Справа №33ц-112кс 2008 р.
оскаржуване рішення (ухвала) ухвалено під
Категорія: 33
головуванням Барташевича В.Ф.
Доповідач Мартьянова Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Якути О.І.
Суддів: Мартьянової Л.І., Матківської М. В., Колоса С. С. , Чорного В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ЗАТ «Українська каолінова компанія» до ОСОБА_2, Бердичівської райдержадміністрації, виконавчого комітету Са дківської сільської ради, третьої особи - відділу земельних ресурсів Бердичівського райо ну про визнання частково недійсним державного акту на право приватної власності на зе млю, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Жи томирської області від 13 червня 2006 року та рішення Бердичівського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року, -
встановила:
ЗАТ «Українська каолінова компанія» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Бердичівської райдержадміністрації, третьої особи відділу земельних ресурсів про визнання частково недійним державного акту на право власності на землю серії ЖТ №002366 від 1.07.2003 року.
Зобов'язати Бердичівську райдержадміністрацію, виконком Садківської сільської ради Бердичівського району розробити, відділ земельних ресурсів Бердичівського району погодити, Бердичівську райдержадміністрацію затвердити замовлену ЗАТ «Українська каолінова компанія» проектно-технічну документацію по організації території земельних часток (паїв) та виготовленню державних актів на право приватної власності на землю (земельні паї) реформованого КСП « Великогадонецьке», згідно якої ділянка розміром 0, 5912 га, що була надана в користування ЗАТ «Українська коалінова компанія».
Позивач зазначав, що 17.10.1997 року отримав ліцензію на користування надрами №1104 для розробки Великогадонецького родовища каолінів строком на 20 років.
Згідно Постанови Верховної Ради України №517-XIY від 18.03.1999 року вилучено та надано в постійне користування позивачу землі КСП «Хлібороб» будівництво виробни чої бази та в тимчасове користування (строком на 30 років) земель цього ж господарства, а також Бердичівського управління магістральних газопроводів (0, 2 га) земель під кар'єр видобування каолінів.
Всупереч вказаної Постанови Садківська сільська рада, відділ земельних ресурсів та Бердичівська райдержадміністрація розпаювали землі, передані позивачу для розробки каолінів, а також надали частку цієї землі ОСОБА_2 у приватну власність.
Такі дії зазначених осіб перешкоджають позивачу користуватись виділеною земе льною ділянкою.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року, залише ним без зміни ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2006 року позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним державний акт на право власності на землю серії ЖТ №002366 від 1 липня 2003 року, виданий на ім'я ОСОБА_2, в частині включення до нього земельної ділянки, розміром 0, 5912 га, кадастровий номер 1820885600080000041.
В решті позовних вимог відмовлено.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на неправильне за стосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення з таких під став.
Згідно Постанови Верховної Ради України від 18.03.1999 року №517-XIY вилучено та надано в постійне користування землі (14, 7 га ріллі) СП «Хлібороб» Бердичівського ра йону під будівництво виробничої бази акціонерному товариству «Українська каолінова компанія», крім того, у тимчасове користування землі того ж підприємства - 135 га, в то му числі 129, 4 га ріллі та Бердичівського управління магістральних газопроводів - 0, 2 га під кар'єр та видобутку каолінів строком на 30 років.
Відповідно до акту від 10.06.1999 р. надані позивачу землі були відведені в натурі і встановлені їх границі.
На підставі розпорядження Бердичівської райдержадміністрації від 17.01.2003 р. ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0, 5912 га на території Садківської сільської ради.
Відповідно до розпорядження голови Бердичівської райдержадміністрації від 22.07.2005р. №325 частково втратило чинність вищезазначене розпорядження райдержад міністрації "Про затвердження проектно-технічної документації по організації території земельних часток (паїв), виготовлення державних актів на право власності землі в частині щодо ділянок, розташованих на території Садківської сільської ради, що були вилучені відповідно до Постанови Верховної Ради України.
Згідно положень ст. 4 Кодексу України "Про надра" та п. 1 Указу Президента Укра їни "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподар ським підприємствам" паювання підлягають сільськогосподарські угіддя, які передані у колективну власність колективам сільськогосподарським підприємствам, а надра, корис тувачем яких є позивач, є виключною власністю народу України і надаються тільки у ко ристування.
Враховуючи вищенаведене, суди зазначили, що Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0, 5912 га, виданий ОСОБА_2 з порушенням чинного законодавства і суперечить Постанові Верховної Ради України №517.
Суди прийшли до висновку, що у відповідачів не було законних підстав проводити розпаювання вказаної земельної ділянки та видавати 4.06.2003 року щодо неї Державний акт про право власності на землю ОСОБА_2, а тому вказаний акт був визнаний не дійсним.
Проте з таким висновком судів погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи і зроблено з порушенням норм матеріального та процесуа льного права.
Поза увагою судів залишились ті обставини, що згідно п.3 Постанови Верховної Ради України №517 від 18.03.1999 року доручено відповідним районним, міським радам видати державні акти на право постійного користування землею та укладати договори на право тимчасового користування землею з вищезазначеними підприємствами, установами та організаціями.
Згідно акту про встановлення в натурі границь земель, наданих в користування ЗАТ "Українська каолінова компанія" від 10.06.1999 року - до користування земельними діля нками ЗАТ "Українська каолінова компанія" приступити після отримання та реєстрації державного акту на право постійного користування землею та договору на право тимчасо вого користування.
Однак з цього часу ЗАТ "Українська каолінова компанія" не отримала і не зареєст рувала державний акт на право постійного користування землею і не уклала договору про право тимчасового користування землею.
ст. 125 ч.3 ЗК України передбачає, що приступити до використання земельної ді лянки до одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації - забо роняється.
Судами під час розгляду даної справи не встановлено правовий стан позивача, чи є він землекористувачем земельної ділянки площею 150 га з урахуванням вимог ст. 125 ЗК України.
Крім цього, постановою апеляційного суду Житомирської області від 12 лютого 2007 року розпорядження голови Бердичівської райдержадміністрації №325 від 22.07.2005 року визнано незаконним.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, розглядаючи справу допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки відповідно до ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини, що не були встановлені суда ми чи відкинуті ними.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України"", щодо забезпечення касаційного розгляду ци вільних справ, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2006 року скасувати, а справу на правити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.