Справа № 33ц -23

2008

оскаржувана ухвала ухвалена під головуванням Бондарчук В.В.

Категорія 3

Доповідач Мартьянова Л.І.

Апеляційний суд

Вінницької області

УХВАЛА

ім'я м    України

З березня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Нагорняка В.А.

Суддів: Мартьянової Л.І.,  Пащенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ "Верстатуніверсалмаш" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 11 січня 2005 року,  -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Верстатуніверсалмаш" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Корольовського районного суду м.  Житомира від 14 жовтня 2004 року ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 11 січня 2005 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення,  яким стягнуто з ВАТ "Верстатуніверсалмаш" на користь ОСОБА_2 5823 гр. 37 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та на користь держави 58 гр. 23 коп. держмита.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 11 січня 2005 р. в частині стягнення середнього заробітку і змінити рішення по суті,  не передаючи справи на новий розгляд,  посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні,  виходячи з наступного. Судом встановлено,  що позивач працював у відповідача з 13 лютого 1984 р. і звільнений з роботи 27 квітня 2000 року. В день звільнення йому не були виплачені належні платежі і не проведений повний розрахунок до цього часу. Відповідно до  ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток по день постановления рішення і відсутність коштів у відповідача не виключає його відповідальності.

Скасовуючи рішення місцевого суду та постановлюючи нове рішення апеляційний суд виходив з того,  що на день звільнення позивача була заборгованість по невиплаченій заробітній платі,  по листках непрацездатності та вихідній допомозі.

Вирішуючи розмір стягнення по невиплаченим платежам під час розрахунку апеляційний суд виходив з того,  що частина заборгованості в сумі 924 гр. 87 коп. була виплачена позивачеві до подачі позовної заяви в тримісячний термін і тому цілком підставно виключив цю суму із нарахування. При цьому,  суд правильно керувався п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці",  де зазначено,  що слід зменшити розмір відшкодування за час затримки розрахунку пропорційно до величини проведених виплат.

Відповідно до  ст.  324 ч. 2 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду,  чим відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено,  і це вбачається з матеріалів справи,  що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,  а також відсутні передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись  ст.  332,  336 ЦПК України,  підпунктом 2 пункту 3 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України",  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити. Рішення  Апеляційного  суду Житомирської області  від   11   січня 2005  року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.