Справа № 8025/10/1570

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши  в  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом Приватного підприємства «Транском»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2010 року №008422301/0,  -

                                                    В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ПП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що 22.07.2010 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси (далі ДПІ) була проведена перевірка ПП з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Триллиум», з яким сформовано податковий кредит в березні, квітні, травні 2010 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №95/23-214/3164825 від 22.07.2010 року, на підставі якого ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №008422301/0 від 10.08.2010 року, яким ПП було визначено грошове зобов’язання з ПДВ в розмірі 1400817 грн., в тому числі 997704 грн. за основним платежем, та 403113 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вказане рішення неправомірним, оскільки воно не ґрунтується на нормах права. Крім цього, позивач посилався на порушення відповідачем встановленого законом порядку проведення перевірок. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати неправомірними дії ДПІ по проведенню перевірки і складання акту, а також скасувати спірне податкове повідомлення-рішення №008422301/0 від 10.08.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (т.1 а.с. 3-8, т.2 а.с.2).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с. 116-119).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані  докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

ПП зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.11.2001 року та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків, в тому числі як платник ПДВ (т.1 а.с.11).

В період з 21.07.2010 року по 22.07.2010 року ДПІ була проведена невиїзна перевірка ПП з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «Триллиум», з яким сформовано податковий кредит в березні, квітні та травні 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №95/23-214/3164825 від 22.07.2010 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, що призвело до завищення податкового кредиту за березень, квітень та травень 2010 року на загальну суму 997704 грн. (т.1 а.с. 234-239, ).

На підставі цього акту перевірки, та відповідно до п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №008422301/0 від 10.08.2010 року, яким позивачу було визначено грошове зобов’язання з ПДВ в розмірі 1400817 грн., тому числі 997704 грн. за основним платежем, та 403113 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.227).  

Суд вважає необґрунтованими викладені в акті перевірки висновки, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Так, згідно зі ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п. 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону. Згідно цієї норми органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

          Відповідно до п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну  перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В судовому засіданні встановлено, що податкові декларації з ПДВ за березень, квітень та травень 2010 року були подані позивачем до ДПІ 08.04.2010 року, 19.05.2010 року та 14.06.2010 року відповідно, а спірна перевірка була розпочата ДПІ лише 21.07.2010 року, тобто з порушенням встановленого зазначеними нормами порядку та строків, у зв’язку з чим ця перевірка не може вважатися законною.

          Крім цього, в порушення положень п.п.1.11 п.1, п.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (далі –Порядок), позивач не запрошувався на проведення невиїзної перевірки від 21.07.2010 року, йому не надсилався у встановленому порядку акт цієї перевірки, а спірне податкове повідомлення-рішення №008422301/0 від 10.08.2010 року було прийнято без врахування права ПП на подання заперечень проти акту перевірки та без дотримання обов’язку ДПІ розглянути ці заперечення (т.1 а.с.234).

          Також в судовому засіданні встановлено, що між ПП та ТОВ «Триллиум»був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №01 від 01.01.2010 року, на виконання якого останнє здійснило послуги з перевезення у перевіряємому періоді, а ПП здійснило оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі виданими ТОВ «Триллиум»на ім’я ПП податковими накладними (т.1 а.с.41-95).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими на момент виникнення спірних правовідносин були позивач та його контрагент ТОВ «Триллиум», що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97  податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту оплати коштів за послуги з перевезення та отримання ПП податкових накладних від ТОВ «Триллиум», у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податкових деклараціях за березень, квітень та травень 2010 року (т.1 а.с.21-25, 27-30, 33-40).

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення позивачем вказаного ПДВ до складу податкового кредиту за березень, квітень та травень 2010 року ґрунтуються на тому, що угоди ПП з ТОВ «Триллиум»були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України є нікчемними.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаної угоди між ПП та його контрагентом у встановленому законом порядку недійсною.

Крім цього, такі висновки ДПІ спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме податковими накладними та актами виконаних робіт, які підтверджують придбання позивачем послуг з перевезення (т.1 а.с.194-216).

Вказаний висновок щодо укладення угод без наміру створення правових наслідків обґрунтовано також і тим, що ТОВ «Триллиум»визнано банкрутом, воно не знаходиться за юридичною адресою, а ПП не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, в тому числі в силу відсутності управлінського або технічного персоналу (т.1 а.с.237).

Разом з тим, спірний акт перевірки не містить в собі відомостей, що на момент здійснення господарських операцій з ПП у березні-травні 2010 року ТОВ «Триллиум»було визнано банкрутом та не знаходилося за юридичною адресою.

Не надано було відповідачем таких доказів і в ході розгляду справи.

Крім цього, висновки ДПІ щодо відсутності у позивача управлінського або технічного персоналу, спростовуються самим актом перевірки, відповідно до якого у першому кварталі 2010 року у ПП працювало 63 особи, а також звітом з праці ПП за січень-липень 2010 року, і ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-якого обґрунтування висновків ДПІ щодо неможливості здійснення ПП підприємницької діяльності з такою кількістю працюючих (т.1 а.с. 147, 237).

          Відповідно до спірного акту перевірки підставою її проведення стало встановлення розбіжності з даними податкового обліку ТОВ «Триллиум». Вказані розбіжності були виявлені шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту, в ході якого в електронній комп’ютерній базі встановлено відсутність задекларованих вказаним підприємством податкових зобов’язань з ПДВ по операціям з ПП за перевіряємий період.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Триллиум»неодноразово надсилало до ДПІ як поштовим, так і електронним зв’язком, податкову звітність з ПДВ за березень та квітень 2010 року, в якій відображено ПДВ по операціям з ПП, і в ході розгляду справи відповідачем, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, не було надано будь яких пояснень щодо того, чому показники вказаної звітності не були внесені до електронної комп’ютерної бази даних (т.1 а.с. 128-139).  

Таким чином і висновки незаконної спірної перевірки не ґрунтуються на нормах права та не відповідають дійсним обставинам.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірну перевірку та складаючи акт цієї перевірки, а також приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено грошове зобов’язання з ПДВ в розмірі 1400817 грн., тому числі 997704 грн. за основним платежем, та 403113 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ПП підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про те, що позивача неможливо було повідомити про проведення перевірки від 21.07.2010 року та неможливо було надіслати йому акт цієї перевірки у зв’язку з незнаходженням ПП за юридичною адресою, суд вражає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, а саме актом виїзної перевірки ПП від 16.03.2010 року №93/23-217/31648258, реєстраційними документами ПП, поштовими повідомлення про вручення ДПІ податкової звітності, та вручення ПП кореспонденції від суду (т.1 а.с.11-20, 102, 125, 142, т.2 а.с.28-45). Крім цього, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів направлення позивачу повідомлень про проведення перевірки  від 21.07.2010 року та акту цієї перевірки, що передбачено п.п.1.11 п.1, п.4 Порядку.

Не було надано відповідачем в судовому засіданні і будь-яких доказів неможливості повідомлення ПП про проведення перевірки шляхом використання зазначених у податковій звітності ПП засобів зв’язку, та і взагалі доказів намагань ДПІ повідомити позивача про цю перевірку (т.1 а.с. 21).

Також суд вважає безпідставними доводи ДПІ в обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення про те, що ТОВ «Триллиум»не задекларувало податкові зобов’язання з ПДВ по операціям з позивачем, оскільки відповідно до ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на включення ПДВ до складу свого податкового кредиту не залежить від включення його контрагентами цього ПДВ до складу їх податкових зобов’язань та від сплати ПДВ будь-якими іншими платниками до Державного бюджету.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює  наявність  або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ЦК України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-70, 71, 86, 159-163 КАС України, суд -

   П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Транском»задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси щодо проведення невиїзної перевірки Приватного підприємства «Транском»та складання за результатами цієї перевірки акту від 22.07.2010 року №95/23-214/3164825.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси №008422301/0 від 10.08.2010 року, яким Приватному підприємству «Транском»було визначено грошове зобов’язання з ПДВ в розмірі 1400817 грн., тому числі 997704 грн. за основним платежем, та 403113 грн. за штрафними санкціями.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

 Суддя                                                                                            А.Г.Федусик

                                                        

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси щодо проведення невиїзної перевірки Приватного підприємства «Транском» та складання за результатами цієї перевірки акту від 22.07.2010 року №95/23-214/3164825.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси №008422301/0 від 10.08.2010 року, яким Приватному підприємству «Транском» було визначено грошове зобов’язання з ПДВ в розмірі 1400817 грн., тому числі 997704 грн. за основним платежем, та 403113 грн. за штрафними санкціями.

29 листопада 2011 року