РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010р.        справа №2-2318//10

Харківський районний суд Харківської області

у складі судді Савченко Г.М. при секретарі Островській А.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в с.Покотилівка цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

третя особа

ОСОБА_2

про визнання недійсним договору іпотеки:

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить визнати недійсним договір іпотеки, укладений 24 грудня 2007р. між нею та ОСОБА_3 акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за яким в іпотеку передано нерухоме майно жилий будинок, що розташований за адресою: Харківська обл. Харківський р-н, м.Мерефа, вул.Ломоносова, 13, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 реєстровий №9167, зняти заборону на відчуження жилого будинку, що розташований за адресою: Харківська обл. Харківський р-н, м.Мерефа, вул.Ломоносова, 13, накладену приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 реєстровий №9167 у зв’язку з посвідченням договору іпотеки від 24 грудня 2007р.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 січня 2007р., визнаного дійсним рішенням Харківського районного суду від 26 червня 2007р., вона купила жилий будинок, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул. Ломоносова, 13. З 12 жовтня 1990р. вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, виданим відділом РАЦС Фрунзенського райвиконкому м.Харкова. 24 грудня 2007 року її чоловік ОСОБА_2 уклав з відповідачем кредитний договір №НАЕ2СЮ0000036 за яким на споживчі цілі отримав позику у розмірі 40000 доларів СІЛА, а також 9849,20 доларів СІЛА на сплату страхових платежів за вказаним договором. Того ж дня 24 грудня 2007р. на прохання чоловіка та на вимогу відповідача вона уклала з відповідачем договір іпотеки, яким в забезпечення виконання за кредитним договором надала в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме належний їй на праві власності жилий будинок, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул. Ломоносова, 13. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №9167. Вартість предмета іпотеки відповідно до п.35.5 договору склала 295387, 58грн. За умовами договору вона розуміла, що виступає іпотекодавцем, а відповідач іпотекодержателем нерухомого майна, при цьому вона не являється позичальником та не приймає на себе обов’язків за договором позики. Укладений з відповідачем договір іпотеки вона вважає недійсним. Договір іпотеки укладений нею під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, що потягло за собою недодержання при укладенні договору іпотеки вимог ст.203 ЦК України, зміст договору суперечить нормам діючого законодавства.

В судове засідання з’явились позивач ОСОБА_1, представник позивача за Ордером адвокат ОСОБА_5, представник відповідача за довіреністю ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_2

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача за ордером адвокат ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги, представник відповідача за довіреністю ОСОБА_6, проти позову заперечувала та надала письмові заперечення, третя особа ОСОБА_2 проти позову не заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд, вважає що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі договору купівлі-продажу від 10.01.07р., визнаного дійсним рішенням Харківського районного суду від 26.06.07р., ОСОБА_1 є власником жилого будинку, розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул. Ломоносова, 13. З 12.10.1990р. ОСОБА_1

Н.І. перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, виданим відділом РАЦС Фрунзенського райвиконкому м.Харкова.

24 грудня 2007 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», за статутом у новій редакції Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», кредитний договір №НАЕ2СЮ0000036 за яким на споживчі цілі отримав позику у розмірі 40000 доларів СІЛА, а також 9849,20 доларів СІЛА на сплату страхових платежів за вказаним договором.

В той же день 24 грудня 2007р. на вимогу відповідача ОСОБА_1, яка не являється позичальником за договором позики від 24.12.2007р., уклала з відповідачем ОСОБА_3 акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», за статутом у новій редакції Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», договір іпотеки, за яким в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором надала в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), належний їй на праві власності жилий будинок, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул. Ломоносова, 13. Договір іпотеки від 24.12.2007р. посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №9167. Вартість предмета іпотеки відповідно до п.35.5 договору становила 295387,58грн.

Згідно ст.1 Закону України „Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предміета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.11 Закону України „Про іпотеку" у разі забезпечення виконання основного зобов’язання іпотекою нерухомого майна, що належить тертій особі (майновому поручителю), майновий поручитель є іпотекодавцем відповідно до іпотечного договору і несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання боржником. У разі порушення боржником основного зобов’язання, майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки і несе тільки ризик втрати майна, переданого в іпотеку у випадку невиконання зобов’язання боржником за основним зобов’язанням.

При визначенні сторін у договорі іпотеки позивач ОСОБА_1 вказана як іпотекодавець, а відповідач як іпотекодержатель. У п.38 договору вказані реквізити та адреси сторін.

Пунктом 2 договору іпотеки передбачається забезпечення іпотекою виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем (кредитний договір), але при цьому не враховано, що вона не є стороною кредитного договору з відповідачем від 24.12.07р. і не являється особою, на яку покладено виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та відповідачем.

Пунктом 5 договору іпотеки передбачено, що одночасно з укладенням договору іпотеки, іпотекодавець і позичальник підписують в одному оригінальному екземплярі заставну і передають заставну іпотекодержателю. При цьому на всіх оригіналах договору іпотеки робиться відмітка про видачу заставної. В дійсності іпотекодавцем і позичальником заставну не підписано і в договорі іпотеки не зроблено відмітку про видачу заставної.

Пункт 7 договору зазначає, що іпотекою забезпечується виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, але ніде в договорі іпотеки не вказується особа позичальника. Не зважаючи на це в п.24 договору міститься посилання на позичальника при встановленні порядку стягнення на предмет іпотеки.

Пункт 35.3 договору іпотеки предметом іпотеки визначає жилий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою. Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул. Ломоносова, 13 і не містить ніяких посилань на належну іпотекодавцю земельну ділянку. Пункт 13 договору має посилання на те, що вартість земельної ділянки зазначена у п.35.5 договору. Пункт 35.5 договору визначає вартість предмета іпотеки 295387,58грн. без жодного посилання на вартість земельної ділянки та без урахування того, що земельна ділянка за адресою. Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул. Ломоносова, 13 не належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1 та позичальнику ОСОБА_2, тоді як у відповідності до ст.6 Закону України „Про іпотеку" іпотека за договором іпотеки поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності. Відповідно до ст.126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянкою підтверджується державним актом, цивільно-правовою угодою, свідоцтвом про право на спадщину, право постійного користування державним актом, право оренди договором оренди. Жодного з вказаних документів на земельну ділянку під предметом іпотеки ОСОБА_2, ОСОБА_1 не мають.

При укладенні договору іпотеки ОСОБА_1 розуміла, що за умовами договору вона виступає іпотекодавцем, а відповідач іпотекодержателем нерухомого майна, при цьому вона не являється позичальником та не приймає на себе обов’язки позичальника за договором позики від 24.12.07р. Але в п.35.1 договору іпотеки вказано, що предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна зазначеного в п.33.3 цього договору в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 (далі іпотекодавець) перед іпотекодержателем в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки.

Як вбачається із п. 35.2 договору іпотеки, цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань, що передбачені за кредитним договором від 24.12.2007р. №НАЕ2600000036, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем по поверненню кредиту у сумі 49849,20 доларів США, сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 0,92%, щомісячного надання грошових коштів у період сплати сумою не менше 498, 15 доларів СІНА до погашення заборгованості по кредитному договору, сплати винагороди за надання фінансового інструменту, сплаті пені у разі несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту у розмірі 0,15%, сплаті останній день місяця в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів, суми кредиту, відсотків, винагороди, пені в повному обсязі. Це підтверджується і п.2 договору іпотеки в якому вказано, що цим договором забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, чим на ОСОБА_1 безпідставно покладені зобов'язання позичальника ОСОБА_2, передбачені кредитним договором №НАЕ2СЮ0000036 тоді як ОСОБА_1, будучи іпотекодавцем, не являється позичальником за кредитним договором від 24.12.07р.

Також відповідно до п. 26 договору іпотеки у випадку коли суми вирученої від продажу предмету іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна іпотекодавця.

Положеннями п.п. 35.1, 35.2, 26 договору іпотеки значно розширюються межі відповідальності іпотекодавця, що суперечить вимогам ст.11 Закону України „Про іпотеку", яка передбачає що у разі порушення боржником основного зобов’язання, майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки і несе тільки ризик втрати майна, переданого в іпотеку у випадку невиконання зобов’язання боржником за основним зобов’язанням.

Договір іпотеки укладений ОСОБА_1 за сукупної наявності двох умов: особа здійснила правочин під впливом важкої для неї обставини та умови правочину вкрай невигідні для цієї особи.

Отримати кредит відповідача ОСОБА_2 змусили важкі обставини, що склалися у родині. У січні 2007р. чоловік позивачки ОСОБА_2 отримав гостру черепно-мозкову травму, у зв'язку з чим в період з 15.01.2007р. по 19.01.2007р. він знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні обласної клінічної лікарні, що підтверджується випискою з історії хвороби. У подальшому ОСОБА_2 продовжував лікування в лікувальних закладах, що потребувало значних грошових коштів. У 2007 році чоловік позивач ОСОБА_2 працював юристом в ВАТ «ФК»Металіст» і згідно довідки про доходи його заробітна плата за період з 01.01.07р. по 31.12.07р. склала 9404,14грн. Позивач ОСОБА_1 не працювала і доходів не мала. Дочка позивача ОСОБА_7 не працювала, навчалась на вечірньому факультеті Харківської національної юридичної академії ім. Я.Мудрого і перебувала на повному утриманні батьків. Також у 2007р. значно погіршав стан здоров’я матері позивача ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацездатної. Лікування матері та догляд за матір’ю потребував значних грошових коштів. На час укладення ОСОБА_1 договору іпотеки від 24.12.07р. вона та її родина перебувала в важкому матеріальному становищі, що потребувало займати грошові кошти на прожиття та лікування, про що підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, а тому ОСОБА_1 була вимушена укласти договір на вкрай невигідних умовах.

У судовому засіданні представник відповідача та приватний нотаріус ОСОБА_4 пояснили, що текст договору стандартний, розроблений банком і не може бути змінений нотаріусом на вимогу іпотекодавця. Кредит позичальнику, який не є іпотекодавцем, може бути надано тільки за умови укладення іпотекодавцем договору іпотеки на умовах іпотекодержателя, який є одночасно і позикодавцем за договором позики з іншою особою.

На підставі викладеного суд вважає що договір іпотеки від 24.12.07р. не відповідає діям осіб, спрямованих на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов’язків сторін, суперечить вимогам ст.11 Закону України „Про іпотеку", яка передбачає що у разі порушення боржником основного зобов’язання, майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки і несе тільки ризик втрати майна, переданого в іпотеку у випадку невиконання зобов’язання боржником за основним зобов’язанням та укладений ОСОБА_1 під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах

Згідно ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Відповідно ч.І ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положенням ч.І ст.233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Враховуючи викладене, суд, на підставі ч.І ст.203, ч.І ст.215, ч.І ст.233 ЦК України вважає необхідним визнати недійсним договір іпотеки, укладений 24 грудня 2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за яким в іпотеку передано належне на праві власності ОСОБА_1 нерухоме майно жилий будинок, що розташований за адресою: Харківська обл. Харківський р-н, м.Мерефа, вул.Ломоносова, 13, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №9167 та скасувати заборону на відчуження належного на праві власності ОСОБА_1 нерухомого майна жилого будинку, що розташований за адресою: Харківська обл. Харківський р-н, м.Мерефа, вул.Ломоносова, 13, накладену приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за договором іпотеки від 24 грудня 2007р. зареєстрованого в реєстрі за №9167 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відомості про заборону на відчуження належного на праві власності ОСОБА_1 нерухомого майна жилого будинку, що розташований за адресою: Харківська обл. Харківський р-н, м.Мерефа, вул.Ломоносова, 13.

Керуючись ст.ст.60, 154, 208, 209, 212, 213, 215,218 ЦПК України;

ч.І ст.203, ч.І ст.215, ч.І ст.233 ЦК України;

ВИРІШИВ:

1)Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 24 грудня 2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за яким в іпотеку передано належне на праві власності ОСОБА_1 нерухоме майно жилий будинок, що розташований за адресою: Харківська обл. Харківський р-н, м.Мерефа, вул.Ломоносова, 13, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №9167.

2)Скасувати заборону на відчуження належного на праві власності ОСОБА_1 нерухомого майна жилого будинку, що розташований за адресою: Харківська обл. Харківський р-н, м.Мерефа, вул.Ломоносова, 13, накладену приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за договором іпотеки від 24 грудня 2007р. зареєстрованого в реєстрі за №9167 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відомості про заборону на відчуження належного на праві власності ОСОБА_1 нерухомого майна жилого будинку, що розташований за адресою: Харківська обл. Харківський р-н, м.Мерефа, вул.Ломоносова, 13.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів а дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ        Г.М. САВЧЕНКО