Справа № 2 – 487/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          21 січня  2010 р. Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді             Мелешко С.І.

                при секретарі                                             Янкевич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді справу за  позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 воєнізованого гірничо-рятувального загону Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості про поновлення на роботі , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , стягнення моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

          Позивач  ОСОБА_1 звернувся до  суду  з  позовом   до  ОСОБА_2 воєнізованого гірничо-рятувального загону Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості про поновлення на роботі , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , стягнення моральної шкоди покликаючись на те, що він працював у відповідача з 09.04.2004 року на посаді респіраторника   .Згідно наказу № 53 від 01.10.2004р. його незаконно було звільнено з роботи на підставі ч.1 ст.40 КЗпП  України.

            Рішенням Червоноградського міського суду від 30.12.2005р.  він був поновлений на посаді респіраторника  спеціалізованого оперативного автотранспорту у Західному регіональному спеціальному воєнізованому аварійно-рятувальному загоні ДСВАРС, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу.

          Після поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідач не допустив його до виконання службових обов*язків та безпідставно зобов»язав  пройти щорічний медичний огляд, що він і зробив, але відповідач відмовився визнати належним  медичний висновок, не допустив його до роботи, в.о. заступника командира загону скерував  його до командира загону в м.Червоноград. Виконати цей наказ він відмовився , так як йому не було видано відрядження та кошти на дорогу.  02 і 03 лютого 2006р. визнано прогулами і наказом №7к від 09.02.2006р. його було звільнено з роботи.

           Внаслідок порушення його трудових прав , відповідачем позивачу  завдано моральну шкоду. Внаслідок моральних страждань, втрату ним нормальних життєвих зв»язків, котрі  призвели для додаткових зусиллях в організації свого життя , а також вчинення запису в трудовій книжці  про звільнення його з роботи в зв*язку з прогулом, позивачу  завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 75 000грн.та посить стягнути  вказану суму з відповідача.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позову зіслався на обставини , аналогічні підставам звернення до суду . Додатково зазначив ,  відповідач тривалий час  ігнорував виконання рішення суду про поновлення його на роботі, не допускав його до роботи по посаді водія, недопущення до роботи не можна вважати прогулом.  02 та 03лютого 2006року  він був відсутній на роботі , оскільки  його безпідставно  намагались  скерувати  для проходження медогляду в м.Червоноград , тому  він вирішив   проконсультуватися з адвокатом. Крім того  не було надано згоди профспілкою загону на його звільнення , згідно рішення профкому  йому рекомендовано пройти  повторно медичний огляд . Також підтримав доводи  про необхідність стягнення з відповідача  18536 грн.   середнього заробітку за час вимушеного прогулу  та 5000 грн. різниці в заробітній платі   .А також зазначив  , що при звільненні відповідач не виплатив йому  компенсацію за перепрацьовані  понад нормово години

, вихідну допомогу при звільненні   відпускні та кошти на оздоровлення   . Просив позов задовольнити .    

                     Представник відповідача ОСОБА_2 воєнізованого гірничо-рятувального загону Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості в судовому засіданні позовних вимог не визнав та пояснив, що на виконання рішення суду наказом від 10.01.2006р. №2-к позивача було поновлено на роботі на посаді респіраторника . Одночасно позивача було зобов*язано в зв*язку з тривалою перервою у роботі , враховуючи специфіку аварійно-рятувальних формувань, пройти медичне обстеження на предмет придатності до роботи на вказаній посаді.            

        02 лютого 2006р. позивач ОСОБА_1 , отримавши наряд і розписавшись в книзі нарядів, був повідомлений керівництвом Нововолинського взводу про необхідність особисто з*явитися до командира Загону в м.Червоноград по питанню медичного огляду. Від поїздки позивач відмовився та покинув місце роботи, до кінця дня на роботі не появлявся.

         03.02.2006р. позивач, знову розписавшись в книзі нарядів, відмовився  надати пояснення з приводу відсутності на роботі 02.02.06р., відмовився на пропозицію поїхати службовим автомобілем в Червоноград, знову покинув місце роботи.

          Скерування  позивача із розташування взводу – в м.Нововолинську до командира Загону – в м. Червоноград - є несенням служби, а не відрядженням, тим більше вирішувалось питання з приводу проходження служби.

          Профспілкова організація Нововолинського взводу та профспілковий комітет Загону, заслухавши пояснення позивача, який підтвердив, що самовільно залишав двічі місце роботи,  дали згоду на звільнення позивача з роботи за вчинені прогули без поважних причин.

          Позивачем не наведено жодних переконливих  доказів вини відповідача у заподіянні йому моральної шкоди.

            При звільненні з роботи позивача ОСОБА_1 йому було виплачено всі належні при звільненні  виплати  , жодної заборгованості  перед позивачем  організація не має .

           На час вирішення спору в суді  командир загону , який безпосередньо видавав наказ 09.02.2006 року про звільнення позивача з роботи  ОСОБА_3 звільнений з роботи в загоні за станом здоров*я .

            Вислухавши пояснення сторін, свідків , оцінивши зібрані матеріали справи суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити  з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді респіраторника  Нововолинського ВГРВ із 01.04.2004 року . Згідно рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30.12.2005 року позивач  був поновлений на посаді респіраторника  з 01.10. 2004 року.

              Наказом ДСВАРС № 2К від 10.01.06р. позивача поновлено на посаді водія оперативного автотранспорту з 01.10.2004 року з виплатою середнього заробіткуза час вимушеного рогулу в сумі  13  057 грн. 83 коп. на підставі  визгаданого рішення  суду  . В зв*язку з тривалою перервою в роботі  ОСОБА_1 наказано пройти щорічне медичне обстеження .

            Відповідно до наказу  Міністерства вугільної промисловості України № 520 від 30 жовтня 2006 року  ( виданого на підставі  розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 року № 346- р ) після реорганізації правонаступником  ДСВАРС  є організація відповідача  , тобто  ОСОБА_2 воєнізований гірничо-рятувальний загін Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості .

           Як зазначає представник відповідача , що згідно журналу обліку щоденної оперативної інформації стверджється, що ОСОБА_1 02.02.2006р. отримав наряд поїхати в м.Червоноград до командира загону по питанню проходження медогляду, про що позивач поставив свій підпис. 03.02.2006р. ОСОБА_1 направлений до командира загону на співбесіду по питанню працевлаштування , позивач цього не заперечує .

           Наказом  №7/к  від 09.02.2006 року  ОСОБА_2 воєнізованого гірничо-рятувального загону  стверджується , що дні 02.02.2006 р. та 03.02.2006 р. ОСОБА_1 слід вважати прогулами . Звільнити ОСОБА_1 з роботи  у ОСОБА_2 ВГРЗ  з 09.02.2006 року  на підставі п.5 розділу VI  Статуту « Про дисципліну  працівників

спеціальних ( воєнізованих)  аварійнол- рятувальних служб»  в порядку , передбаченому  п.4 ст.40 КЗпП України  .

           Згідно довідки Шахтопрохідницького управління №3  від 26.10.2009 року стверджується, що ОСОБА_1 з 23.01.2007 року  по даний час  працює гірником підземним третього розряду .

           Звільнення позивача  ОСОБА_1  з роботи  проведено посадовою особою , командиром загону , наділеним  правом прийому і звільнення з роботи  згідно розділу VII Статуту ОСОБА_2 воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (2005 р.) , чинного на час спірного звільнення з роботи  .    

            Згідно наданих в розпорядження суду рапортів командира Нововолинського ВГРВ ОСОБА_4, командира взводу ОСОБА_5, командира взводу ОСОБА_6 на ім*я командира Загону стверджується, що позивач 02 та 03.02.2006р., отримавши наряд на поїзку в м.Червоноград до командира загону в 08.55год 02.02. та в 08.05год.03.02.2006р. вибув з розташування взводу і до кінця робочої зміни на роботі не появлявся. Від написання пояснення про відсутність на роботі відмовився.

            Актами комісії Нововолинського взводу ВГРВ стверджується, що позивач ОСОБА_1  відмовився їхати в м.Червоноград в штаб Загону після проходження медичної комісії та відмовився від написання пояснень про  відсутність на роботі 02.02.2006р. з 08год.55хв. Наведене дає підстави суду  вважати , що  позивач  був відсутній  на роботі  за межами Нововолинського ВГРВ  02.02.2006 року і 03.02.2006 року без поважних причин .Наведене  також ствердили в судовому засіданні свідки  ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .  

             Доводи позивача  , що він не міг виконати наказ командира загону та прибути в м.Червоноград через відсутність коштів на проїзд  спростовуються поясненнями  представника відповідача  , який зазначив, що  для поїздки  була виділена службова машина  , що ствердив копією маршрутного листа  .    

            Протоколом №9 засідання дільничного профспілкового комітету Нововолинського ВГРЗ від 04.02.2006р. стверджується , що  одноголосно шістьма членами профкому було надано згоду на звільнення  ОСОБА_1 з роботи за прогули , а також було вирішено не заперечувати клопотанню в/о пом.командира взводу ОСОБА_7 про подання  командиру загону стосовно звільнення  позивача з роботи , оскільки  їх взвод  не являється юридичною особою , а є структурним підрозділом загону  і в його компетенцію не входить вирішення даного питання  .

            Відповідно до ст.43 КЗпП України  розірвання трудового договору з підстав , передбачених  пунктами  1, 2 – 5 ,7 ст.40 і пунктами 2 і 3 ст.41  даного кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою  виборного органу первинної профспілкової організації , членом якої є працівник .

            Як вбачається з копії подання від 05.02.2006 року , командир ОСОБА_2 ВГРЗ  ОСОБА_3 звернувся  на підставі  ст.22,38 ЗУ «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності»  до голови профспілкового комітету ОСОБА_2 ВГРЗ з проханням  розглянути  на засіданні профкому дане подання  та надати згоду на звільнення респіраторника  ОСОБА_1  з роботи по п.4 ст.40 КЗпП України  в зв*язку з вчиненням ним прогулів .

            Протоколом  №14 засідання профспілкового комітету ОСОБА_2 ВГРЗ від 09.02.2006р. та подання командира загону ОСОБА_3 стверджується  про  підтримання  рішення дільничної профспілкової організації Нововолинського ВГРЗ  у  визнанні  факту прогулів скоєних  ОСОБА_1  . Оскільки  в даному протоколі  не відображено хід голосування  членами профкому  по даному питанню . Висвітлення перебігу голосування було виправлено поясненням до протоколу  засідання профспілкового комітету ВГРЗ  від  16.07.2007 року за підписом  всіх членів профкому за виключенням  голови профкому  ОСОБА_8 , який на той час помер ,   з якого вбачається , що  за звільнення позивача  ОСОБА_1   з роботи  проголосувало  4 чоловіки : ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 , проти звільнення - два чоловіки : ОСОБА_11, ОСОБА_12 , утримався 1 чоловік-Гвазава О.В. .Допитані в судовому засіданні , як свідки  ОСОБА_9

О.В.  ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 в судовому засіданні  підтвердили  про дачу згоду більшості членів  профкому  на звільнення  з роботи за прогули позивача , а також про результати голосування  , зазначені в згаданому  поясненні ними  особисто підписаному .

  Доводи позивача , що свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні  дав умисно завідомонеправдиві покази  суду  з приводу обставин  засідання профкому загону  , на думку суду,  є необгрунтованим  , оскільки з  часу  засідання профкому  до розгляду справи в суді минуло більше трьох з половиною років і на уточнюючі питання  суду  свідок  відповів , що дійсно  за спливом часу не чітко пригадує  певні деталі засідання профкому  , однак ствердив результати голосування  , зазначені та підписані ним  у  вищезгаданому  письмовому поясненні .

           Виходячи з наведеного , оскільки  судом встановлено, що позивач  вчинив два  прогули  (допустив відсутність на робочому місці  без поважних причин) , тому на думку суду  підставно  був звільнений з роботи  , за таких обставин  суд не вбачає підстав для задоволення позову  та  поновлення  ОСОБА_1  на роботі  в організації відповідача .

           Крім того  позивач  ставить питання  про необхідність відшкодування йому відповідачем  моральної шкоди в розмірі 75 000 грн.   , а також  проведення  повного розрахунку  при звільненні з роботи  , та виплати  належних  йому  від відповідача коштів  . Суд не вбачає підстав  для  відшкодування  позивачу  відповідачем  моральної шкоди  з підстав ст.237 -1 КЗпП України  , оскільки  судом не встановлено  вчинених  відповідачем  порушень  трудового законодавства , котрі могли б служити підставою для  відшкодування  моральної шкоди .

             Стосовно інших позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з організації відповідача  при звільненні з роботи  належних йому коштів за працю понад норму  та інших платежів , суд також вважає, що в частині  даних позовних вимог слід відмовити , оскільки  позивачем  в розпорядження суду не надано  , а в ході судового розгляду справи  не здобуто жодних переконливих доказів  про необхідність  стягнення  в користь позивача з відповідача  будь-яких грошових сум  , як  заборгованості  внаслідок трудових правовідносин .            

Керуючись ст.ст.10,60,212,215 ЦПК України, ст.ст.40п.4, 43 ,44,147,148,149,232,233, 235,237-1  КЗпП України, суд,-

                                                                    В и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1  до ОСОБА_2 воєнізованого гірничо-рятувального загону Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у  вугільній промисловості про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу    - відмовити , як безпідставному .

           Рішення набирає чинності через десять днів після його оголошення, якщо не подана заява про апеляційне оскарження рішення суду .

           Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення .

           Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя                             С.І.Мелешко