Справа № 2-100/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 січня 2010 року                                                                      Біляївський районний суд

                                                                                                               Одеської області

в складі : головуючого судді Андреєва Е.О.

при секретарі Довженко І.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 «про вселення та встановлення порядку користування житлом « і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 « про стягнення витрат за комунальні послуги », суд-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить вселити його в житловий будинок, що знаходиться в с. Усатове, Біляївського р-ну, вул. Гагаріна 118-а та встановити порядок користування ним, виділивши йому одну кімнату, посилаючись на те,  що з 1979 року він перебував з відповідачкою у фактичних шлюбних стосунках, а в 1999 році був зареєстрований за вказаною адресою. Після розірвання шлюбу 25.12.2007 року відповідачка поміняла замки в будинку та перешкоджає йому жити в ньому, чим порушує його житлові права.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просить визнати  стягнути з ОСОБА_1  витрати за комунальні послуги в сумі 4150 грн., посилаючись на те, що він, будучи членом її сім’ї, не вносив свою частину витрат за комунальні послуги в період проживання в будинку з 25.09.1982 р. по 25.12.2007 р. просить стягнути з нього половину цих витрат, які були сплачені нею.

В судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на своєму позові, а зустрічні позовні вимоги не визнав,  пояснивши при цьому, що з 1982 по 2007 рік перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. З її згоди та відома прописався в будинку, за всі комунальні послуги платили зі спільних сімейних коштів, так як жили однією сім’єю та вели спільне господарство. З будинку пішов сам з-за погроз та неможливості проживання в ньому разом з відповідачкою та синами. Тепер не може в нього вселитись, так як відповідачка поміняла замки.

ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, а на своїх позовах до нього наполягала, пояснивши при цьому , що ОСОБА_1 проживав у будинку з 1982 року по грудень 2007 року. Після розірвання шлюбу сам пішов з будинку, при цьому зламав замки, а тому вона змушена була їх замінити. За час проживання в будинку відповідач не оплачував комунальні послуги, а зареєстрований в будинку був без її відома та згоди. Крім того, вона пояснила, що будинок будував її перший чоловік, цей будинок до цього часу не здано в експлуатацію, свідоцтво про право власності на будинок їй не видавалось. Цей будинок складається з 2-х житлових кімнат, в яких проживає вона разом з двома дорослими синами, один з яких одружений.

 В ході судового розгляду на виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 18.08.2009 року до участі у справі у якості співвідповідачів за первісним позовом було залучено ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які проживають разом із відповідачкою ОСОБА_2 у спірному будинку.

В судовому засіданні  ОСОБА_4 , ОСОБА_3, ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 не визнали,  пояснивши, що живуть разом з відповідачкою ОСОБА_2 у спірному  будинку, що розташований в с. Усатове, вул. Гагаріна 118-а, який складається з 2-х житлових кімнат. Позивач ОСОБА_1 під час свого проживання у будинку постійно чинив сварки, а після розлучення з їхньою матір’ю ОСОБА_2 пішов з будинку. Замки в будинку поміняли, так як позивач їх зламав, вселятись він до нього не намагався.

Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.09.82 року, який рішенням суду від 25.12.07 року був розірваний (а.с. 7, 22).

В період шлюбу вони проживали в будинку, який знаходиться в с. Усатове, Біляївського р-ну, вул. Гагаріна 118-а.

Після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 залишив сім’ю, пішов з будинку і став проживати у своєї сестри.

Позивач не надав доказів, що намагався вселитись в будинок, а із пояснень відповідачів  вбачається, що позивач пішов з будинку добровільно, а ними були замінені поламані позивачем замки.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що будинок, який знаходиться в с. Усатове, вул. Гагаріна 118-а не прийнятий в експлуатацію, на нього не видавалось свідоцтво про право власності, відсутні відомості про його державну реєстрацію, тобто відповідачка не є його власником, а позовна заява позивача до суду про визнання за ним права власності на частину цього житлового будинку залишена без розгляду за його заявою.

Окрім того, суд приймає до уваги, що Постановою Біляївського районного суду від 06.10.2009 року по справі №2-а-911/2009 р., яка набрала законної сили, визнані незаконними дії Усатівської сільради щодо реєстрації ОСОБА_1 у спірному житловому будинку та зобов`язано Біляївський РВ зняти його з реєстрації в с.Усатово по вул.Гагаріна,118-а.

Судом встановлено, що в даний час позивач не є членом сім’ї відповідачки,  в спірному будинку, який складається з 2-х житлових кімнат, разом з  ОСОБА_2 проживають двоє її дорослих синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_5 , а тому позивач не може бути вселений в будинок, так як йому не може бути надана в користування окрема ізольована житлова кімната.

Таким чином, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1І про його вселення та визначення порядку користування житловим будинком.

Суд також вважає безпідставним зустрічний позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат за комунальні послуги, виходячи з наступного.

Так, згідно ч. 3 ст. 156 ЖК України повнолітні члени сім’ї власника зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім’ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач та відповідачка з 1982 року по грудень 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім’єю та вели спільне господарство, тобто мали спільний сімейний бюджет.

В ході судового розгляду ОСОБА_2 не надала доказів, які б підтверджували, що будинок їй належить на праві приватної власності, а відповідач ухилявся від оплати за комунальні послуги. Нею також не надані докази про те за які комунальні послуги та яка сума була оплачена нею в період сумісного проживання з ОСОБА_1, тобто з 25.09.1982 року по 25.12.2007 року, відсутній розрахунок з урахуванням того, що в будинку проживають ще її двоє повнолітніх синів,один із яких одружений. Зазначені особи, відповідно до положень ч. 3 ст. 156 ЖК України також повинні брати участь у витратах за комунальні послуги..    

З урахуванням наведеного, суд вважає, що  позовні вимоги ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі, а тому вони також не підлягають задоволенню.

Керуючись  ст. ст. 10,11,60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст.64,150, 154, 156 ЖК України, суд-

В И Р І Ш И В :

    У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 «про вселення та встановлення порядку користування житлом « відмовити повністю.

    У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2  до ОСОБА_1 « про стягнення витрат за комунальні послуги»  відмовити повністю.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через Біляївський районний суд шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги , або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.

Суддя Біляївського районного суду                                                               Е.О. Андреєв