П О С Т А Н О В А
Іменем України
04 лютого 2010 року справа № 2а-5909/09/2370
18 год. 15 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Холода Р.В.,
при секретарі судового засідання Шоколенко Т.М.,
за участю:
представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за довіреностями,
представників відповідача – Жавріда В.Ю. та Курила Р.О. за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0015581700/0 від 25.11.2009 р.,
ВСТАНОВИВ:
04 грудня 2009 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_6 до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області, в якій просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області №0015581700/0 від 25.11.2009 року.
Підставою для звернення позивача до суду стало прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області №0015581700/0 від 25.11.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 40216 грн. 00 коп. Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту № 23/17-015/НОМЕР_1 від 12.11.2009 р. про результати позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень місяць 2009 року, яка проводилась з 03.11.2009 року по 09.11.2009 року працівниками державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та просили суд задовольнити позов повністю.
Представники відповідача позов не визнали та просили суд відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 910956, зареєстрований Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області, дата проведення державної реєстрації 13.05.1999 р., номер запису про зміну свідоцтва 2 017 001 0001 001120, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до свідоцтва №НОМЕР_3 від 10.03.2004 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 зареєстрований платником податку на додану вартість.
02.11.2009 року ОСОБА_6 подав на ім’я начальника державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області заяву, в якій просив провести документальну перевірку у зв’язку з відшкодуванням ПДВ у розмірі 40216 грн. 00 коп.
03.11.2009 року начальником державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області винесений наказ №191 про проведення позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6. Як вказується в наказі, необхідність проведення перевірки виникла у зв’язку із заявою ФОП ОСОБА_6 (вх.4582/ф від 02.11.2009 року) про проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 40216 грн. 00 коп.
03.11.2009 року начальник державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області оформив направлення на перевірку №111/01-044, в якому перевірку позивача доручено провести головному державному податковому інспектору відділу оподаткування фізичних осіб Кавун А.І. та державному податковому інспектору відділу оподаткування фізичних осіб Жавріду В.Ю.
12.11.2009 року вказаними працівниками державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області складений акт № 23/17-015/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень місяць 2009 року. Перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 40417 грн. 00 коп.
В акті зазначено, що у липні 2009 року до податкового кредиту декларації з ПДВ у рядку 10.1 «Придбання з ПДВ товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» колонка Б «Дозволений кредит», рядок 17 «Усього податкового кредиту» колонку Б віднесено суму ПДВ у розмірі 53594 грн., в т.ч. по операції з придбання автобусу загального призначення «ПАЗ-423400-АБС-Е2» у ПП «АТ Автоінвестстрой – Черкаси» на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2009 року, на що існує податкова накладна від 03.07.2009 року №1504 на суму 237500 грн. з ПДВ, а також від 09.06.2009 року №1493 на суму 5000 грн. з ПДВ.
Відповідач в акті також вказав, що законодавством не визначено порядку та процедури віднесення до складу валових витрат фізичними особами – суб’єктами господарської діяльності суми витрат, понесених на придбання основних фондів та амортизаційних відрахувань, тому фізична особа-підприємець ОСОБА_6 не має право на податковий кредит, так як суми витрат, понесених на придбання автобусу загального призначення «ПАЗ-423400-АБС-Е2» не приймають участь у формуванні ціни при визначенні оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку на додану вартість.
Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пункту 1.7 статті 1 в редакції Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірного правовідношення, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як встановлено судом, податковий облік сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) позивачем у зв'язку з придбанням ФОП ОСОБА_6 в червні - липні 2009 року автобусу загального призначення «ПАЗ-423400-АБС-Е2» у ПП «АТ Автоінвестстрой – Черкаси» здійснений з дотриманням вимог наведених правових норм. Це підтверджується наявними у справі письмовими доказами: квитанцією №3371.30.1 від 02.07.2009 року на загальну суму 237500 грн., квитанцією №3371.70.2 від 05.06.2009 року на загальну суму 5000 грн., податковою накладною №1504 від 03.07.2009 року, податковою накладною №1493 від 09.06.2009 року, довідкою щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток №2 до податкової декларації з податку на додану вартість) за серпень місяць 2009 року, розрахунком суми бюджетного відшкодування (Додаток №3 до податкової декларації з податку на додану вартість), актом прийому-передачі автомобіля від 3 липня 2009 року.
Судом також встановлено, що автомобіль «ПАЗ-423400-АБС-Е2» придбаний та зареєстрований ОСОБА_6 саме як фізичною особою-підприємцем. Даний факт підтверджується договором купівлі-продажу від 06.06.2009 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САС 109147.
Факт використання автомобіля «ПАЗ-423400-АБС-Е2» в господарській діяльності ФОП ОСОБА_6 підтверджується наступними документами: акт №12 введення в експлуатацію основних засобів від 03.07.2009 року, ліцензією серії АБ №346847 від 02.01.2006 року про право надання ОСОБА_6 послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, ліцензійною карткою серії АА №547618 до ліцензії серії АБ №346847 від 02.01.2006, яка видана на автомобіль ПАЗ 4234, реєстраційний номер НОМЕР_2, а також книгою доходів і витрат форми №10, згідно якої до складу витрат (гр.3 Книги) підприємець ОСОБА_6 включає вартість придбаного бензину, масел, заробітну плату працівників, нарахування на заробітну плату, сплату податку за забруднення навколишнього природного середовища.
Суд критично ставиться до твердження відповідача, що податковий кредит по операціях з придбання основних засобів (транспорту) фізичними особами - суб’єктами господарювання формується за умови обов’язкового відображання його у бухгалтерському та податковому обліку.
Аналізуючи норми чинного Закону України «Про податок на додану вартість» суд приходить до висновку про відсутність у вказаному нормативно-правовому акті норм, які пов’язують право на податковий кредит особи із належним веденням податкового та бухгалтерського обліку.
Крім того положення наказу № 53 від 14.02.2001 Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Змін та доповнень до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за №239/5430 чітко вказують, що фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік.
З аналізу норм вищевказаного наказу № 53 від 14.02.2001 р. Державної податкової адміністрації України вбачається право, а не обов’язок фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до статті 8 («Амортизація») використати можливість додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача та підтвердив у своїх письмових поясненнях, які надані суду згідно заяви вх.№1903/2a-5909/09/2370 від 04.02.2010 року, що будь-яке зменшення оподаткованого доходу є власним ризиком підприємця, тому ФОП ОСОБА_6 не зменшує обсяг виручки на суму амортизаційних відрахувань і сплачує податок з доходів фізичних осіб від завищеної суми.
Частиною другою статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Правова оцінка виконання платниками податків зобов'язань перед бюджетом повинна ґрунтуватися на презумпції добросовісності платників податків, якщо інше не доведено у передбаченому законом порядку.
За визначенням пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку. Таке визначення відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.
Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що термін «сплата податку» вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Як вбачається із п.1.2 договору купівлі-продажу від 06.06.2009 року вартість автомобіля «ПАЗ-423400-АБС-Е2» становить 242500 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 40416 грн. 67 коп.
Факт оплати грошових коштів ФОП ОСОБА_6 за придбаний автомобіль «ПАЗ-423400-АБС-Е2» підтверджується наявними у справі квитанціями №3371.30.1 від 02.07.2009 року на загальну суму 237500 грн. 00 коп. та квитанцією №3371.70.2 від 05.06.2009 року на загальну суму 5000 грн. 00 коп.
Крім того, в акті № 23/17-015/НОМЕР_1 зазначено, що перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб’єктами господарювання, які припинили свою діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи, які визнано судом недійсними та мають ознаки фіктивності.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене позов підлягає задоволенню.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області №0015581700/0 від 25.11.2009 року.
Задовольняючи позов, суд також зазначає, що відповідно до п.п.2 ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Враховуючи положення ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює право суду виходити за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області № 0015581700/0 від 25 листопада 2009 року.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст.2, 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області № 0015581700/0 від 25 листопада 2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (19604, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.В. Холод
Повний текст постанови виготовлений 5 лютого 2010 року