджет України на 2004 рік», яку доповнено ч.5 згідно із законом №1801-IV від 17.06.2004 року.

         Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім — своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.  

        В постанові від 14.11.2006 року, в основу якої були покладені правові висновки Судової палати у цивільних справах Верховного Суду, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність застосування при вирішенні аналогічного спору ст.48 закону, зазначила, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає розміру, встановленому законами.    

        Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

       Таким чином, при вирішення позову за 2003-2005 р.р. суд вважає необхідним при визначенні належної до виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення керуватись ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлює розмір цієї допомоги на рівні п’яти мінімальних заробітних плат, чинних на момент виплати допомоги, як нормою нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу, а не постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року.

Отже, щорічна допомога на оздоровлення за 2003 рік в сумі 26 грн. 70 коп. виплачена позивачу 26 грудня 2003 року. Відповідно до ст.89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати позивачеві допомоги складав 205 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2003 рік повинен складати 1025 гривен (205 х 5). З урахуванням отриманих позивачем коштів, підлягає стягненню 998 гривен 30 копійок.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік в сумі 26 грн. 70 коп. виплачена позивачу 31 серпня 2004 року. Згідно до ст.89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 205 грн. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2004 рік повинен складати 1025 грн. (205 х 5). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 998 грн. 30 коп.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік в сумі 26 грн.70 коп. виплачена позивачу 31 березня 2005 року. Згідно ст.83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 262 грн. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2005 рік повинен складати 1310 гривен (262 х 5). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 1283 грн.30 коп.

        Стосовно позовних вимог за 2006 рік.

       Пунктом 37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-IV, дію ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у частині визначення розміру допомоги на оздоровлення було зупинено на 2006 рік. У 2006 році  належну позивачеві допомоги на оздоровлення встановлено у розмірі 100 грн. (постанова КМУ №562 від 12.07.2005 року).

Таким чином, Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік»  фактично були змінені положення ч.4 ст.48 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" у частині визначення розміру належної позивачеві допомоги на оздоровлення, який діяв у часі раніше. Тобто, на період виникнення вказаних спірних правовідносин були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір належної позивачеві допомоги на оздоровлення.

     Згідно зі ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. У Конституції України та законах України
немає норм,  які встановлювали б пріоритет  застосування  того чи іншого  закону  та які регулювали б питання вирішення колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

     Відповідно до ст.147 Конституції України вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції  України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.

      Конституційний Суд України в  Рішенні  N4-зп від 03 жовтня 1997  року у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних  відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли  наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

     Закон України «Про Державний  бюджет України на 2006 рік» був прийнятий пізніше за Закон України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не визнавався Конституційним Судом України такими, що не відповідає Конституції України, тобто був чинним на момент виплати позивачеві допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

       Отже, виходячи з наведеного, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суд вважає, що під час  вирішення спору про перерахунок виплаченої позивачеві допомоги на оздоровлення за 2006 рік з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, застосуванню підлягають норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

       Таким чином, правових підстав для задоволення позову за 2006 рік судом не встановлено.

        Стосовно позовних вимог за 2007-2008 р.р.

       Пункт 30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

       09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі про соціальні гарантії громадян ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п.30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік". Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

        Також, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2008 рік, у тому числі і положення п.20 розділу 11, яким були внесені зміни до ст.48 Закону „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

      Таким чином, рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України "Про  Державний  бюджет  України  на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих  актів України" до ч.4 ст.48 закону України " "Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту"  щодо визначення  розмірів щорічної допомоги на оздоровлення такими,  що не відповідають Конституції України, були прийняті 09 липня 2007 та 22 травня 2008 року.

       Згідно зі статтею  58  Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,  втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

       Отже, в періоди з 01 січня 2007 до 08 липня 2007 р. та з 01 січня 2008 до 21 травня 2008р. закони України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих  актів України" були чинними та підлягали виконанню, однак, втратили свою чинність з моменту ухвалення відповідних рішень Конституційного Суду України.  

          Таким чином, зазначена щорічна допомога на оздоровлення повинна була виплачуватися:

у 2007 році:

- з 01.01.2007 до 08.07.2007 р.р. – відповідно до Закону України "Про Державний
бюджет України на 2007 рік";

- з 09.07.2007 до 31.12.2007 р.р. - відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

у 2008 році:

- з 01.01.2008 до 21.05.2008 р.р. - відповідно до Закону України "Про Державний
бюджет України  на  2008  рік  та  про  внесення  змін  до  деяких законодавчих актів України";

- з 22.05.2008 до 31.12.2008 р.р. – відповідно до Закону  України  „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

- з 01.01.2009 року по 31.12.2009 р.р. - відповідно до Закону  України  „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

         Згідно довідки УПСЗН №Б-368 від 19.11.2009 року щорічна допомога на оздоровлення позивачеві була виплачена: у 2007 році – 17 жовтня 2007 року в сумі 100 грн., за 2008 рік – 14 липня 2008 року в сумі також 100 грн.

         Т обто, вказана допомога за 2007-2008 р.р. була виплачена позивачеві після прийняття Конституційним Судом України рішень №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп від 22 травня 2008 року в період, коли вже були визнані неконституційними відповідні положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України". При цьому, законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» змін до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у частині визначення розміру допомоги на оздоровлення не вносилось. У зв’язку з цим, здійснення відповідачем у цей період виплат допомоги на оздоровлення відповідно до вказаних нормативних актів, які визнані у цій частині неконституційними на момент виплати, є безпідставним.

        Таким чином, суд вважає, що виплати щорічної допомоги позивачеві на оздоровлення за 2007-2008 р.р., які здійснювались після визнання неконституційними відповідних положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України", якими була змінена ч.4 ст.48  Закону  України  „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", мають здійснюватись відповідно до ч.4 ст.48 Закону України  „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у встановленому нею розмірі, зокрема у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат,  чинних на момент виплати допомоги.

        Зокрема, щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік в сумі 100 грн. виплачена позивачу 10 жовтня 2007 року. Згідно ст.76 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 460 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2007 рік повинен складати 2300 грн. (460 х 5). З урахуванням отриманих позивачем коштів, стягненню підлягає 2200 грн.

        Щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік в сумі 100 грн. виплачена позивачу 14 липня 2008 року. Згідно ст.55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги складав 525 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2008 рік повинен складати 2625 грн. (525 х 5). З урахуванням отриманих позивачем коштів, стягненню підлягає 2525 грн.

       Отже, судом встановлено, що виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення протягом 2003-2005 та 2007-2008 р.р. здійснювались всупереч ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому вимоги за ці періоди підлягають задоволенню.        

        На підставі викладеного, ст.3, 19, 92 Конституції України,   керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 88, 99, 159, 116, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

         Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» :  за 2003 рік – 998 грн. 30 коп., за 2004 рік – 998 грн. 30 коп., за  2005 рік – 1283 грн. 30 коп., за 2007 рік – 2200 грн. і за 2008 рік - 2525  грн. - а всього  8004 (вісім тисяч чотири) грн. 90 коп.

   В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

   Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Суддя                                                         Сопільняк О.М.