Справа № 2а-52
2008 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2008 p.
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Мірошниченка М. А.
при секретарі Боєвої A.M.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації інваліду 2 групи,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації інваліду 2 групи.
В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої він має право на одноразову компенсацію, інвалідам 2 групи виплачується у розмірі - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи виплачується у розмірі - ЗО мінімальних заробітних плат.
Позивач зазначив, що він, з 05.04.2000 року має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 3 групи інвалідності, що підтверджує посвідчення серії А №101627, однак 20.03.2007 року позивачу було встановлено 2 групу інвалідності.
У зв'язку з встановленням позивачу вищої групи інвалідності: замість 3 групи інвалідності - 2 групу інвалідності, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради виплатило позивачу компенсацію, на підставі постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року.
Позивач вказує на те, що ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради при виплаті спірної компенсації на підставі постанов КМУ, а не на підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», значно звужує його право на отримання матеріальної допомоги, чим порушує ст. 22 Конституції України.
Позивач надає розрахунок недоотриманої одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при переході з 3 групи інвалідності на 2 групу, відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489 -V, який становить 5530 грн. 20 коп.
У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, навівши ті ж обставини, що і в позовної заяві.
Відповідач ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради із адміністративним позовом не погодились та надали заперечення на позовну заяву ОСОБА_1
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що порядок застосування Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади.
Крім того, зазначає відповідач, ст. 95 Конституції України регламентує, що тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
До того ж, відповідач зазначає, що оскільки управління праці та соціального захисту населення є бюджетною організацією та не має своїх коштів, воно має право сплачувати тільки ті кошти, які
надходять по цільовому призначенню та в розмірах, які були закладені рішеннями Верховної Ради в державний бюджет.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи і вважає, що вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
ОСОБА_1 05.04.2000 року має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 3 групи інвалідності, що підтверджує посвідчення серії А №101627, однак 20.03.2007 року позивачу було встановлено 2 групу інвалідності /а.с. 4-5/.
Позивач як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії отримав від ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької райадміністрації Макіївської міської ради за 3 групу інвалідності одноразову компенсацію у сумі 189, 60 грн., у зв'язку з встановленням інвалідності вищої групи позивачу виплачено 94, 80 грн., як різницю між фактично виплаченою сумою за інвалідність 3 групи та сумою, яка підлягає виплаті за 2 групу інвалідності. Право на отримання вказаних виплат встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається із заперечень ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради до позовної заяви від 04.06.2008 № 01-2058-19 ОСОБА_1 отримав одноразову компенсацію за 3 групу інвалідності у розмірі 189, 60 грн., встановленому постановою КМУ № 836 від 26.07.96 року, в зв'язку з встановленням позивачу 2 групи інвалідності, йому було виплачено різницю між фактично виплаченою сумою за інвалідність 3 групи та сумою, яка підлягає виплаті за 2 групу інвалідності у розмірі 94, 80 грн. Отримання вищевказаних сум підтверджує і позивач.
Однак, позивач, не погодившись із розмірами вказаної суми, звернувся до відповідача із заявою про виплату різниці, в зв'язку із встановленням йому вищої групи інвалідності, яка належить до виплати, відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі Закон 796-ХІІ).
02.10.2007 року на адресу позивача була надіслана відповідь про відмову у виплаті різниці з підстав того, що як базу для нарахування сум допомоги на оздоровлення відповідач використовував наведене вище положення Постанови КМУ. Вказана відповідь /а.с. З/ стала підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Посилання відповідача на те, що законами України про Державний бюджет України на 2007 рік надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, є необгрунтованими, оскільки ч.1 ст. 92 Конституції України передбачено, що права громадян встановлюються виключно законами України.
Так, дійсно право на одноразову компенсацію /соціальну виплату/, а також її розмір та право на отримання різниці між компенсаціями, при встановленні інвалідності вищої групи встановлено ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлений законом розмір одноразової компенсації (тридцять мінімальних заробітних плат за З групу інвалідності та сорок п'ять мінімальних заробітних плат за 2 групу) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє. Отже, і розмір різниці компенсації у разі встановлення інвалідності вищої групи також не може бути зменшений.
Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч.3 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну компенсацію.
У відповідності із ст. 9 КАС України в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, відповідно до положень частини 2 статті 48 Закону № 796-ХІІ від 28.02.1991 року у разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам, ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, виплачується різниця у компенсаціях. Відповідно до абзаців 3 та 4 ч. 1 ст. 48 вказаного Закону одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в таких розмірах: інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної
заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст. 17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч.1 ст. 17 закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Тобто при виплаті спірної різниці у компенсаціях ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, пунктом ЗО ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року «з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом» дію абзаців 2-7 частини 1 статті 48 Закон 796 - XII в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено на 2007 рік. Однак, стаття 71 Закону 796-ХІ1, яка діє з 01.01.2007 року, вказує на неможливість призупинення дії норм цього закону іншими законами, крім законів про внесення змін до нього. Відповідних змін до норм спеціального Закону 796-ХІІ внесено не було.
Поряд з тим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п.3О ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Вищевикладене свідчить, що відповідач зобов'язаний виплатити розмір спірної різниці у компенсаціях позивачу у відповідності до ст. 48 № 796 - XII, а саме у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 01.07.2007 - 440 грн.
Таким чином, позивач повинен був отримати різницю у компенсаціях за встановлення З групи інвалідності у розмірі: 30 мінімальних заробітних плат виплатили, залишається 15 мінімальних заробітних плат:
375 грн. х 15 = 5625 грн.
Позивач фактично отримав різницю у компенсаціях у розмірі - 94, 80 грн.
Отже, виплаті підлягає різниця у компенсаціях при встановленні інвалідності вищої групи у розмірі 5530 грн. 20 коп.
У запереченнях відповідач також помилково тлумачить ч.2 ст. 95 Конституції України, яка передбачає наступне: «тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків». Відповідач вважає, що оскільки спірна різниця у компенсаціях є видатком держави, то її розмір здійснюється в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Однак загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Керуючись Рішення № 6-рп/2007 Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 /справа про соціальні гарантії громадян/, ст. 14 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. ст. 8, 70, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради, про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації інваліду 2 групи - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми одноразової компенсації інваліду 2 групи у розмірі - 5530 грн. 20 коп.3а рахунок державного бюджету.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги в порядку ч. 3 ст. 186 КАС України.